Згідно з останніми дослідженнями, проведеними ще в 2017 році на замовлення Ради Європи, близько 40% європейців займаються спортом мінімум один раз на тиждень. З показником 69% лідирує Фінляндія. Не думаю, що українці можуть похвалитися подібною висотою. Хоча б тому, що жоден високочолий спортивний чиновник гадки не має, скільки українців займається регулярно спортом. У західному світі ж цей показник вимірюють регулярно і намагаються утримувати спортивну планку на висоті.
У більшості європейських країн фінансування спорту здійснюється за двома напрямами: масовий спорт і спорт високих досягнень. В Англії, наприклад, на масовий спорт, мета якого не приносити медалі, а підвищити фізичну активність населення — держава витрачає вдвічі більше, ніж на спорт високих досягнень. За даними 2018 року, витрати становили 304 і 144 млн фунтів відповідно.
В Україні ми все ще живемо в історичній парадигмі, згідно з якою є тільки спорт, що час від часу повинен приносити медалі. Та й то, найвужчі напрями — олімпійські надії.
Ось, до речі, 24 липня 2020 року в Токіо на новому Національному стадіоні запалять вогонь XXXII Олімпійських ігор. Понад 200 українських спортсменів з 500−600 претендентів поїдуть до столиці Японії з надією завоювати медалі, які в усьому світі вважають символом найвищого спортивного успіху.
Чотирирічний олімпійський цикл підготовки забере з держскарбниці приблизно $100 млн. Це означає, що участь одного олімпійця обійдеться платникам податків у $500 тисяч. І це тільки участь. На Олімпіаді, всупереч красивому гаслу «головне — участь», перемоги все-таки важливіші. Медаль навіть срібного або бронзового гатунку — це ще $7−8 млн преміальних, якщо, звісно, буде виконано план у 15−17 медалей від українських героїв спорту.
Спалахи активності в розвитку української спортивної інфраструктури стають також помітними напередодні великих спортивних форумів. Крім стадіонів, побудованих до Євро-2012 у Львові та Києві, і реконструйованому в Харкові, не побудували жодного гідного спортивного об'єкта. У Польщі, яка разом з нами приймала футбольний чемпіонат, крім чотирьох нових стадіонів реалізували масштабний проект «Орлик» вартістю 300 млн євро, завдяки якому в усій країні з’явилися 2012 мультиспортивних майданчиків і стільки ж футбольних полів.
У Маріуполі останній повноцінний 25-метровий басейн побудували на початку 1970-х. І таких Маріуполів у нас вся країна. Державна і муніципальна спортивна інфраструктура — ДЮСШ, стадіони, басейни — в абсолютній своїй масі побудовані ще в радянський період, і перебувають у критичному стані.
Іншими словами, на розвиток масового спорту немає ні сил, ні коштів, ні рішень, здатних щось змінити в наявній диспропорції. Але спробувати змінити це криве дзеркало можна.
Почати необхідно з моніторингу: визначити, який відсоток населення країни регулярно займається спортом. Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує дітям фізичне навантаження 60 хвилин на день, а дорослим — не менше 150 хвилин на тиждень. За неофіційними даними, сьогодні частка людей, які займаються спортом, становить в Україні приблизно 12−13%. Зрозуміло, що Фінляндія з 69% не орієнтир для нас, прагнути потрібно до середньоєвропейських 40%, хоча і цей показник — якщо українські неофіційні дані в 12% підтвердяться — виглядає дуже амбітним викликом.
Для забезпечення стабільного зростання тих, хто займається спортом, потрібні ресурси для будівництва спортивної інфраструктури, яка не оновлювалася з радянських часів. Якщо витрачаємо $100 млн на підготовку до Олімпіади, то було б справедливо як мінімум стільки ж виділяти на масовий спорт. Нам потрібні нові, сучасні, доступні стадіони, багатофункціональні спортивні арени, льодові майданчики, басейни.
Потрібно також популяризувати спорт, створювати спортивні клуби, навчати тренерів, проводити змагання для любителів. Такий комплексний підхід дозволить закласти фундамент майбутніх змін.
Ілюзій немає: у відносинах спорту високих досягнень і спорту масового гармонії не буде. Їх завжди буде розділяти боротьба за державний фінансовий ресурс. Але ця дихотомія спорту — свідчення зрілого суспільства, яке прагне балансу інтересів.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