Маргарита Ассенова, директор програм в Jamestown Foundation, старший науковий співробітник Центру аналізу європейської політики
Обрання Володимира Зеленського не вплине на співпрацю ЄС з Україною. Поки Україна націлена на політичне об'єднання і економічну інтеграцію з ЄС, Брюссель продовжить свої довгострокові програми, щоб допомогти Києву в будівництві сильних державних інститутів і реформації цілих секторів економіки, включно з фінансовим. Україна взяла на себе безпрецедентні зобов'язання з проведення реформ, які зазвичай очікуються від кандидатів на членство в ЄС, не дивлячись на відсутність найближчих перспектив для вступу.
Не думаю, що новий президент змінить цей курс, оскільки це стратегічний вибір українців. У країни немає іншої альтернативи, крім роботи із західними організаціями, щоб стати сильнішою демократичною державою, здатною протистояти російській агресії.
Більш того, Україна має напівпрезидентську політичну систему, де Кабінет міністрів – основний урядовий орган відповідальний за реформи, здійснені за допомогою ЄС. Цей кабінет схвалений Верховною Радою і несе відповідальність перед парламентом. Зміна складу парламенту в результаті виборів в кінці цього року буде мати більш вагомі наслідки для України, а також її зв'язків з ЄС і продовженням допомоги Києву, ніж зміна президента.
Томас Де Ваал, старший науковий співробітник Carnegie Europe
Україна не виявляє особливої поваги до своїх лідерів. Петро Порошенко приєднався до більшості президентів незалежної України, безцеремонно відкинутих своїми виборцями.
Володимир Зеленський стрімко зійшов на пост на хвилі протестних голосів. Зробити щось позитивне йому буде куди складніше. Він потребує професійного уряду і нової політичної партії.
Багато хто готовий перешкодити йому. Наприклад, Зеленський явно хоче деескалувати конфлікт на Донбасі – але того ж хотів і Порошенко. У 2017 році праві сили і групи ветеранів почали руйнівну економічну блокаду непідконтрольного уряду Донецька і Луганська. Порошенко спочатку протистояв блокаді, але потім капітулював і схвалив її, зійшовши зі стежки до примирення.
Олігархи – це слово все ще означає щось в Україні – захочуть перешкодити його діям. Так само будуть робити і регіональні лідери, такі як Геннадій Кернес в Харкові і Геннадій Труханов, який все ще мер Одеси, незважаючи на розслідування, яке продемонструвало його зв'язок з бандитськими угрупованнями.
Верховенство права повинно бути в пріоритеті. І якщо Зеленський захоче отримати систему правосуддя, що функціонує, він знайде підтримку громадянського суспільства і в Брюсселі. В іншому випадку йому перешкодять.
Ліана Фікс, програмний директор, міжнародні відносини в Körber-Stiftung
У Європи немає іншого вибору окрім як допомогти Зеленському – і наступні місяці зіграють надзвичайно важливу роль.
Спочатку Зеленському знадобиться підтримка його плану внутрішніх реформ. Його кампанія будувалася на обіцянці зупинити корупцію і посилити економіку, але йому потрібна сильна підтримка парламенту на жовтневих виборах в Раду для того, щоб його цілі мали вагу. Українська політика відрізняється цілою системою корисливих інтересів, і Зеленський вступив у лігво левів без підготовки. Лакмусовим папірцем його благонадійності стануть відносини з олігархом Ігорем Коломойським.
Але ще більше підтримки Зеленському потрібно для зовнішньої політики. З точки зору Кремля, новий президент України легковаговик: президент РФ навіть не вважав за потрібне його привітати. Скоро Росія протестує, як поводитися з новим українським керівництвом і тут є безліч варіантів: від переговорів і зближення до погіршення становища в галузі безпеки. Що ще більш важливо, так це те, що Зеленський є втіленням змін в політичній системі Росії та Україні: він новий тип пострадянської людини, яка прийшла ззовні політики, обраного історичною більшістю у вільних і справедливих виборах. Його успіх продемонстрував би, що альтернатива російської моделі можлива.
Україна – це один з останніх прикладів стійкої привабливості Європи. З виборами Зеленського, європейська орієнтація України – це більше не питання – що безумовно, хороші новини. Але попереду дорога з перешкодами і Європі доведеться подвоїти свої спроби забезпечити стабільність України в майбутньому.
Тоомас Гендрік Ільвес, колишній президент Естонії
Поки Зеленський нікому не відомий, «Дударик», як його назвав Джеймс Шерр з Міжнародного центру оборони і безпеки, мало що зміниться в ставленні ЄС до України. ЄС і далі буде намагатися відводити очі (принаймні, протягом періоду каденції поточної ЄК), вдаючи, що окупація частини України Росією – це «сварка в далекій країні між людьми, про яких ми нічого не знаємо». Україна, що межує з чотирма країнами – членами ЄС, лише спалах на екрані радара Верховного представника. І ця ситуація навряд чи зміниться.
Сам Зеленський є невідомою величиною – ніхто не знає, яка в нього зовнішня політика або кого він вибере міністрами закордонних справ і оборони, тому будь-яка реакція Брюсселя на будь-які події буде ще повільнішою. Додайте до цього українські парламентські вибори в жовтні, якраз в момент, коли сам Євросоюз звикатиме до нової Комісії, нового Верховного представника (хочеться сподіватися) і нового голови Європейської ради. Можна з упевненістю сказати, що ЄС не матиме нових ініціатив або політики щодо України до 2020 року.
