"Це якийсь гурток поціновувачів епістолярного жанру, а не парламент і уряд", – подумав я, побачивши результати рейтингу Фейсбук-впливу українських політиків, складеного VoxUkrainе і компанією Artellence, який було опубліковано в НВ.
Мене вразила активність вітчизняних топ-політиків у цій соцмережі. Наприклад, у вересні 2017-го середньостатистичний український міністр писав приблизно 2,5 поста кожен день, а рекордсмени уряду – прем'єр і міністр інфраструктури – видавали на-гора понад п'ять заміток на день. Багато депутатів також не стороняться тяги до письменництва: Олег Ляшко, Борислав Береза, Юлія Тимошенко "насипали" своїм читачам від 4 до 7 постів щодня.
Справжні топ-блогери – з вищої ліги української політики. На офіційній сторінці Порошенка минулого місяця з'явилося 203 пости, у Саакашвілі ще більше – 267.
Звичайно, велика частина цих політиків своїми руками рідко що пишуть, за них це роблять помічники-піарники. Але вони залучені до процесу створення контенту: хтось надиктовує тези, хтось вичитує пости перед публікацією, фотографується і так далі. Чому стільки сил і часу приділяється саме дітищу Цукерберга?
Фейсбук-перемоги поки що погано конвертуються в реальний рейтингНа перший погляд, відповідь на поверхні: це гарний і простий спосіб достукатися до мільйонів українців. За даними самої соцмережі, в Україні в неї вже 9 млн користувачів. Але Фейсбук-перемоги політиків поки що погано конвертуються в реальний рейтинг і довіру. Наприклад, кількість фоловерів сторінки Саакашвілі швидко наближається до мільйона. Але, відповідно до соцопитувань, мільйон людей – це приблизно в три рази більше, ніж кількість українців, готових зараз проголосувати за партію "Рух Нових сил", яку очолює Саакашвілі. На другому місці за кількістю підписників – заступник міністра регіонального розвитку і будівництва Лев Парцхаладзе: у нього більше 750 тисяч фоловерів. Я не впевнений, що стільки українців хоча б знають, як виглядає Лев Ревазович. Рейтинг Порошенка його 650 тисяч фоловерів теж несильно втримали.
Одна з причин неефективності соцмережі як інструменту просування політика – інформаційні бульбашки, що оточують кожного фб-користувача. Алгоритм Фейсбуку налаштований так, щоб підсовувати кожному з нас ту інформацію, в якої найбільші шанси нам сподобатися. Тобто пробитися за межі своїх відданих фанів до нової аудиторії, яка ще не визначилася, або опозиційної аудиторії політикам у Фейсбуці вельми проблематично. Килимове бомбардування телевізором куди ефективніше.
Тоді навіщо політикам Фейсбук, так багато Фейсбуку?
Я поставив це питання п'ятьом сильним коммунікаційникам з досвідом роботи у владних кабінетах. Нижче наводжу умовний рейтинг причин, які змушують політиків інвестувати гроші і час у Фейсбук.
1. Політиків до Фейсбуку підштовхують консультанти і піарники. Для них це простий і дешевий спосіб зробити роботу і відзвітувати про неї. "Для багатьох політиків Фейсбук – це все ще щось нове і прогресивне, піарникам нескладно робити "паркетні" пости про "взяв участь у конференції" і "продавати" керівництву звіти в стилі "у вас тисячі лайків і 30 шерів – це успіх!" – говорить один з моїх співрозмовників.
2. Фейсбук – дійсно ефективний канал комунікації, коли потрібно донести інформацію до колег на Печерських пагорбах. "Депутати, міністри, президент – всі сидять у Фейсбуці, і дійсно можна пробитися з інформацією та ідеями. Деякі міністри досягли філігранної майстерності в передачі меседжів і натяків", – пояснює інший.
3. Але, мабуть, головна причина – Фейсбук – це приємний інструмент для полірування его політиків. "Фейсбук дає швидкий зворотній зв'язок: опублікував фото, а через годину вже 1000 лайків. Їм по-людськи подобається бачити армію підписників і сотні тисяч "шерів-лайків". Переконувати, що це мало допоможе на виборах, марно ", – упевнений третій.
Ці стимули зробили соцмережу симулякром реальності для багатьох наших політиків, а їхні акаунти перетворилися в медіамайданчики, що вкрай спотворено відображають українську реальність. У частини VIP-політблогеров у країні вирують реформи, корупція відступає, а економіка ось-ось рвоне вгору, у їхніх опонентів – народ хліб не має за що купити, злочинний режим привів країну на край прірви, а революція мільйонів ось-ось почнеться (підозрюю, що багатохто вірить у те, що пишуть).
Яке це має відношення до України, в якій живемо ми з вами – звичайні люди? Погодьтеся, віддалене.
Навіщо в такому випадку аналізувати Фейсбук-вплив політиків? Перш за все, це непоганий інструмент, щоб вивчати самих політиків, а головне, він дозволяє в режимі реального часу побачити, які ідеї проривають кордони інформаційних бульбашок. А отже, зрозуміти, як змінюються погляди і переконання українців – таких, як ми з вами.
Колонка опублікована в журналі Новое Время за 13 жовтня 2017 року. Републікація повної версії тексту заборонена
Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени