Ситуація дуже нестандартна, я би навіть сказав – форс-мажорна. Не можу точно сказати, що було вчора з Луценком, і що мотивувало його заявити про відставку. Та мені здається, що тут поєдналися два чинники.
З одного боку, емоція. Луценко – емоційна людина. Під впливом емоцій – власних чи інформаційного поля – він може робити нестандартні вчинки. Таке в нього вже було. А вчорашня ситуація була просто проявом емоційних протуберанців.
З другого боку, Луценко – політик. Який дуже часто діє, так би мовити, на рівні політичних інстинктів. Тут раціо не працює. Луценко планував іти з посади генпрокурора після президентських виборів, але різні звинувачення підштовхнули його до заяви, що він готовий зробити це й зараз. Це не було остаточне рішення, тут уже спрацювала його натура політика: він розумів, що сам по собі не піде у відставку – це рішення має прийняти президент, а далі проголосувати парламент.
Президент з високою вірогідністю не піде на відставку Луценка. Напередодні виборів це надто ризиковано для нього та всієї системи влади. Точно так само як і відставка Авакова. Відставка будь-якого з силовиків руйнує всю систему стримування та противаг.
В зв’язку зі справою Гандзюк можлива заміна керівництва Херсонської області як мінімум на рівні кадрів МВС. Херсонська область загалом – не тільки в кадровому, а й економічному й політичному аспектах – одна з найбільш нестабільних в Україні. Там кадрові рішення дуже вірогідні.
Відставка будь-якого з силовиків руйнує всю систему стримування та противаг
У вищих державних органах, як я вже сказав, цього не трапиться. Знайти оптимальну фігуру, та ще й таку, що пройшла через затвердження Верховної Ради, буде дуже складно.
Чи не вичерпується таким чином терпіння народу? Якби це було так, то вже в понеділок чи вівторок ми б побачили великий майдан. У нашому випадку це найпростіший індикатор. Коли українці не визнали офіційні результати другого туру президентських виборів у листопаді 2004 року – спалахнув майдан. Так само як і після відомих подій 2013-го, а особливо після того як розігнали студентів, що емоційно вразило значну частину країни. Ще в суботу були телевізійні репортажі, а в неділю вранці – великий майдан. Ось це була реакція – її не можна запрограмувати чи спровокувати. Якщо вона щира та масова, то відразу проявляється.
Смерть Катерини Гандзюк стала останньою краплею для багатьох політичних та громадських активістів. Але не для суспільства. Цинічно, але факт: для суспільства це політичні розборки.
Так чи інакше нинішня ситуація дуже важлива в моральному та політичному сенсі. Думаю, що зараз треба трохи охолонути. Правильно, що створили парламентську комісію. Я не впевнений, що вона дасть належний результат, але слід попрацювати – якщо вдасться знайти належний стиль адекватної співпраці, то допомогти правоохоронним органам. Хай частково, та комісія має зняти ту недовіру, що зараз існує – до слідства, правоохоронних органів. Разом вони мають вийти на замовника. Щоб як мінімум половина громадянського суспільства прийняла результати розслідування, парламентська комісія має їх підтвердити.
А якщо спільного рішення не буде, то проблема залишиться. На майбутнє.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени