Система атакує Шабуніна. Система загрожує йому кримінальним переслідуванням. Швидше за все, система просто потріпає йому нерви. Ускладнить життя. Налякає інших. Спробує налякати.
Переслідування Шабуніна, системне останнім часом, насправді логічне. А що ви очікували від українських корупціонерів? Є факт: Україна – дуже корумпована країна. Вона не одна така в світі. Є ще Венесуела, Зімбабве, Пакистан. Та багато кого є. Що робить український випадок унікальним – безпрецедентна відкритість. У світі є корумповані системи, є відкриті і прозорі системи. У Швеції немає корупції не тому, що там за неї розстрілюють. Там ні за що не розстрілюють. Там просто прозора система і працює правосуддя. У той же час в Китаї за корупцію розстрілюють. Але всі, хто мав справу з Китаєм, знають, що там дуже високий рівень корупції. Тому що немає прозорості.
Україна є унікальною. На даному етапі вона одночасно і вкрай корумпована і прозора. Так довго тривати не може. Або прозорість і тиск суспільства та кредиторів призведе до появи працюючого правосуддя, що зажене корупцію нижче плінтуса (приклад – Румунія, де після того, як усіх почали садити, економіка зростає по 7% в рік), або система знизить рівень прозорості.
Хто такий Шабунін – це та сама прозорість. Гучна. Шкідлива. Іноді навіть фанатична. Він просто скалка в їх дупі. Але не тільки. Він – символ цієї прозорості. І що, на вашу думку, повинні робити корупціонери? Піти і не боротися? Їм дуже багато є чого втрачати. І у них дуже велика влада. З одного боку всі ці силовики представляють державу, а з іншого – контролюють цілі галузі економіки. Адже не дарма працювали всі ці департаменти по боротьбі з економічними злочинами останні 20 років. Напрацювали. Тому вони всіма силами намагатимуться перемогти прозорість, і Шабунін – лише один з елементів їх боротьби. Також вони атакували Лещенка. Так будуть атакувати і інших, хто почне доставляти їм неприємності. Їх поведінка природна.
Чи треба їх прощати за це? Ні в якому разі. Саме ці люди і є причиною українських проблем. І в першу чергу бідності. Економічної відсталості. Вони наші вороги. Тому ми повинні розуміти їх мотивацію, але не повинні входити в їхнє становище. Вони хочуть знищити прозорість і не допустити верховенства права, а ми повинні захищати прозорість і боротися за торжество верховенства права. І вам може подобатися або не подобатися Шабунін особисто, але ця історія не про нього. Шабунін може бути тисячу разів не правий, вдаривши провокатора, але зараз мова не про побої. Справа в відстоюванні нашого права на прозорість як ключа до перемоги над системою. На щастя, Україна – не Росія. Там Шабуніна посадили б, і ніхто не пискнув би. На щастя, у нас вже і не Україна часів Януковича. Суспільство навчилося чинити опір і відстоювати свої інтереси. Не завжди. Тільки при консолідації. Але по-іншому нічого і не буде. Майдан лише розкрив наші проблеми і окреслив коло робіт. І робота ця ще не закінчена. Поки немає судової системи, поки силовики можуть чинити свавілля, поки влада чинить опір приватизації. Поки до перемоги ще далеко. Але праве слово, дивно, коли ви на полі бою і дивуєтеся, що ворог відстрілюється або пробує контратакувати.
І це не останній суд, під який прийшли активісти. І Шабунін не останній представник суспільства, кого система буде намагатися зломити або дискредитувати. Але атака Системи на прозорість показує її вразливість. Система боїться. А це – прекрасно. Це означає, що країна знаходиться на правильному шляху.
Текст опублікований з дозволу автора
Підписуйтесь на наш телеграм-канал Мнения Нового Времени