Стоп, автомобіль

Давайте вже визнаємо, що однією з головних проблем, які радикально погіршують якість життя в українських містах, є автомобільне свавілля. А визнавши це, почнемо з ним боротися

Антон Фрідлянд,
письменник

В и виходите з дому, потрапляєте у двір, наглухо запаркований машинами, потім йдете тротуаром, теж перетвореним в парковку. Після чого переходите дорогу, ухиляючись від машин: неважливо, що пішоходам зелене світло — водії поспішають. Потім сідаєте в автобус і застряєте у заторі на смузі, призначеній для громадського транспорту. Так починається день киянина і триває приблизно в тому ж дусі.

Давайте спробуємо класифікувати проблеми, що приносять місту непомірно велику кількість автомобілів і безвідповідальність їхніх щасливих володарів. По-перше, загроза для життя — тут все зрозуміло, досить згадати трагедії останніх місяців. По-друге, екологічна загроза — спробуйте подихати на повні груди в центрі міста. По-третє, автомобільне свавілля робить життя пішохода абсолютно нестерпним. Тут варто нагадати, що пішоходи — це не якась окрема каста, це все городяни. Навіть якщо у тебе три автомобіля, ти все одно рано чи пізно можеш прогулятися по місту пішки. І тоді побачиш, що шлях пролягає через нескінченну парковку.

Пішоходи виявилися позбавлені єдиного, що належить їм по праву, — пішохідного простору. Обговорювати сьогодні, нормально це чи ні, приблизно так само абсурдно, як і міркувати про те, добре або погано виливати помиї з вікон. У Києві майже не залишилося вулиць, де можна гуляти. По місту можна йти лише швидким кроком, притискаючись до стін будинків або витираючи брюками бруд з автомобільних бамперів. Але варто пішоходам спробувати відвоювати трохи простору, автомобілісти тут же піднімають крик: "транспортний колапс", "а про наслідки ви подумали", "а як я тепер проїду". І в цьому багатоголоссі тонуть будь-які доводи, включаючи той, що головна причина заторів — не пішоходи, а саме автомобілі.

Не буду детально розписувати всі прояви автомобільного свавілля. Опишу лише один випадок. Я живу на Львівській площі і кілька разів в день користуюся пішохідним переходом через Вознесенський узвіз. Тут є зебра, є світлофор і немає знака, який дозволить водіям повертати на цю вулицю, коли для них червоний. Але клянусь, постійно повторюється один і той же сценарій: пішоходам загоряється зелене світло, і яке-небудь авто випинається на зебру, проїхавши на жовтий або червоний. Найцікавіше, що над світлофором встановлена відеокамера. Куди вона посилає свої сигнали, я не знаю, але якби з кожного порушника стягували штраф, то на ці гроші можна було б колонізувати Марс.

Розібратися з автомобільним свавіллям, на мій погляд, повинні допомогти три речі: посилення, технології і громадський контроль. Під посиленням я маю на увазі створення такої ситуації, коли порушувати ПДР стане дуже невигідно. Залишив машину в недозволеному місці (і тротуари зобов'язані стати такими недозволеним місцем) — її забрав евакуатор. Проїхав на жовтий — серйозний штраф. Хочеш користуватися автомобілем — заплати високу ціну. Хочеш добиратися на роботу на авто —плати за в'їзд в центр, плати за місце на підземному паркінгу. Розмовляєш за кермом по мобільному — штраф, еквівалентний вартості смартфона (в Ізраїлі, наприклад, водії в таких випадках вважають за краще викидати мобільні в вікно машини, оскільки там відповідні штрафи перевищують вартість смартфона). Зрозуміло, такі нововведення не сподобаються автомобілістам. Але тут доведеться вибирати між популізмом і реальними змінами, що роблять життя міста краще.

Пункт два — технології. Пам'ятайте, я розповідав про відеокамеру, прикріплену поруч зі світлофором? У цивілізованих країнах такі камери не для краси — вони фіксують порушення, а потім водій отримує поштою фото своєї машини в момент порушення і квитанцію на оплату штрафу. Не сплатив вчасно — приходить квитанція на штраф в подвійному розмірі. Проігнорував кілька таких листів — позбувся права водити машину. Все просто.

І нарешті, громадський контроль: коли будь-який громадянин може зафіксувати на камеру в телефоні порушення ПДР, відправити фото до відповідних органів і бути впевненим, що порушника покарають. Не просто викласти в Фейсбуці фотку чергового дивака, який припаркувався на місці для інвалідів, а безпосередньо впливати на те, щоб таких випадків ставало менше.

А мільйони гривень, якими буде поповнюватися бюджет завдяки виконанню описаних вище пунктів, можна буде витратити на те, що поліпшить життя і автомобілістів, і пішоходів. На дороги, будівництво нових підземних паркінгів і модернізацію громадського транспорту. Так це працює в цивілізованому світі. Може, і нам час вже стати його частиною?