1.Коли чиновники/інші можновладці перестануть вітати одне одного/партнерські структури/вищі за них органи з усіма підряд святами – релігійними, світськими, професійними. Те саме стосується днів народжень посадовців. І призначень на посади з врученням великих оберемків червоних, як правило, троянд.
2.Коли керівники державних органів перестануть перерізати стрічки/щось відкривати/запускати/розпочинати.
По-перше, то все фінансується з бюджету, який наповнюємо ми. Чому тоді я не відкриваю? По-друге, у нас це доводиться до абсурду – відкривають туалети, відремонтовані корпуси СІЗО, шматки доріг...
3.Коли щезнуть всі ці звання «почесних» – журналістів, енергетиків, лікарів, вчителів і т.д. Як правило, це робиться до свят/ювілеїв/за домовленостями.
За бажанням, у нашій країні будь-хто може отримати будь-яке звання. Маючи певну посаду/гроші/доступ до тих, хто приймає рішення. Структури в ОДА, які все це формують/активують і передають у відповідні структури АП, дуже цікаві, повірте. Там у більшості випадків йдеться точно не про формування чи впровадження державних політик у сфері державних нагород.
У нашій країні будь-хто може отримати будь-яке звання
4.Коли багаті люди країни почнуть вкладати серйозні гроші в розвиток гуманітарної сфери країни – іменні стипендії, гранти на дослідження, премії за досягнення, коворкінги, музеї, бібліотеки, університети, наукові та дослідницькі центри і т.д.
5.Коли в країні з’явиться достатня кількість громадських туалетів із достатньою кількістю туалетного паперу. І коли туалетний папір буде в туалетах усіх державних структур і органів. В достатній кількості. І якості.
Можливо, четвертий пункт – найважливіший. Можливо, його реалізація автоматично викреслить попередні три.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени