Ми спостерігаємо за тим, як виглядає остання війна США. Адміністрація Трампа витрачає час, енергію і політичний капітал на заборону в'їзду громадянам шести мусульманських країн. При тому, що жоден з представників цих держав, за даними лібертаріанського Інституту Катона, за останні сорок років не вчинив жодного теракту в США. Тим часом, у відповідь на руйнівні викриття WikiLeaks, що ставлять під удар безпеку США, Білий Дім пообіцяв переслідувати викривачів.
Мета викриттів WikiLeaks – нашкодити розвідопераціям США будь-якого роду проти будь-якого супротивника, у тому числі Росії, Китаю, Ісламської держави або Аль-Каїди. WikiLeaks заявляє про свою відданість ідеї викриття і протидії центральній владі. Але вони досі не опублікували нічого, що стосувалося б російської чи китайської розвідки. При тому, що це – дві сильні диктатури з розвиненими підрозділами кіберрозвідки. Навпаки, WikiLeaks одержимі Штатами, набагато більш демократичними стосовно розвідслужб, ніж будь-яка інша велика країна.
З того моменту, як влада Північної Кореї в 2014 році виступила проти Sony Pictures Entertainment, багато представників розвідки, в тому числі, адмірал Майкл Роджерс, попереджали, що "ми біля межі". Роджерс – голова Національного агентства безпеки і Кібернетичного командування США. У 2015 році перед Конгресом, він заявив, що у країни немає захисту від кібератак. Але він і багато інших стверджували, що наступального потенціалу повинно бути достатньо, щоб попередити загрози.
Але цифровий світ складний і його не так просто змусити грати за старими правилами. Часто його порівнюють з ядерною зброєю. На самому початку Холодної війни через новий вид зброї була прийнята політика стримання, яка призвела до переговорів про контроль над озброєнням та розробку механізмів збереження стабільних, передбачуваних відносин між ядерними державами.
Але в цифровому світі такий метод не працює. Про це пише політолог Джозеф Най в журналі International Security. По-перше, метою ядерного стримування було "тотальне недопущення" – потрібно було запобігти навіть поодинокому використанню ядерної зброї. Кібератаки відбуваються постійно і скрізь. Міністерство оборони атакують десь 10 мільйонів разів щодня. По-друге, неможливо визначити джерело атаки. Най цитує колишнього заступника міністра оборони США Вільяма Лінна: "На відміну від комп'ютерного вірусу у ракети завжди є зворотня адреса". Тому Росія так легко може заперечувати причетність до хакерських атак Національного комітету Демократичної партії. Складно зібрати залізні докази про джерело будь-якої кібератаки – тому цей спосіб так приваблює.
Най вважає, що є чотири способи боротьби з кібератаками: покарання, пастка, захист і табу. Покарання передбачає відплату, і, хоча обидві сторони можуть спробувати так вчинити, наслідки непередбачувані.
Пастка передбачає, що якщо якась країна захоче нашкодити США, то постраждає її власна економіка. Такий варіант обмежений, оскільки існують способи атакувати Америку, не простреливши собі ногу (як нещодавно показала Росія, і як доводить інтелектуальний кібертерор Китаю). І цей варіант не вийде використовувати як супроти Ісламської держави, Аль-Каїди, так і проти WikiLeaks.
Варто звернути увагу на два інших. Най вважає, що США повинні розробити комплексний захист за межами урядових мереж. Регуляція та інформування спонукають приватний сектор виконувати прості правила "кібергігієни", які допоможуть створити безпечну національну мережу. І ця нова система захисту повинна стати стандартом нового цифрового світу.
Четвертий варіант, який пропонує Най – розробити систему заборон на використання певних методів кібервійни. Він відзначає, що заборона на використання хімічної зброї виникла після Першої світової війни, коли її задіяли. Цей закон став частиною міжнародного права і діє вже сто років. У 1950-х більшість стратегів не бачили різниці між звичайною і "тактичною" зброєю. З часом держави почали уникати використання ядерної зброї, прийшло розуміння небезпеки, яке зберігається десятки років. Най визнає, що ніхто не відмовиться від кіберзброї, але сподівається, що можна заборонити використовувати її проти деяких цілей – наприклад, на устаткуванні цивільних осіб.
Звичайно, щоб встановити подібні закони, потрібні багатосторонні переговори, форуми, правила та інституції – все, що адміністрація Трампа вважає абсурдом. Зате ці хлопці дуже намагаються не пустити в країну єменських терористів.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом перекладу та публікації колонок Фаріда Закарії. Оригінал опублікований на The Washington Post. Републікування повної версії тексту заборонене.