Сплутали карти

У передостанній день роботи Франкфуртського книжкового ярмарку відбулася невелика детективна заварушка. Група представників Азербайджану під виглядом простих відвідувачів зайшла на територію стенда Вірменії і викрала звідти всі карти Вірменії, що експонувалися там. Коли співробітники стенду схаменулися, викрадачі вже зникли. Але далеко втекти не змогли. Ще в будівлі їх наздогнали сек'юріті виставки. Карти були вилучені і повернені на стенд. Як ви вже здогадалися, причиною цієї детективної історії стало зображення на згаданих картах Карабаху територією Вірменії.

Якось так само собою вийшло, що після цієї події я спеціально прогулявся повз стенд Росії, щоб перевірити, а чи є там карти РФ з включеним в територію країни анексованим Кримом. Карт не було. Тільки книги. Але те, що сталося нашарувалося в моїх думках на новини про появу в Росії банкноти вартістю двісті рублів із зображенням Криму і природню реакцію українців на "монетизацію" анексії півострова. Тепер, так би мовити, кожен росіянин може носити Крим у кишені. Цей "рублевий", тобто "російський" Крим, звичайно, потрапить і в кишені українських громадян, які підтримують з РФ фінансові відносини, тобто продовжують їздити туди на заробітки. Вони ж, ці заробітчани, привезуть його, найімовірніше, і до України. Отже, користуючись принципом "гроші не пахнуть", центробанк Росії запустив у світовий обіг ще один платіжний документ, який підкреслює, що за вартість банкноти номіналом у двісті рублів російська держава несе відповідальність усіма своїми багатствами, включаючи і зображений на купюрі Крим.

Я розумію схвалене прем'єр-міністром рішення Нацбанку України про заборону використання в нашій країні цієї купюри. Тільки не будуть же митники на кордоні заглядати в гаманці всіх, хто в'їжджає в Україну. Вважаю, заборона ця напевно вже оживила уяву нелегальних мінял, для яких рішення Нацбанку, як і встановлюваний ним курс валют, — не указ. Та й колекціонери банкнот пожвавилися. Згадую своє таємне і дитяче збудження, коли вдалося на початку 70-х виміняти для своєї філателістичної колекції німецьку марку 1943 року з портретом Гітлера. Причиною порушення якраз і була якась забороненість не самої марки, а зображеного на ній головного світового фашиста.

І от думаю тепер: а чи треба відповідати на такі акції? І якщо так, то як? Випад цей здійснений Росією з явною політичною метою. Продовження буде. Я навіть здогадуюся яке. А значить, все це — елементи триваючої війни з Україною. А на війні прийнято відповідати на атаки контратаками. Тільки ж ця війна, на відміну від тієї, що ведеться з реальною зброєю, вимагає іншого підходу та іншого креативу. Тут дипломатичними нотами або заборонами можна тільки викликати у воюючої сторони посмішку задоволеності: мовляв, раз так реагують, значить, їм боляче.

Ну а для України Крим, звісно, є болем, але болем не єдиним, не єдиною раною, нанесеною нашій країні. І увічнювати, нагадувати самим собі і світу про ці рани, включаючи і анексований Крим, можна і потрібно по-різному. І перше, що мені спало на думку як людині, яка захоплювалася в дитинстві збиранням поштових марок, так це випустити кілька серій марок, присвячених подіям в Україні останніх трьох років. І одну з серій назвати В'язниці Росії. На кожній марці — конкретна російська в'язниця, в якій знаходиться громадянин України, викрадений в Білорусі, як Павло Гриб, або викрадений разом зі своєю малою батьківщиною, як Олександр Кольченко або Олег Сенцов. Знаючи кількість арештантів у російських в'язницях за сфабрикованими звинуваченнями громадян України, можна вважати, що серія вийде велика і викличе чималий інтерес, якщо не ажіотаж, в тому числі і у російських філателістів. Та й на листи і бандеролі, що надсилаються до РФ в ті ж в'язниці українським в'язням, такі марки можна клеїти. Чому ні? Марка, як і грошова банкнота, кордонів не знає: куди лист надішлеш, туди вона й полетить.

Цікаво, а як російська влада з такими (і іншими схожими) марками боротиметься? Семінари для листонош влаштовуватиме або в кожному поштовому відділенні вводити посаду марочного цензора? Як би там не було, а марки, як і банкноти, довго зберігають історію своїх країн. Довше, ніж газети чи журнали. Так що залишилася справа за малим: згода Укрпошти і робота художників-мініатюристів. Це, звичайно, лише один варіант української відповіді на нову "гібридну атаку" РФ. Але народ у нас креативний. Думаю, схожих ідей може виникнути безліч. Було б кому рішення приймати!

Колонка опублікована в журналі Новое Время за 20 жовтня 2017 року. Републікація повної версії тексту заборонена

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу  Мнения Нового Времени