Навіть не заглядаючи далеко в минуле, я запросто можу назвати вам одну чудову історію успіху з новітньої історії України. Сама історія крихітна, а ефект, якщо задуматися, може бути величезним.
Днями натрапив на повідомлення про те, що знаменитий і впливовий Tripadvisor оновив список кращих закладів громадського харчування української столиці. Що я очікував побачити в цьому списку? Напевно, перелік пафосних ресторанів, де меню лякає неправдоподібною кількістю нулів, а офіціанти, дивлячись на вас зверху вниз, можуть поблажливо посміхнутися: «Як можна не знати, що Sassicaia робиться не з типових для Тоскани сортів санджовезе і неббіоло, а з каберне-совіньон, більш характерного для Бордо?». Де ваше невміння розпізнати терпкі нотки лугових трав, з'їдених буйволицею, щоб видоїти на світ моцарелу, а ще більше той факт, що ви під'їхали до ресторану не на улюбленій машині британської королеви і українських багатіїв, може остаточно декласувати вас в очах молодих людей в білих манишках і чорних жилетках, з рушниками через руку, що боронять браму в світ багатих і успішних українців.
Так ось, не було меж моєї радості, коли в першій п'ятірці київських закладів я побачив, що б ви думали? Знамениту «Київську перепічку». Так, саме її – чарівне вікно в стіні, трохи вище колишнього "Центрального гастроному", по колишній вулиці Леніна, з якого вже 35 років продаються рожеві сосиски в обсмаженому до золотистої скоринки тісті. Ще будучи першокурсниками, у сиву давнину, це чудо вуличної їжі, з блискучими на засмаглих боках іскорками киплячої олії, ми загортали в простий, жовтий, швидко промоклий від гарячої олії папір і, попередньо купивши напої у відповідному відділі найцентральнішого в країні гастроному, бігли в парк Шевченка, благо недалеко, щоб на лавочці, під віковими дубами, скуштувати з позиченого в автоматі з газводою гранчака «нотки ванілі і дуба» неповторного портвейну «777», з терруар вже зниклого Київського винзаводу.
Як бачите, всі орієнтири минулого, і Центральний гастроном, і Ленін, і навіть винзавод, що за кількістю сімок і силою їхнього впливу на людей утричі перевершив самого агента 007, стали колишніми. А ось «перепічка» живе, а тепер ще й становитиме одну з принад Києва для міжнародних туристів у Tripadvisor.
Ви думаєте, я баламучу тут? Аж ніяк! Я серйозно! Ви багато знаєте підприємств з малого і середнього українського бізнесу, які вистояли протягом 35 років і які не втратили своєї привабливості для споживача? Не думаю, що список буде довгим. А «перепічка» вистояла! І до того ж вікна в стіні, що і 35 років тому, тепер уже трохи вище незрозуміло чого, на вулиці Хмельницького, досі стоїть черга.
Ось вам і історія успіху! Справжнісінького і потрібного людям. Як було би добре, якби всі ці люди, хто так полум'яно з державних трибун віщає про європейський вибір країни, взяли б, та й підтримали всі ці малі й середні «перепічки» на державному рівні. Ну, а якщо на додачу до цього, хоча б якась частина фейсбучних «горе-революціонерів» замість того, щоб комунікувати, а по-простому, молоти пишномовну банальщину про лідерство, рефлексії, прокрастинації і парадигми, не до кінця розуміючи значення всіх цих слів, взяла, та й спекла хоч по одній справжній «перепічці», то не виключено, що країна перевтілилася б, зробивши дуже важливий крок на шляху до реалізації простої і зрозумілої національної ідеї – збагачення народу!
Чим більше в країні буде «перепічок», тим складніше любителям засівати гречкою прорватися до місця під сонцем, торгувати «роттердамською вуглинкою», клянчити і бездарно проїдати ґранти і далі за списком. Ось і побудуємо країну! Перефразовуючи бойове гасло одного мого хорошого товариша, залишається тільки сказати, що «вільні люди мають розум, почуття гідності та заслуговують на щастя!»
Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
Читайте інші тематичні колонки на НВ:
Сьогодні в світі з Іваном Яковиною – щодня
Кінопошук з Фоззі – по четвергах
Тиждень по-діловому з Сергієм Фурсою – по п'ятницях
Відкриття з Олексієм Бондарєвим – по неділях
Більше поглядів тут