Перемога ознаменувала шість тижнів Макрона, який десантувався в Єлисейський палац після своєї першої в житті кампанії на виборну посаду. Також це був перший досвід і для його партії, що з'явилася 14 місяців тому.
Це вражаючий місяць для нового президента Франції: і знамените напружене рукостискання з президентом США Дональдом Трампом, і зустріч у Версалі з президентом РФ Володимиром Путіним, під час якої Макрон публічно розкритикував державні російські ЗМІ Спутник і Russia Today за те, що ті є "агентами впливу ", звинувативши їх у втручанні в президентські вибори в цьому році.
Тепер Макрон перемкне увагу на реалізацію своєї програми економічних реформ, відродження франко-німецьких відносин і переконання лідерів Німеччини в подальшій інтеграції в єврозону.
Законодавча перемога
Лише кілька тижнів тому багато аналітиків давали партії Макрона невеликі шанси на отримання більшості. Але Макрон знову кинув виклик скептикам, і партія здобула одну з найзначніших перемог в сучасній французькій історії, отримавши 361 місце з 577. Рекорд за найбільшою кількістю місць був встановлений у 2002 році, коли Народний рух Жака Ширака завоював 365 місць.
Перед економікою Франції стоїть ціла низка проблем
Головні соціалісти і республіканці мало досягли успіху, а право і ліворадикали набрали менше голосів, аніж в першому турі президентських виборів 23 квітня.
Соціалісти контролювали парламент протягом останніх п'яти років, але тепер вони зможуть претендувати лише на 46 місць. І хоча Національний фронт розширив свою присутність з двох до восьми місць, цей показник набагато нижчий, ніж прогнозували деякі аналітики та інсайдери партії. Партія Жана-Люка Меланшона і комуністи разом отримали 26 місць.
Головною опозиційною партією стануть правоцентристи республіканці, але вони теж втратили свої позиції, завершивши гонку на 126 місцях замість 196.
З огляду на рекордно низьку явку виборців цього року, деякі коментатори припустили, що популярність Макрона не така велика, як показує його парламентська більшість.
Порядок денний Макрона
Однак з упевненою парламентською більшістю у Макрона набагато більше шансів реалізувати свою економічну платформу.
Перед економікою Франції стоїть ціла низка проблем: безробіття вперто тримається на рівні 10%, а серед молодих робітників – 25%. Крім того, країна зіткнулася з повільним зростанням, високим рівнем державних видатків, хронічним дефіцитом бюджету та зростанням державного боргу.
Макрон пообіцяв зробити французькі компанії більш конкурентоспроможними на світовому ринку. Він хоче, щоб підприємствам було простіше наймати і звільняти співробітників, дати компаніям більше свободи дій щодо заробітної плати і робочого часу, скоротити роздутий державний сектор, знизити корпоративні податки, скоротити деякі пенсії, держвидатки і послабити гарантії 35-годинного робочого тижня.
Останні три президенти Франції зіткнулися з жорстким опором при спробі змінити закони про працю та пенсійне забезпечення. Їхні зусилля заглушали національні страйки та вуличні протести.
Але Макрон дуже мотивований, а його не ліве і не праве бачення все ще в новинку для виборців. Але щоб реалізувати навіть половину свого амбітного економічного порядку денного, Макрону доведеться знайти спосіб домогтися успіху там, де його попередники програли.
Франція та Німеччина
Внутрішні реформи – передумова поновлення відносини з Німеччиною, на яке сподівається Макрон. Якщо президент не впорається з реформами у власній країні, німецькі лідери не будуть сприймати всерйоз його пропозиції щодо єврозони.
Економічні показники Франції та Німеччини в останнє десятиліття помітно різняться. Рівень безробіття у Франції вдвічі вищий, аніж у її сусіда по Рейну. Німеччина лідер з експорту, тоді як французький експорт скорочується. В результаті Німеччина все частіше орудує в єврозоні. Макрон оточив себе кращими радниками, які добре знають Німеччину і можуть пояснити ситуацію у Франції німецькій аудиторії. Він також спробує залучити німецьких лідерів до реалізації ідеї масштабного реформування єврозони. Крім того, Макрон пропонує створити посаду міністра фінансів єврозони та створити загальний бюджет для інвестицій і податкових переказів у всьому блоці, який, як заявляє французький лідер, допоможе стабілізувати валютну зону та забезпечити порятунок країнам, які опинилися в біді.
У Християнсько-демократичному союзі (ХДС) канцлера Німеччини Ангели Меркель багато проти таких ідей. Загалом, німецькі офіційні особи зайняли вичікувальну позицію щодо здатності Макрона реформувати хвору французьку економіку.
Вони, як і раніше, неохоче беруться за реформи єврозони. І німецькі чиновники, такі як міністр фінансів Вольфганг Шаубле, люто опираються таким ідеям і заявляють, що реформи Макрона зажадають змін в угоді, що ризиковано в сьогоднішній політичній обстановці.
Замість цього, ймовірніше, що німецькі лідери стануть проводити дрібніші, хочай символічно важливі ініціативи з урядом Макрона, як-от спільні інвестиційні проекти, гармонізація ставок корпоративного податку, більш тісне співробітництво в галузі безпеки і оборони та просування вперед на цифрових і енергетичних фронтах.
Важкий шлях реформ
Із перемогою в законодавчому органі, Макрон тепер стає на тяжкий шлях реформ. Переконати французьких виборців в тому, що його політика принесе їм користь, може виявитися його найскладнішим політичним тестом. І це покаже, наскільки французькі громадяни сприйняли його та його ідеї.
Європі необхідно, щоб Макрон досяг успіху. Сильній Європі потрібне сильне французько-німецьке ядро, особливо за часів Brexit, Трампа, відходу від лібералізму в Угорщині, Польщі та інших частинах Європи.
Німецьким лідерам потрібна сильна Франція. Вони з обережністю ставляться до того, що їх вважають занадто сильними і беруть на себе весь тягар керівництва. Але багаторічний досвід показує, що кризи вирішуються ефективніше, коли Франція і Німеччина працюють разом.
Переклад НВ
Вперше опубліковано на The Conversation. Републикація повної версії тексту заборонена
Більше поглядів тут