«Коли ніхто не критикує командирів, це СРСР». Чому РФ суне на сході, що не так у ЗСУ і як змусити Путіна домовлятися — інтерв'ю з Купером

Наразі немає жодних доказів того, що в Росії перебувають північнокорейські війська [інтерв'ю відбулося 4 листопада]. Мені шкода це казати, але я знаю, що є багато повідомлень від українських розвідувальних служб, південнокорейських розвідувальних служб, розвідувальних служб США, можливо, також західних розвідувальних служб. Але поки що я не бачив жодних доказів цього [США вперше офіційно підтвердили безпосередню участь солдатів КНДР у боях проти українських сил 12 листопада. Міністр оборони Рустем Умєров підтвердив 5 листопада, що українські сили вже мали перші «маломасштабні» бойові зіткнення з північнокорейськими військовими у Курській області Росії. Також розвідка Південної Кореї 13 листопада підтвердила, що військові КНДР вже беруть участь у боях проти ЗСУ на Курщині].

Яка їхня якість? Ну, теоретично, вони добре підготовлені. Вони відносно досвідчені, принаймні в навчанні. Але бойового досвіду у них немає взагалі. Вони не мають жодного уявлення про ситуацію на українських полях бою, вони не мають уявлення навіть про ситуацію в Курській області. Вони не мають жодного уявлення про вплив БПЛА або про війну з безпілотниками загалом. Вони або оснащені, або підтримуються поганою артилерією. Ми бачили це під час кількох інцидентів між Північною і Південною Кореєю.

Тож зараз це фактично академічне питання, доки немає чітких доказів присутності північнокорейських військ. Так, вони можуть бути, а можуть і не бути, але вони нічого кардинально не змінять на полі бою.

— Навіть якщо вони відправлять 10 тис. солдатів?

— Послухайте, якщо вони розмістять 10 тис. солдатів, то вони не мають жодного уявлення про те, як багато українці знають про поле бою. А вони знають багато про поле бою завдяки постійній присутності безпілотників над ним, що означає, що дуже важко пересувати війська на полі бою і намагатися обійти противника (в даному випадку — українців), тому що вони (північні корейці) будуть виявлені.

У північнокорейців немає серйозних шансів дійти до української лінії фронту. Іншими словами, як тільки вони з’являться десь біля лінії фронту і спробують атакувати українські позиції, то будуть розстріляні всією вогневою потужністю українських збройних сил. І на цьому все закінчиться. Вони закінчать так само, як і багато росіян.

— Чому зараз російський наступ настільки нестримний і чи є якісь часові рамки, коли він може вичерпатися?

— Причина у кумулятивному ефекті помилок адміністрації Зеленського, вашого головнокомандувача ЗСУ [Олександра Сирського] і Генерального штабу ЗСУ. Це зараз відчувається всюди і призводить до дезорганізації або повного розвалу численних підрозділів. І як наслідок, росіяни завжди знаходять якусь слабку ланку в лінії фронту, проникають туди або прориваються, атакують її, прориваються і просуваються вперед. І в цьому проблема.

Ми маємо велику управлінську проблему в Україні. Ви не реформуєтесь. Ви йдете назад. Ви скочуєтесь до ще однієї путінської системи, де, де-факто, військова компетентність знищується на догоду політичній некомпетентності. В даному випадку ми бачили це в Росії. Проблема в тому, що Росія величезна. Росія має величезні матеріальні і фінансові резерви. Росія може собі це дозволити принаймні ще один-два роки. Україна не може собі цього дозволити ще навіть місяць чи два.

— Які перші кілька кроків треба зробити Україні, щоб це змінити?

 — Перше питання — ваш президент не любить ухвалювати рішення, окрім таких як, наприклад, «жодного кроку назад для ЗСУ», що означає для них заборону відступати уздовж лінії фронту. Другий момент — він призначив главкомом людину, яка фактично просто слухає його накази і нічого більше не робить. Або ж займається мікроменеджменом бою, що фізично і морально неможливо. Ви не можете поставити себе на його місце, спробувати командувати 100 з чимось бригадами і окремими батальйонами вздовж лінії фронту на 1500 км. Це абсолютно неможливо. Це ніколи не зможе функціонувати.

І у вас є Генеральний штаб ЗСУ, якому це байдуже. Вони хочуть робити те, що їм наказує главком — створювати додаткові бригади, що означає створювати додаткові батальйони, а це означає, що вони мобілізують ще більше військ, організовують їх у ці батальйони, організовують нові бригади, укомплектовують їх будь-якими офіцерами, яких вони можуть знайти.

Зрештою, у вас залишається все менше досвідчених і кваліфікованих офіцерів, тому що їх з часом вбивають, і їх вбивають через помилки президента, главкома і Генштабу. І так ви весь час ходите по колу, тому що у вас немає реформ. Вам потрібно, щоб ваш президент почав приймати рішення, а не просто себе презентував у соціальних мережах.

Одне з найважливіших рішень полягає в наступному. Ви зіткнулися з війною на винищення. Росіяни хочуть знищити Україну, а ваш президент за два з половиною роки після вторгнення все ще не ініціював повну загальну мобілізацію. Оскільки він не зміг цього зробити, він також не зміг об'єднати країну. Тож у вас є частина нації, яка воює, а інша чекає.

А потім у вас є ваша олігархія, яка все ще існує, яка все ще має вплив. І якщо вона робить щось не так, то «О, Боже, це непопулярне рішення, тому президент не може зробити нічого іншого». Але, знаєте, «ми проведемо розслідування, оголосимо про це і нічого не зробимо». У гіршому випадку, він призначає таких персонажів послами за кордоном. Тобто вони відправляються у вигнання.

А потім ваші збройні сили повинні повністю реформуватися. Має бути відповідальність офіцерів. Вони повинні стати відповідальними за солдатів, за патріотів, які воюють за Україну і не тільки за Україну. Вони повинні почати піклуватися про них. Якщо вони будуть продовжувати так само, як останні 2,5 роки, то ви можете мобілізувати 10 млн людей, і цього буде недостатньо. Це лише, знаєте, перші кілька кроків.

— Що станеться до кінця цього року, якщо українська армія не буде змінюватись і все триватиме в такому ж темпі як зараз?

— Якщо ЗСУ не почнуть реформувати себе негайно, тоді можна очікувати, що росіяни до кінця року візьмуть під контроль Курахове, підуть у наступ з півдня, потім — повернуть на захід і вийдуть не тільки в район Покровська, а пройдуть повз Покровськ на південь від нього і зайдуть в район, наприклад, Перебудови. Останній населений пункт знаходиться десь на 40 км далі на захід, а це означає, що більш-менш вся Донецька область опиниться в руках росіян.

Єдине місце, де росіяни мають серйозні проблеми в Україні, — північна ділянка фронту, де вони намагаються захопити Куп’янськ.

Чому Куп’янськ? Тому що вони переконані: якщо не візьмуть Куп’янськ [східна Харківщина], то не зможуть дійти до Лиману. А якщо вони не візьмуть Лиман, то вони не зможуть дійти до Слов’янська і Краматорська [північ Донеччини]. Тому, і ви це бачите, вони весь час атакують в районі Сіверська, але не прориваються. Отже, це є підтвердженням цього факту.

Отже, зараз вони намагаються знову захопити Куп’янськ, зруйнувати його по ходу справи, і намагаються рухатися звідти через річку Жеребець вниз до Лиману, щоб повернутися до того, що вони робили в 2022 році, — тобто наступати через Сіверський Донець на Слов’янськ і Куп’янськ.

— Влітку Україна отримала винищувачі F-16. Ви критикували це. Як вважаєте, чи змінила щось на полі бою їхня поява?

— Причина, чому я критикую F-16, полягає в тому, що вони застарілі. Також [ви отримали] їх занадто мало і занадто пізно. Якби вони були поставлені у 2022 році і досягли лінії фронту минулого року, то могли б зробити свій внесок у літній наступ минулого року і, принаймні, зменшити українські втрати на той час. Цього не сталося, тому немає сенсу це обговорювати.

Але справа в тому, що F-16 — це невеликий літак. Його добре мати, якщо ви Повітряні сили НАТО, які завжди можуть розраховувати на підтримку ПС США, тому що останні можуть привезти свої F-15, F-22 і потужніші літаки, щоб протистояти ворожим загрозам. F-16 — це щось на кшталт Volkswagen для ПС, а точніше -Volkswagen Beetle. Ним відносно легко керувати, якщо порівнювати з американськими умовами. Він все ще набагато складніший, ніж, наприклад, МіГ-29 [застарілі радянські винищувачі, на яких літають українські пілоти].

Але добре, у вас є F-16, чудово. Ви можете поставити на них будь-яку зброю. Вони відносно прості в обслуговуванні, в експлуатації, і особливо зараз дуже добре використовуються в цілях протиповітряної оборони, що означає, що за останні два місяці вони збили багато ударних БПЛА «Шахед» або «Герань». Нещодавно вони, можливо, знищили один або два російські літаки. Це було 1 листопада, якщо я не помиляюся.

Але зараз вони не роблять ніякої різниці, якщо говорити загалом. І це не зміниться найближчим часом. По-перше, тому що для того, щоб F-16 стали дійсно ефективними або змінили ситуацію, їх має бути більше 40−60. Щоб у вас було близько десятка літаків, які ви можете використовувати в бою в будь-який час доби, сім днів на тиждень.

По-друге, ви отримуєте занадто мало керованої зброї для них. А це означає, що ви не можете наносити більше ударів за допомогою F-16. І це стосується лише F-16.

Наступний момент полягає в тому, що ваші військово-повітряні сили почали реформуватися і принаймні змінили ці старі процедури, які залишилися ще з радянських часів. Але це не означає, що ваші сухопутні війська почали реформуватися. Тому сухопутні війська не можуть ефективно співпрацювати з F-16, за винятком кількох підрозділів, які отримали обладнання, необхідне для роботи з F-16, зокрема для зв’язку з ними і їхніми пілотами в режимі реального часу. А це означає, що у вас є лише кілька ділянок фронту, де F-16 можуть ефективно діяти.

В інших місцях у вас є велика проблема, оскільки наземним військам потрібно багато часу, щоб повідомити пілотам МіГ-29, Су-27 або F-16, де знаходиться ціль. А це, в свою чергу, означає, що на той час, коли літаки піднімуться в повітря, прибудуть на лінію фронту, розгорнуть зброю і вразять ціль, росіяни можуть вже відступити. І якщо вони відійшли, а ви влучили в ціль, то ви нічого не досягли. Все дуже просто.

Отже, особливо враховуючи те, що зараз відбувається політично в Сполучених Штатах, де невідомо, хто завтра переможе [інтерв'ю відбулося напередодні оголошення Дональда Трампа переможцем]. Ви маєте ситуацію, коли легко може статися, що Трамп прийде до влади, а потім запровадить ембарго на експорт F-16 і допоміжного обладнання в Україну. І тоді ви змарнували півтора року на підготовку пілотів і наземних екіпажів до польотів на F-16 і не можете їх використовувати. І що далі?

Набагато кращим рішенням було б прийняти на озброєння один з літаків європейського виробництва, чи то Mirage, чи Gripen, чи Eurofighter, чи Typhoon, чи будь-які інші. Але цього не сталося. Частково тому, що Україна наполягала на F-16. Частково тому, що європейські союзники України були занадто дурні, щоб думати далі, ніж на два дні наперед.

Вони не врахували можливість приходу до влади Трампа і введення ембарго на експорт F-16. Частково тому, що Захід занадто дурний, щоб думати більше, ніж на два-три дні наперед, і так далі. Це не принесе Україні нічого, окрім неприємностей у найближчі роки.

— Франція збирається надіслати Україні кілька своїх винищувачів Mirage на початку 2025 року. Чи зможуть вони щось змінити на полі бою?

— Загалом ні. Тому що є наступна ситуація. Mirage потрібні, тому що ваші [літаки-бомбардувальники] Су-24 зношені. Вони були зношені ще до російського вторгнення, але зараз, після двох з половиною років інтенсивних бойових дій, ще більше. Ви повинні зняти їх з озброєння. Тому французи відправляють на озброєння Mirage. Отже, основним завданням цих літаків буде запуск ракет Scalp [дальність становить понад 250 км], які є французькою версією Storm Shadow, що так прославилася ударами по цілях в Крим. І це все.

Ви все ще маєте заборону на розгортання такої зброї проти цілей на російській території. І все ще ваші повітряні сили не можуть обирати цілі окрім Криму, сходу чи півдня України. Якщо цілі попередньо вибрані західноєвропейцями, то потім привозять ракети, і вони запрограмовані з цією координатою цілей. Їх привозять до українського кордону, ПС забирають ракети, привозять їх в Старокостянтинів або на будь-яку іншу базу, встановлюють на Су-24 і можуть націлюватися на попередньо вибрану ціль, і нічого більше.

— На початку ви сказали, що український мирний план не був прийнятий на Заході. А перший пункт цього плану — вступ України в НАТО. Чи є обставини, за яких Захід може надати Україні запрошення?

— Я сказав, — якщо будуть серйозні реформи, але їх немає. У вас немає жодних серйозних реформ у вашій політиці, і у вас немає жодних серйозних реформ у ваших збройних силах. І цей безлад, в якому зараз перебувають збройні сили, завдяки некомпетентності главкому і Генерального штабу, ніколи не дозволить прийняти ЗСУ в НАТО. Ви повинні реорганізувати їх так, щоб офіцери дбали про свої війська, несли відповідальність і приймали рішення, які мають сенс. Якщо це станеться, ви почнете вигравати цю війну. Тому що у вас багато офіцерів, яким аплодують. У вас багато солдатів, які готові воювати.

— Але чи є у нас достатньо зброї?

— Питання не в цьому. Послухайте, ви не можете просто очікувати якогось ідеального рішення. Що в ідеалі у вас було б стільки-то танків, і в ідеалі у вас було б стільки-то артилерійських снарядів. Ви ніколи цього не отримаєте. Забудьте про це. Тому ви повинні знайти людей, які здатні розробляти рішення без ідеальних умов, без достатньої кількості снарядів, без достатньої кількості танків. У вас є такі люди. У вас є такі люди в Україні. Вам не потрібен Захід, щоб сказав вам про це.

Ваші вищі генерали просто не дають їм цього зробити. У вас є бригади, які настільки успішні, що залучають масу свіжомобілізованих новобранців. Тобто ці бригади величезні, вони суперкомпетентні, але їх занадто мало.

І що робить ваш командир? Він бере один батальйон з цієї бригади і відправляє його на інший бік України, інший батальйон — відправляє на Курськ, і так далі. Він вбиває їх через власну некомпетентність. Тому питання не в тому, щоб мати достатньо військ і мати достатньо ідеальних умов. Питання в тому, щоб дати командування правильним людям, правильним офіцерам. А цього наразі немає. І через це ми маємо ситуацію, коли на ділянці фронту в 100 км стоять сім різних батальйонів із сімох різних бригад. І ніхто не знає, хто ними командує. І який сюрприз, що росіяни прориваються! І ніхто, ніхто з генералів не несе номінальної чи теоретичної відповідальності за цю ситуацію. Ніхто не виніс уроку.

Через два дні вони роблять те саме, тільки на іншій ділянці фронту. І ніхто з вашої громадськості, здається, не є достатньо впливовим або достатньо відомим, щоб критикувати це і зробити це відомим у суспільстві. І в цьому проблема. Якщо у вас є ситуація, коли ніхто не критикує командирів і тих, хто приймає рішення, ви маєте ще один Радянський Союз.

— І коли хтось це критикує - то це ворог держави.

— Звичайно, це ворог держави. Останніми днями українці мене оголосили російським пропагандистом. Особливо, що цікаво, робили це українці, які живуть на Заході. Я отримую сотні лайків на свої пости від українців в Україні, — дуже дякую, до речі. І я отримую весь негатив [від українців з Заходу], навіть не критику, а просто претензії без жодного змісту, без жодної аргументації, без жодних фактів: «Ви — російський пропагандист». Чому? Тому що я критикую Зеленського і генералітет.

— Ви частково згадували про Курськ. Які перспективи там мають українські війська?

— Зараз вони утримують свою лінію фронту і «все добре і чудово» після великих втрат бригади територіальної оборони, яка була розгорнута в Курську в жовтні і, зокрема, у вересні. Як тільки земля замерзне, а це означає в якийсь час грудня, росіяни збираються атакувати силою. У них буде більше артилерійських снарядів, більше БПЛА. У них буде набагато більше військ. Це означає, що рано чи пізно українців виб’ють з Курська. Боюся, що це станеться до кінця року. Або щонайменше в березні чи квітні наступного року.

Тепер, теоретично, ЗСУ може тоді, або в проміжку між цим, зробити щось подібне на іншій ділянці кордону з Росією. Але це навряд чи станеться, тому що Зеленський наказав провести цю операцію з однією метою — пропагандистською, на підтримку свого мирного плану. І вона не спрацювала. Тож навіщо йому знову наказувати те саме з одного боку? З іншого боку, здається, що і Зеленський, і Сирський дуже зацікавлені в тому, щоб посилити провал. Тож вони можуть знову спробувати щось подібне на якійсь іншій ділянці фронту. Побачимо.

Але загалом я не думаю, що українцям вдасться протриматися в Курську довше, ніж, скажімо, півроку.

— Багато говорять про те, що, можливо, до кінця року відбудуться мирні переговори. Чи вірите ви в це? Це можливо?

— Ну, «можливо»… Є «мирні переговори». Вже з лютого 2022 року велися переговори, особливо через Туреччину і Білорусь. Але справа ось у чому. У Путіна немає абсолютно ніяких підстав для серйозних переговорів. У нього немає абсолютно ніяких причин.

Його все влаштовує. У нього за спиною вся Росія, або, принаймні, таке враження, що вся Росія за ним. Він знищив опозицію. І більше того, він знаходиться на найкращому шляху до встановлення агента ФСБ у Білому домі. А це означає, що він повністю готовий до того, щоб роз'єднати Захід і знищити західну підтримку України, якою б вона не була. ФСБ і ГРУ проводять підривну операцію у Великобританії, Німеччині, Італії, і немає ніякої реакції. Російські ударні БПЛА перетинають польський чи румунський повітряний простір — жодної реакції. То чому він має щось змінювати? З його точки зору, все добре, ця війна може тривати вічно.

І більше того, наскільки вони некомпетентні в тактичному сенсі, настільки ж російські генерали виявилися здатними, завдяки системі Путіна, докорінно реформувати російські збройні сили від механізованих, важкомеханізованих, повністю механізованих сил з постійною підтримкою артилерії, до важкопіхотних сил з постійною підтримкою БПЛА. І все нормально. Вони можуть продовжувати в тому ж дусі не наступні два роки, а наступні 10 чи 15 років. І в цьому суть. І ніхто ні в Україні, ні на Заході не має відповіді на це, ніхто навіть не думає про те, що буде після 5 листопада чи 31 грудня цього року. Ніхто.

Відповідно, навпаки, ви маєте фактично рух у протилежному напрямку. В Україні збройні сили занепадають, вони стають ще гіршими через корупцію і некомпетентність. І всюди на Заході: «Ну, у нас є час»; «Навіть якщо Путін захопить Україну завтра, у нас все одно буде кілька місяців; Як щодо того, щоб подбати про те, де ми проведемо нашу наступну відпустку? Це буде десь на Середземному морі, чи на Карибах?» І це десь ось так. Отже, те, що відбувається в Україні, не є нашим нагальним питанням тут, на Заході. Для Путіна це ідеальна ситуація.

— Як ви вважаєте, якою має бути ситуація на полі бою, щоб змінити ставлення Путіна і підштовхнути його до переговорів?

— Це складне питання. Вам доведеться запровадити бойову зброю з потужними вибуховими речовинами, яка масово знищує російські війська. Але мова йде про звичайні засоби, а не хімічну, біологічну чи ядерну зброю.

Наприклад, це можуть бути такі артилерійські [некеровані] ракети, як іранський «Фаджр» (про них говорили, що експортувалися до Росії, а потім з’ясувалося, що це не так). Це ракети з дальністю польоту до 100 км, які несуть боєголовку вагою або 300 кг, або 175 кг. Так чи інакше, коли така боєголовка влучає в якесь місце, то вона знищує все [навколо].

Отже, вам знадобляться фактично тисячі таких ракет і спорядити ними ваші передові бригади, щоб завдавати ударів навіть по цих невеликих групах російських солдатів, щоб вони знищували одним ударом всю групу. Тож потрібно більше вогневої потужності.

По-друге, потрібна повна реорганізація українських збройних сил, де буде дисципліна зверху донизу. Потрібні офіцери на чолі, які довели свою кваліфікацію і здатність командувати військами, бути відповідальними, нести відповідальність, а не просто сліпо виконувати накази Зеленського. Знаєте, ці накази в стилі «ні кроку назад» і проведення показової операції в Курську і наступу, тому що ми повинні справити враження на Захід, або з якихось інших причин. Вам потрібні офіцери, які керують операціями з військових причин. А у вас їх зараз немає.

Потім ви повинні зупинити корупцію в ЗСУ, яка також є масовою. Ви знаєте, у вас є навчальні центри в збройних силах, де для особового складу є нормальним красти їжу. І нікого це не хвилює. Саме по собі це було б нормально, якби, принаймні 50% цих центрів не готували своїх військових. Тобто солдати, новобранці, приїжджають в навчальний центр, проводять там п’ять тижнів, і після п’яти тижнів вони не можуть навіть розібрати автомат. Вони взагалі нічому не навчилися, крім того, як носити форму. За п’ять тижнів! Так що це теж ще одна проблема. І таких, знаєте, багато, багато таких проблем.

Також вам потрібна дивізійна структура, щоб ваші бригади могли краще працювати між собою і батальйонами. Вам потрібно набагато менше бригад і батальйонів. У вас більше 100 незалежних або окремих батальйонів і бригад, і кожен воює сам за себе. І Сирський не контролює їх. Він наполягає на тому, що контролює, і якщо є погані новини, то він карає тих, хто приносить йому погані новини. Це все має припинитися. Це абсолютне божевілля. Це стиль Путіна. І ми побачили в 2022 році, чим закінчується цей путінський стиль ведення війни. Путін успішно знищив російську армію мирного часу.

Тож вам потрібно багато реформ. Вам потрібна нова стратегія національної оборони.

У вас досі немає стратегії національної оборони, яка ґрунтується на досвіді останніх 10,5 років. Ви досі не готуєте своїх майбутніх офіцерів на основі досвіду останніх 2,5 років. Ви робите все в якийсь уявний спосіб, як це робив Радянський Союз у 1970-х і 1980-х роках.

Це абсолютно божевільно у 21-му столітті.