Балаж Ярабік, запрошений науковий співробітник Фонду Карнегі
Питання в тому, чи дійсно Брюссель хоче переглянути свій підхід і скорегувати його відповідно до результату виборів в Україні і потребам країни. Зеленський обіцяє змістити фокус на реформу державного будівництва – у контрасті з національною політикою Порошенка. Зеленський спробує заморозити конфлікт на Донбасі і налагодити відносини із західними сусідами України через мовну політику. ЄС повинен бути готовий мобілізувати більше допомоги спрямованої на примирення і інвестиції в інфраструктуру в підконтрольному Україні Донбасі. Це перша мета.
Друга – економіка. Україна протягом найближчих трьох років повинна виплатити своїм західним кредиторам майже $36 млрд. Тому їй потрібен МВФ. Після виборів жоден уряд не став би продовжувати програму жорсткої економії. Брюссель повинен посилити спроби для досягнення газової угоди між Росією і Україною, спрямовані на збереження хоча б частини транзиту, що дозволяє Києву купувати газ дешевше і безпосередньо у Росії. Дійти згоди щодо цих двох питань буде непросто, але необхідно.
Наступним викликом для президента і уряду стане мобілізація місцевих ресурсів, таких як дохід країни за рахунок поліпшення митних зборів і податків, скорочення витрат на війну і залучення інвестицій в економіку. Реформам потрібно більше ресурсів, а не риторики. ЄС повинен підтримувати спроби привнести більше грошей на ключові галузеві реформи, такі як охорона здоров'я, освіта і соціальні системи.
Зрештою, ЄС варто бути більш гнучкими в підході до Угоди про асоціацію.
Яна Кобзова – політичний директор Rasmussen Global, який працює як радник українського уряду
Коротка відповідь так – протягом останніх п'яти років ЄС надав більше фінансової та технічної допомоги Україні, ніж будь-який іншій країні «третього світу». Але питання полягає в тому, чи зможе Зеленський використовувати цю підтримку для проведення реформ, заявлених ним під час передвиборчої кампанії – демонополізації, деолігархізації і дебюрократизації.
Незважаючи на те, що Зеленський переміг з найбільшим відривом за всю історію незалежності країни, у нього навряд чи найсильніший мандат. Його президентські маневри будуть обмежені, якщо йому не вдасться контролювати парламентську більшість. Якщо не відбудеться яких-небудь сюрпризів в останню хвилину, до виборів у Раду залишилося шість місяців. До тих пір Зеленський зможе мало що зробити для економіки країни – головною темою для стурбованості багатьох українців.
Ось тут ЄС повинен втрутитися раніше, відклавши суперечки про те, доброю чи поганою новиною для Європи стала перемога Зеленського – зараз занадто рано про це говорити. Європа може допомогти внести зміни: на майбутньому саміті Україна-ЄС в липні Брюссель повинен погодитися розглянути торговельну угоду Києва з ЄС (ПВЗВТ). Ця угода була укладена майже десять років тому, і виділені торгові квоти насилу відображають сьогоднішні реалії. Підвищений доступ до ринку для тих українських виробників, які відповідають стандартам ЄС, безпосередньо допоміг би економіці країни і підсилив би вплив ЄС в Україні.
Джон Корнблум, старший радник при NOERR LLP
Складно судити про те, що зробить Зеленський, але Захід повинен допомогти створити позитивну програму змін. І перший важливий крок: визнати, що немає більше ніякого поділу по «Сходу-Заходу» в Європі і ніякого «східного сусідства». Це концепції минулого. Країни і культури, що вийшли з радянської окупації, формують різноманітну і складну групу. Росія одна з них. Але інші вже є членами НАТО і ЄС, і такі країни як Грузія тісно з ними пов'язані.
Третя поспіль мирна передача влади в Україні підтверджує, що за винятком Білорусі, всі країни на західному кордоні Росії – функціонуючі демократії. Цей демократичний пояс повинен розглядатися так само, як і західні Балкани. Демократія повинна заохочуватися і через західні зобов'язання у сфері безпеки включно. Ще один важливий крок: припинити ганебне прийняття Росії в якості однієї з мирних сторін в Україні, Грузії чи Нагірному Карабасі. Російське вторгнення в Україну і окупація Криму – це причина для ворожості. Роз'яснення цієї позиції стало б найбільш значущою підтримкою, яку Європа могла б надати новому і недосвідченому президенту (...).
Андреас Умланд, старший науковий співробітник Інституту євроатлантичного співробітництва в Києві
У Заходу не залишається іншого вибору окрім, як допомагати Зеленському, враховуючи взаємопов'язаність України зі стабільністю всього європейського континенту. Зеленський і його команда, що демонструють брак політичного, адміністративного та дипломатичного досвіду, викликають занепокоєння в Україні та поза нею. Брак досвіду посилюється загальною пострадянською патологією аматорського політичного коментування та консультування – мається на увазі великий вплив урядових (псевдо-) радників та громадських (псевдо-) експертів без відповідної освіти, академічних повноважень і репутації. Ці недоліки простежувалися і в саморуйнівній політиці Порошенка і його кампанії в 2018 році.
Незважаючи на те, що недосвідченість Зеленського – це велика проблема, вона може дозволити справжнім українським експертам здійснити більший вплив на рішення і впровадження законів, ніж це було при Порошенку, чия публічна позиція була часто відкрито прогресивною, але чия фактична політична поведінка була більш двоякою.
Суперечливим є, але найфундаментальніша проблема, яку не зміг вирішити Порошенко за свої перші три місяці президентства – і це те, з чим Захід повинен якомога швидше допомогти Зеленському –- прийняття вже поданого нового закону про парламентські вибори, який вводить систему пропорційного представництва і відкриті партійні списки.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Джуді Демпсі на Carnegie Europe. Републікування повної версії тексту заборонене.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени