І знову здрастуйте

Саботаж ключових реформ привів президента Петра Порошенка до наймасштабніших протестів за три роки його роботи

Христина Бердинських

О сінь в сучасній українській історії — час масштабних вуличних акцій опозиції проти дій влади. Правда, перші пару років президентства Петра Порошенка ледь не порушили цю традицію. Але 17 жовтня 2017-го, на четвертому році його правління, все встало на свої місця: різномасті вітчизняні опозиціонери — Рух Нових сил, Батьківщина, Самопоміч, Громадянська позиція, ДемАльянс, Народний контроль і навіть вкладники Банку Михайлівський — об'єдналися і вийшли на вулицю Грушевського, під парламент.

Акцію її організатори готували майже два місяці. Формальним приводом стала спроба схилити пропрезидентську більшість в Верховній раді до голосування за давно обіцяні главою держави закони: про зняття депутатської недоторканності, про створення незалежного Антикорупційного суду замість підконтрольних владі антикорупційних палат, а також про широку політреформу. Серед ключових деталей останньої — вибори за так званими відкритими списками, коли виборець голосує не тільки за партію, а й конкретних кандидатів, і в підсумку визначає тих політиків, які опиняться в Раді від даної політсили.

Провладна більшість не хотіла йти на поступки, в результаті опальний Михайло Саакашвілі, соратники львівського мера Андрія Садового, Юлія Тимошенко, націоналісти і так звані євродемократи в особі Мустафи Найєма та Сергія Лещенка зібрали на вуличний протест близько 4,5 тис. чоловік. В основному — активістів політсил, а не звичайних киян.

Приблизно стільки ж — близько 3,5 тис. чоловік — під Раду "скликав" шеф МВС Арсен Аваков: весь периметр навколо будівлі парламенту, а також підходи до Адміністрації президента в той день перекрили співробітники поліції і бійці Нацгвардії.

Київ давно не бачив настільки масштабного протистояння.

В ранці 17 жовтня двоє молодих людей встановлювали на підході до парламенту дерев'яну конструкцію, схожу на подвійну рамку металошукача. "Це рамка, яка б'є струмом корупціонерів", — жартома, пояснював один з них — активіст Автомайдану. Зверху — два написи: "Я мудак" і "Я чую народ". Обидві призначалися для депутатів: перша — тим, які виступають проти вимог учасників мітингу, друга — тим, хто за.

Навколо вирував різномастий натовп, що впиралася в небо такими ж різномастими прапорами. Тут були присутні ветерани добробатів у військовому камуфляжі, націоналісти, інтелігентного вигляду офісні працівники, а також люди похилого віку. Останні прийшли не стільки протестувати, скільки поскаржитися на низький рівень життя. "Я приїхала сюди на електричці з Вінницької області", — говорила одна з них. Пенсіонерка привезла з собою якийсь медичний апарат, що безкоштовно був виданий її чоловікові-інваліду, але нічим тому не допомагає.

На Грушевського виявився і журналіст-блогер Денис Казанський, якого не збентежило, що на мітинг вийшли представники різних сил. Для себе він давно зрозумів: треба звертати увагу не на особистості, а на вимоги. "В даному разі всі вимоги хороші", — пояснив Казанський.

Тут же був мер Глухова Мішель Терещенко з дружиною. Людина, яка змінила Францію на батьківщину предків, розповідав, що прибув до Києва на акцію в свою відпустку. Тому що він втомився від опору реформам, який відчуває в Глухові, — його Терещенко охарактеризував словом "величезний". Мовляв, на кожній сесії місцевої ради присутні "тітушки". А президент, який обіцяв меру особисту підтримку, нічим так і не допоміг.

У цей час натовп почав скандувати: "Міша! Миша! "Це до встановленої протестуючими сцени пішов один з топ-персонажів протесту — позбавлений громадянства Саакашвілі.

Піднявшись над головами людей, він тут же почав громити свого невидимого опонента з вулиці Банкової, надійно прикритою заслонами правоохоронців. "Одна людина [Порошенко] тримає в руках всю судову владу. І тому для українців немає справедливості", — енергійно кидав у натовп ідеї Саакашвілі.

А далі перейшов до м'яких погроз: якщо парламент не дослухається до закликів мітингувальників, потрібно висунути ще одну вимогу. "Треба вимагати, щоб Порошенко подумав про те, щоб піти зі своєї посади", — вигукнув екс-губернатор, не зазначивши, як саме президент повинен "подумати".

Пізніше на цю ж сцену намагалися потрапити не тільки політики, а й звичайні люди. Один з них, зазнавши невдачі, спробував зірвати гнів на поліцейських в жилетах з написом "антиконфліктна група". "Залишилося тільки, щоб мене в міліцію упакували", — майже кричав цей пенсіонер. "Ніхто вас не упакує, чоловіче", — відгукнувся у відповідь один із служителів закону.

Трохи пізніше поліцейський пояснив, що на гнів простих мітингувальників реагує спокійно: "Люди на систему злі, а не на нас особисто".

Х оч яким би мирним не виглядав мітинг, гнів протестувальників раз у раз виривався на волю.

То позафракційний депутат Володимир Парасюк злегка покопав главу Управління держохорони Валерія Гелетея, то представника Блоку Петра Порошенка (БПП) Олексія Гончаренка учасники мітингу закидали яйцями. Також група прихильників Саакашвілі зруйнувала паркан і зламала металошукач, намагаючись пронести намети. Постраждали пару мітингувальників і один поліцейський.

Намети все ж з'явилися — прямо на проїжджій частині вулиці Грушевського. Більш того, учасники мітингу привласнили собі декілька десятків щитів нацгвардійців, влаштувавши з них живу стіну.

"Мені дружина сказала: скільки ти можеш протестувати? Тобі двох разів [революцій] не вистачило? — сказав НВ 64-річний електрик Іван з Чернівців, встановлюючи один з наметів на проїжджій часті. —А я їй кажу: так дістали ж далі нікуди".

Збудження натовпу легко пояснювалося подіями, що розгортаються всередині будівлі парламенту. Там пропрезидентська більшість вирішила не розглядати закони, яких вимагала вулиця.

Після обіду депутати взялися за хоч і довгоочікувану, але дисонуючу з мітингом тему — медичну реформу. При цьому Уляна Супрун, в. о. міністра охорони здоров'я, яка опинилася в кулуарах парламенту, схвильовано говорила: спочатку потрібна реформа її сфери, а вже потім — новації антикорупціонерів.

Ще до перерви в засіданні Світлана Заліщук, депутат БПП і одна з тих, хто наполягає на політреформі, стоячи на площі біля Ради, зізналася НВ: вона сумнівається, що влада виконає всі вимоги протестуючих. Скасування недоторканності і вибори за відкритими списками — це ж злам системи, пояснювала депутат. "Вони намагатимуться маніпулювати", — прогнозувала Заліщук.

Мала рацію.

Протестуючі всерйоз взялися за облаштування наметового містечка прямо на вулиці Грушевського: слідом за укриттями туди ж викотили, наприклад, польову кухню з гречаною кашею і чаєм.

В діях людей, які на очах піднімали матерчаті стіни табору протесту, відчувалася хороша підготовка і єдина організаторська сила. "Діятимемо в рамках закону і залишатимемося біля парламенту, поки ці закони не ухвалять", — тим часом пояснював логіку розвитку подій Давид Сакварелідзе, екс-заступник генпрокурора і близький соратник Саакашвілі.

Про те ж оголосив і Мустафа Найєм, який призначив продовження акції на 19 жовтня.

Активна фаза протесту пішла на спад.

Але заспокоїлися далеко не всі. Так, Тимошенко, яка не виступала на акції протягом усього дня, віддавши це право депутатам власної фракції, ввечері опинилася біля парламентських комітетів на вулиці Садовій. Її оточили п'ятеро пенсіонерок і почали щось наполегливо пояснювати. Леді Ю уважно вислухала їх, а потім закликала і надалі підтримувати протести. І обняла кожну наостанок зі словами: "Рідні мої, завдяки вам все в Україні і тримається".

Біля Ради в наметах залишилося кілька сотень людей з числа учасників акції. Правоохоронці виявилися більш дисциплінованими — ніхто з них не залишив "гарячу точку" під стінами парламенту.

Незважаючи на таке сусідство, а також наявність в Маріїнському парку безлічі вантажних автомобілів із загратованими кузовами, депутат Самопомочі Єгор Соболєв демонстрував оптимізм. Прогулюючись від намету до намету, він говорив, що силового розгону не буде: "Цим вони зроблять собі тільки гірше: вийде ще більше людей, як за часів [повалення Віктора] Януковича".

Приблизно про те ж на своїй Фейсбук-сторінці написав і генпрокурор Юрій Луценко, почавши публікацію з пафосної заяви, що "право на мирні акції протесту — одне з головних досягнень Майдану".

Силового розгону і не сталося, хоча вночі біля табору були помітні легкі сутички. Але ті, хто вночі залишився в наметах, були готові до багато чого. Один з них — колишній боєць батальйону Айдар Ігор, який брав участь в боях на Луганщині в 2014 році, — стоячи у військовій формі серед наметів, зізнався НВ: після пережитого на сході йому нічого не страшно. Не страшно, але прикро, що так мало киян взяли участь в протесті. Мовляв, він і сам — столичний житель і очікував від земляків більшої активності.

Політолог Володимир Фесенко, немов відповідаючи на закид бійця Айдара, пояснює: вимоги політреформи, висунуті організаторами акції, далекі від інтересів простих українців. Тих більше цікавлять пенсії, тарифи, наявність робочих місць і так далі. Те ж саме — з виборчою реформою і антикорупційними судами. "Тому дана акція дуже значима для політичної тусовки, але мало зачіпає інтереси і емоції більшості громадян", — упевнений експерт.

А його колега Петро Олещук назвав акцію 17 жовтня спробою різних сил вступити в політичну боротьбу. Але м'яч все одно залишився на полі президента і його команди: хід подальших подій більше залежатиме від дій влади, ніж від активності опозиції. Якщо Банкова припуститься грубих помилок, то у її опонентів з'явиться більше шансів мобілізувати людей на протести. "Інакше є ризик перетворення всього цього на маргінальний рух", — упевнений політолог.