Скуті однією мережею

Фейсбук, соціальна мережа №1, поглинула більшість українських політиків, підмінивши реальність

Борис Давиденко,
головний редактор VoxUkrainе

"Ц е якийсь гурток любителів епістолярного жанру, а не парламент і уряд", — подумав я, побачивши результати рейтингу Фейсбук-впливу українських політиків, складеного VoxUkrainе і компанією Artellence, опублікований в НВ.

Мене вразила активність вітчизняних топ-політиків в цій соцмережі. Наприклад, у вересні 2017 го середньостатистичний український міністр писав приблизно 2,5 пости кожного дня, а рекордсмени уряду — прем'єр і міністр інфраструктури — видавали на-гора понад п'ять заміток на день. Багатьом депутатам також не чужа тяга до письменництва: Олег Ляшко, Борислав Береза, Юлія Тимошенко "насипали" своїм читачам від 4 до 7 постів щодня.

Справжні топ-блогери — з вищої ліги української політики. На офіційній сторінці Порошенка в минулому місяці з'явилося 203 пости, у Саакашвілі ще більше — 267.

Звичайно, велика частина цих політиків своїми руками рідко що пишуть, за них це роблять помічники-піарники. Але вони залучені в процес створення контенту: хтось надиктовує тези, хтось вичитує пости перед публікацією, фотографується і т. д. Чому стільки сил і часу приділяється саме дітищу Цукерберга?

На перший погляд, відповідь на поверхні: це хороший і простий спосіб достукатися до мільйонів українців. За даними самої соцмережі, в Україні у неї вже 9 млн користувачів. Але Фейсбук-перемоги політиків поки що погано конвертуються в реальний рейтинг і довіру. Наприклад, кількість фоловерів сторінки Саакашвілі швидко наближається до мільйона. Але, відповідно до соцопитувань, мільйон чоловік — це приблизно в три рази більше, ніж кількість українців, готових зараз проголосувати за партію Рух Нових сил, очолювану Саакашвілі. На другому місці за кількістю підписників — заступник міністра регіонального розвитку і будівництва Лев Парцхаладзе: у нього більш ніж 750.000 фоловерів. Я не впевнений, що стільки українців хоча б знають, як виглядає Лев Ревазович. Рейтинг Порошенка його 650.000 фоловерів теж несильно втримали.

Одна з причин неефективності соцмережі як інструменту просування політика — інформаційні бульбашки, що оточують кожного ФБ-користувача. Алгоритм Фейсбуку налаштований так, щоб підсовувати кожному з нас ту інформацію, у якої найбільші шанси нам сподобатися. Тобто пробитися за межі своїх відданих фанів до нової хиткої або опозиційної аудиторії політикам в Фейсбуці вельми проблематично. Килимове бомбардування телевізором куди ефективніше.

Тоді навіщо політикам Фейсбук, так багато Фейсбуку?

Я поставив це питання п'ятьом сильним коммунікаційникам з досвідом роботи у владних кабінетах. Нижче наводжу умовний рейтинг причин, які змушують політиків інвестувати гроші і час у Фейсбук.

3. Політиків в Фейсбук підштовхують консультанти і піарники. Для них це простий і дешевий спосіб зробити роботу і відзвітувати про неї. "Для багатьох політиків Фейсбук — це все ще щось нове і прогресивне, піарникам нескладно робити "паркетні" пости про "взяв участь в конференції" і "продавати" начальству звіти в стилі "у вас 1.000 лайків і 30 шерів — це успіх!" — говорить один з моїх співрозмовників.

2. Фейсбук — дійсно ефективний канал комунікації, коли потрібно донести інформацію до колег на Печерських пагорбах. "Депутати, міністри, президент — всі сидять в Фейсбуці, і дійсно можна пробитися з інформацією та ідеями. Деякі міністри досягли філігранної майстерності в передачі меседжів і натяків", — пояснює інший.

1. Але, мабуть, головна причина — Фейсбук є приємний інструмент для полірування его політиків. "Фейсбук дає швидкий зворотний зв'язок: опублікував фото, а через годину вже 1.000 лайків. Їм по-людськи подобається бачити армію підписників і сотні тисяч "шерів-лайків". Переконувати, що це слабо допоможе на виборах, марно", — упевнений третій.

Ці стимули зробили соцмережу симулякром реальності для багатьох наших політиків, а їхні акаунти перетворилися на медіамайданчики, які вкрай спотворено відображають українську реальність. У частині VIP-політблогерів в країні вирують реформи, корупція відступає, а економіка от-от рвоне вгору, у їхніх опонентів — народу хліба нема за що купити, злочинний режим привів країну на край прірви, а революція мільйонів от-от почнеться (підозрюю, що багато хто вірить в те, що пишуть).

Яке це має відношення до України, в якій живемо ми з вами — звичайні люди? Погодьтеся, віддалене.

Навіщо в такому разі аналізувати Фейсбук-вплив політиків? Перш за все це непоганий інструмент, щоб вивчати самих політиків, а головне, він дозволяє в режимі реального часу побачити, які ідеї проривають кордони інформаційних бульбашок. А значить, зрозуміти, як змінюються погляди і переконання українців — таких, як ми з вами.