Синдром навченої безпорадності – стан, коли людина навіть не намагається спробувати покращити своє становище, хоча має таку можливість. З'являється, як правило, після декількох невдалих спроб впливати на негативні обставини, Характеризується пасивністю, невірою у можливість змін і у власні сили, депресією та прискоренням смерті.
- У владі одні крадії та злодії, на народі паразитують.
+ Так чому б вам самому не піти на держслужбу? Там восени високі зарплати дають. Чи спробуйте себе в місцевій політиці – тепер через децентралізацію на місцях значно більше повноважень.
- Мені нічого робити, як пхатися туди? Родину годувати потрібно!
+ Ну добре, не йдіть самі, але підтримайте реформаторів чи якусь нову партію. Як волонтер чи невеликою щомісячною пожертвою.
- Навіщо цим ще й допомагати? Все одно на виборах все сфальсифікують!
+ Так йдіть на вибори спостерігачем, щоб не фальсифікували.
- Я взагалі на вибори не ходжу, що ви причепилися! Вони там всі однакові!
- Бензин дорожчає, запчастини теж – олігархи накручують, жирують. І взагалі, таксистам в нас платять копійки – не те що на Заході, ось там 100 баксів з аеропорту доїхати коштує!
+ Ну так і всі інші ціни там відповідні. Мало платять вам тому, що у вас низькокваліфікована робота. Навчіться чомусь складнішому, наприклад, якійсь IT-роботі, чи створіть власний малий бізнес і заробляти будете більше. Зараз купа безкоштовних онлайн-курсів про це.
- Та коли мені вчитися. Цілий день за рулем. Тільки ввечері з пацанами піду пива випити на декілька годин та й все.
+ Так замість пива і вчіться. А ще вчитися можна просто зі смартфона у перервах між замовленнями.
- Та це все складно, комп'ютери не люблю, а робити бізнес це взагалі не моє – не торгаш я. Чому я маю щось нове вчити, щоб отримувати нормальну зарплатню?
- Українська освіта це ганьба! Без сучасної магістратури у моїй професії нікуди не попадеш, а нічого нормального у місті немає!
+ Так є ж нова магістерська програма у Львові з цього напрямку – і дуже якісна.
- Та я не хочу до Львова переїжджати і там, до речі, лише платне навчання, а платити за українську магістратуру це дурня!
+ Ну якщо ти так вважаєш, то підготуй документи і вступай в університет до США – там найсучасніші програми і реально вибити стипендію на навчання. Знаю людей, які так робили – можу дати їх контакти, вони все розкажуть.
- Ну я про це вже чув. Але там же потрібно купу документів підготувати. А ще мені англійську підтягнути з мого Аппер Інтермедіату...
+ Ну так підтягни, в чому питання? Купа ресурсів в інтернеті. Пару років тому моя знайома три рази на тиждень їздила по дві години в один бік до репетитора в обласному центрі, а потім вступила до західного вишу. Ти в Києві ще будеш жалітися?
- Так, але...
Впізнали? Щойно ви побачили польові замальовки на тему "Синдром навченої безпорадності". Будьте обережні – синдром навченої безпорадності без адекватного лікування надзвичайно небезпечний і знищує не лише людські долі, а й цілі суспільства. А ще синдром навченої безпорадності заразливий – тому здорові люди мають об'єднуватися і остерігатися вступати в близькі контакти з хворими, до того, як ті вилікуються. Вся боротьба за модернізацію України – це боротьба між суспільством навченої безпорадності і суспільством, що готово битися і працювати заради кращого майбутнього. Хоча б свого власного – для початку.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени