Зняли зашморг

Чому рішення Стокгольмського арбітражу на користь України в газовій суперечці з Росією не тільки збереже країні майже $50 млрд, а й покінчить з монополією Газпрому, розповідає Юрій Вітренко, головний комерційний директор групи Нафтогаз України

Катерина Шаповал

31 травня в шведській столиці Стокгольмі прозвучало історичне рішення, якого напружено чекали ще в двох столицях — Києві та Москві: місцевий арбітражний трибунал поставив попередню крапку в газовій суперечці між НАК Нафтогаз України і російським Газпромом. І ця крапка надихнула саме Київ: судді назвали несправедливим газовий договір 2009 року.

Десятирічний контракт уклав уряд Юлії Тимошенко: Україна отримувала газ з РФ на кабальних умовах — його ціна перевищила максимальний європейський рівень, сягнувши понад $400 за тисячу кубометрів. На додачу росіяни ще й закріпили вимогу до Нафтогазу щорічно викуповувати 52 млрд куб. м газу без права перепродажу. А також вписали принцип "бери або плати": якщо Україна не вибирала заявлений обсяг, вона все одно повинна була його оплачувати.

У 2014 році український нафтогазовий холдинг зважився оскаржити контракт в Стокгольмському арбітражі. Тим часом Газпром теж пішов в атаку — спробував відсудити у Нафтогазу близько $44 млрд в якості боргу за газ, що утворився в 2013-2016 роках, разом зі штрафами і відсотками.

В результаті суд визнав несправедливим заборону на реекспорт, принцип "бери і плати", а також формулу розрахунку ціни. Президент Петро Порошенко навіть заявив з цього приводу, що Москва вперше втратила можливість використовувати газ як зброю політичного тиску і шантажу.

Тепер обидві сторони — Нафтогаз і Газпром — мають домовитися про те, як вони виконають вердикт суддів. Якщо цього не станеться, все за них вирішить суд.

Юрій Вітренко, комерційний директор групи Нафтогаз і один з активних учасників процесу, розповів НВ про те, що Україна тепер не тільки заощадить мільярди на російському газі, а й зможе отримати компенсацію від Газпрому. А також поділився планами Нафтогазу змусити росіян платити за вітчизняну газотранспортну систему (ГТС) навіть в тому разі, якщо ті запустять обхідні транзитні маршрути до Європи.

— З приводу рішення трибуналу коментарів з українського боку було багато. А Газпром обмежився коротким: принцип "бери і плати" не скасовано. У чому тоді перемога України?

— Трибунал визнав неправомірними їхні вимоги щодо стягнення з нас боргів в рамках цього принципу. Ми не будемо платити за той газ, який не брали. Газпром вимагав близько $44 млрд, і сума збільшувалася щодня. Цей лічильник зупинили і обнулили.

У нашому конкретному випадку принцип "бери або плати" визнали нерозумно зайвим. І тому претензії Газпрому не були задоволені. Трибунал сказав, що на майбутнє принцип "бери або плати" повинен застосовуватися, але на інших умовах. Він визначив принцип, в рамках якого положення "бери або плати" має бути змінено.

— Що це за принцип?

— Ми не можемо розкривати всіх деталей. Якщо загалом, то це принцип, згідно з яким вимога "бери або плати" має бути розумною. Надлишкові обсяги газу нам нав'язувати вже не зможуть.

Якщо узагальнити, то дуже важливий результат отриманого рішення — це фактично визнання колоніальної політики Росії по відношенню до України. Адже РФ уклала з нами не просто нестандартний для Європи контракт, а договір з нерозумно надлишковими умовами. І тільки у відповідь на якісь поступки Росія могла зволити ці надлишкові вимоги привести до стандартних європейських. Це ставлення не як до братнього народу, а як до колонії з боку метрополії. При цьому Україна географічно ближча до Росії, ніж інші споживачі. І ми були найбільшим покупцем російського газу. Для нас він має бути дешевшим, ніж для Європи, і умови його придбання повинні бути набагато кращими. А відбувалося навпаки.

Ми привели контракт у відповідність з європейськими умовами в частині застосування принципу "бери або плати".

— Які ви наводили аргументи?

— Це була сукупність юридичних і економічних аргументів. Ми показали, що з економічної точки зору це кабала, і ми не можемо з неї вибратися. А з юридичної — в нормальних країнах такі умови незаконні, вони визнані такими, що обмежують конкуренцію.

У чому була нерозумна надмірність? Наприклад, в тому, що річний обсяг газу, який був передбачений контрактом, перевищує обсяг споживання країни. Виникає питання: а що нам з цим газом робити? Ми забили б повністю підземку, забили б повністю трубу, нам подіти його нікуди. Реекспортувати нам за контрактом заборонено. І ще один економічний аргумент: заплатити ми за нього не можемо, так як у компанії таких грошей немає і не може бути, тому що у нас його ніхто не купить, тим більше за такою високою ціною.

Ось така сукупність доказів дозволила нам відбити вимоги по "бери і плати".

— Трибунал не врегулював питання про борги Нафтогазу перед Газпромом за 2014 рік. Російські ЗМІ писали про суму в $2,9 млрд. Чи так це?

— Питання в тому, за якою ціною рахувати ті обсяги, які були відібрані. Ми не заперечували, що взяли газ в 2014-му і повинні за нього заплатити. Ми не вимагали в арбітражі, щоб нам дозволили не платити.

Ми просили, щоб переглянули ціну. Ця вимога була задоволена з квітня 2014 року. На жаль, не з 2011-го, як було зазначено в нашому позові. І ми просили європейську ціну мінус вартість транспортування. Але арбітраж сказав: просто європейська ціна. Адже через харківську знижку в 2011-2014 роках неочевидно, що до квітня 2014 року ціна за контрактом була вище рівня європейських цін. Так що перегляд ціни буде з тільки з квітня 2014 року.

В результаті перегляду нам належатиме компенсація переплати за газ, відібраний в IV кварталі 2014 го і в 2015 році. Тобто за періоди, коли ми платили за газ за ціною вище європейської. Але нам треба буде доплатити за поставки газу в II кварталі 2014 року, коли ми оплатили газ за ціною нижчою за європейську.

Коли ми визначимося з деталями розрахунків, буде зрозуміло, скільки, хто і кому винен.

— Крім цих боргів за 2014-й, Нафтогаз за щось ще залишається винен Газпрому?

— По інших періодах нам винен Газпром. Ціна, яка буде переглянута з квітня 2014 року, почне застосовуватися не тільки до обсягів власне 2014 року, але і до того газу, який ми брали в 2015-му. Ми за нього заплатили за "зимовими пакетами". Відповідно до переглянутої ціни, там переплата з нашого боку.

— Арбітраж скасував заборону на реекспорт газу, прописану в контракті з Газпромом. Це важливо?

— Ми просили застосувати базові європейські принципи і підходи до нашого контракту. Скасування обмеження на реекспорт є стандартною практикою.

Ми хочемо розвинути нормальний ліквідний ринок в Україні, повністю інтегрований в європейський. Може бути ситуація, коли в Словаччині, Угорщині чи Польщі буде тимчасова нестача газу, а у нас, наприклад, він є. Або бачимо, що ціни в Європі вищі, а ми купили дешевше і зможемо перепродати.

— Якщо йдеться про перепродаж, значить, Україна знову почне брати газ у Росії?

— Ми не виключаємо можливості, що, коли після фінального рішення контракт буде змінений, ми почнемо в його рамках купувати газ у Газпрому. І сторони зараз про ці зміни намагаються домовитися. А якщо не вийде, то арбітраж прийматиме рішення. Ми вимагали перегляду ціни на майбутнє, і це означає, що ми закладали можливість покупки російського газу за контрактом з Газпромом до кінця 2019 году [коли закінчується поточний договір].

Важливий нюанс. Це не питання нашого бажання. Ми, діючи сумлінно, згідно з існуючим контрактом, про який домовилася Юлія Володимирівна [Тимошенко] з Володимиром Володимировичем [Путіним], в певних ситуаціях повинні будемо купувати російський газ. Але вже на нових умовах, визначених Стокгольмським арбітражем.

— Тобто Росія знову зможе шантажувати Україну газом?

— Ні. Ті принципи, які визначив арбітраж, не дадуть можливості Газпрому нас шантажувати.

— Тепер в Україні може зменшитися внутрішня ціна на газ?

— Зараз ціна залежить від вартості імпортного газу, який Нафтогаз і інші імпортери купують на європейському ринку. А вартість цього палива формується, як правило, на основі ціни газу на німецькому хабі плюс витрати на транспортування до кордону України.

Принцип, який заклав трибунал і який належить сторонам імплементувати в рамках змін до існуючого контракту, — це просто ціна європейського ринку. Без витрат на доставку від німецького хаба до кордону України. Відповідно, в Україні ціна на оптовому ринку може стати нижчою.

— Але ж це стосується тільки газпромівського газу...

— Так, але це важливий прецедент. Ми очікуємо, що після завершення арбітражу за нашим другим транзитним контрактом запрацюють угоди про інтерконект — об'єднання мереж з нашими східноєвропейськими сусідами. Тоді ми і інші учасники ринку зможемо робити віртуальний реверс, використовувати такий інструмент, як свопи: отримуючи газ в Україні, змінювати цей обсяг на газ, скажімо, в Німеччині.

Це відкриває абсолютно нові можливості на ринку і може привести до того, що ціна на українському ринку і для інших покупців теж опуститься до рівня "хаб". Але для цього необхідно виграти і наш транзитний позов.

— Якщо говорити про нього: Нафтогаз вимагає у Газпрому відшкодувати недоотриманий прибуток за менший, ніж було законтрактовано, обсяг транзитного газу. Чим це відрізняється від претензій Газпрому по "бери або плати"?

— Це кардинально різні речі.

У контракті з транзиту Газпром зафіксував обсяг в 110-112 млрд куб. м газу на рік. У перерахунку на добу це потужність близько 300 млн куб. м/день. В середньому за 12 місяців Газпром міг прокачати 70-80% від законтрактованих обсягів, але в деякі дні ця потужність використовувалася на 100% і більше. Наприклад, коли в Європі різко холоднішає взимку, і Газпром відправляє більше газу, він користується цією потужністю. В інший час ми несемо витрати на те, щоб ця потужність була доступна Газпрому, але нічого не отримуємо за це. Газ, який ми не вибрали у Газпрому, він може продати кому завгодно. А невикористані замовником потужності ви не можете нікому продати.

Хороша аналогія - готель. Номер надається з розрахунку на те, що ним можна користуватися 24 години, і ціна виставляється за номер за добу. Ніхто ж там не сидить цілу добу, але платять однаково за цей проміжок часу. Готель же надав цей номер вам, тому навіть якщо ви там не знаходились 24 години, він не міг цей номер нікому іншому продати.

Наші вимоги тільки по компенсації недоотриманого прибутку перевищують $12 млрд. У Газпрому до нас зустрічні вимоги, на цьому тлі майже непомітні - близько $7 млн. Плюс до кінця 2019 року в нас буде можливість отримати додатково близько $16 млрд транзитної виручки.

— Як Нафтогаз збирається боротися із загрозою нульового завантаження української ГТС? Через два роки закінчується контракт з Газпромом, і немає ніякої гарантії, що вони не пустять свій газ в обхід.

— План А полягає в тому, щоб Газпрому довелося заплатити за своє рішення обійти Україну. І ми якраз намагаємося цей план реалізувати через позов за контрактом про транзит. Одна з наших вимог — компенсація недоотриманого прибутку за недопоставки по транзиту, а друге — це перегляд тарифу. Ми хочемо, щоб Газпром покрив додаткові витрати, пов'язані з прискореною амортизацєю української ГТС до кінця дії контракту.

Дивіться, зараз ми повинні надавати Газпрому потужність 110 млрд кубів, а потім, з січня 2020 року, росіяни заявляли, що взагалі перестануть транспортувати газ через Україну. Тобто зараз нам потрібно зберігати в робочому стані всі ці великі труби, необхідні для забезпечення такої потужності, а потім в один момент вони виявляться вже не потрібні. Значить, ми повинні їх амортизувати за той термін, поки вони затребувані. Амортизація ГТС — це витрати оператора, вони враховуються в тарифі за транспортування. Це стандартний європейський підхід до формування тарифів на транспортування газу. Газпром повинен їх покрити.

Зараз ми говоримо Газпрому: не хочете користуватися після 2019-го — ваше право, але доплатіть $16 млрд за новими тарифами, в тому числі за прискорену амортизацію. Не бажаєте платити за прискорену амортизацію — забронюйте потужності, і не 5-20 млрд куб. м, а значний обсяг. І не на один рік, поки ви Північний потік-2 добудуєте, а років на 15. Ось тоді Україна зможе переглянути тариф і не буде в нього включати прискорену амортизацію.

План Б полягає в тому, що ми намагаємося пояснити європейцям, що Північний потік-2 — непотрібен і небезпечний для них проект. Він політично мотивований, в ньому маса ризиків для самих європейців - від екології до геополітики. Крім того, ми наголошуємо, що Росії не можна дозволяти спочатку порушувати європейське законодавство, а потім дозволяти їй працювати як ні в чому не бувало через Північний потік-2. Газпром потрібно зараз повернути в рамки європейського законодавства. Сьогодні вони зловживають своїм монопольним становищем і заробляють несправедливо багато, не тільки за рахунок України, але і за рахунок країн членів-ЄС.

— Міжнародних розглядів подібного масштабу, та ще й з позитивним результатом, в Україні не було. Що на майбутнє слід враховувати?

— Україні на майбутнє слід зробити висновок: нас використовували як колонію.

Не потрібні ніякі "братні відносини" ні з ким, вони в підсумку дуже дорого коштують. Давайте будувати ринкову економіку, засновану на верховенстві права. І замість мутних політичних домовленостей, які призводять тільки до корупції і колоніальних відносин, робити якісь стандартні нормальні речі, підтверджені ринкової практикою.