Дуже непомітною в Україні пройшла тема відкриття морської ділянки Турецького потоку. Днями її відкрили Путін і Ердоган. З українського боку – жодних заяв, жодних ініціатив. Але переконаний: запуск Турецького потоку має підштовхнути Україну діяти рішучіше.
Те, що обхідні газогони – Північний і Турецький потоки – рано чи пізно будуть запущені, сумніву вже немає. А значить Україна втрачатиме обсяги прокачки газу через свою ГТС.
Що у цій ситуації можна зробити Україні? Знайти союзника, що здатен загальмувати чи зупинити цей процес. Таким союзником нині можуть бути лише США. Економічна співпраця з Америкою у формуванні енергетичного ринку конче необхідна і нам, і Європі.
Як ця співпраця може виглядати на конкретному прикладі? Я не виключаю, що одним із варіантів могла би стати приватизація української ГТС потужною американською компанією. Щоб стримувати Росію і не дати Європі поховати саму себе під тиском російських «солодких обіцянок» дешевого газу з «потоків». Це передусім питання безпеки.
Українська ГТС – кістка в горлі для Росії
Українська ГТС – кістка в горлі для Росії. Але вона може бути такою лише до певного часу. Країни ЄС, які підписали Енергетичну хартію і Третій енергетичний пакет, самі ж сьогодні не виконують принципових засад цих документів. Головне звідти: видобуток, транспортування і реалізація газу не можуть бути в одних руках. Втім, із введенням «потоків» саме це і відбувається. Європа сама дозволяє захопити свій ринок не за правилами Енергетичної хартії, а за правилами Росії.
Показовим прикладом, як треба діяти у цій ситуації, для мене є Литва. Прибалтійська країна налагодила економічну співпрацю з США, отримує звідти газ через СПГ-термінали. Газовий шантаж Росії ця невелика країна зупинила.
Україні вкрай необхідні США як бізнес-партнери у питанні формування національного ринку, впливу на Росію і на європейський ринок. Самостійно ми тут нічого не вдіємо. І вже незабаром можемо опинитися в ситуації, коли наша ГТС не буде потрібною навіть нам самим. Вона просто стане іржавою трубою на смітнику історії.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени