Справжні чоловіки плачуть

Дороге товариство, давай раз і назавжди прояснимо: хлопчикам теж можна відчувати.

Я знаю, тобі не подобається, коли хлопці плачуть. Я знаю, що ти кривишся, коли бачиш сумного хлопця. Я знаю, що ти не готове бачити чоловіка, який з понурою головою ледве добирається до ліжка.

Товариство, я бачила, як мій брат здригався під твоєю рукою, але тоді ще не розуміла всього до кінця, поки у мене не з'явилося шестеро власних хлопчиків.

Ці хлопці в моєму будинку сповнені емоцій, іноді ці емоції просочуються крізь очі. Наприклад, коли один з них розповідав мені, що не міг принести книгу за обідній стіл, і що він швидше поховає себе в цій книзі, ніж буде говорити з друзями про відеоігри, в які не грає. А ще вони виходять через рот, коли час на ігри закінчується занадто швидко, а він зовсім не готовий до прибирання.

О, я знаю, що ти сказало би їм, суспільство: "Чоловіки розправте плечі. Тому що справжні чоловіки не плачуть".

І ось вони, вештаються зі своїми емоціями, замкнутими тобою, і перетворюються на бомбу з годинниковим механізмом. А потім ти просто хитаєш сотнями незадоволених голів, коли хлопець проникає в школу з зарядженим пістолетом, і коли батько б'є до смерті дворічну дитину, і коли безліч чоловіків кидають свої сім'ї, тому що байдужість простіша, ніж смуток або відчай самотності заплаканої дитини, або розчарування в байдужій сім'ї, яка руйнує життя.

Ось вони – ті, в чиєму внутрішньому світі залишаються тиша, самотність та цинізм. Вони суворо дотримуються правил мужності і більше не знають, хто вони.

Це ти крадеш життя у цих хлопчиків, суспільство.

Але є один момент. Справжні чоловіки плачуть. Справжні чоловіки говорять, і сумують, і живуть з незахищеною душею.

Не можна вважати чоловіком того, хто все життя ховався за маскою сили. Немає сили в тому, хто ніколи не показував свою слабкість.

Може ми все ж побачимо чудовий новий світ, в якому хлопчики не бояться говорити про свої почуття, де вони поважають і цінують своє емоційне життя, як дорогоцінні вікна в свої душі, де хлопчики вивільнили з лещат свої безцінні дивовижні серця.

Де чоловіки зможуть бути справжніми чоловіками.

І заради цього, моєму хлопчику можна плакати, коли він втрачає іграшку, тому що вона багато для нього значить.

Переклад НВ

Повну версію колонки читайте на сайті Рейчел Толсон