Сильна Франція. За що тепер візьметься Макрон

Погляди

19 червня 2017, 19:15

Річард Мейхер

Дослідник Інституту європейського університету 

Партія французького президента Еммануеля Макрона "Республіка на Марші" отримала вирішальну більшість на виборах до Національної Асамблеї Франції 18 червня

Перемога ознаменувала шість тижнів Макрона, який десантувався в Єлисейський палац після своєї першої в житті кампанії на виборну посаду. Також це був перший досвід і для його партії, що з'явилася 14 місяців тому.

Це вражаючий місяць для нового президента Франції: і знамените напружене рукостискання з президентом США Дональдом Трампом, і зустріч у Версалі з президентом РФ Володимиром Путіним, під час якої Макрон публічно розкритикував державні російські ЗМІ Спутник і Russia Today за те, що ті є "агентами впливу ", звинувативши їх у втручанні в президентські вибори в цьому році.

Тепер Макрон перемкне увагу на реалізацію своєї програми економічних реформ, відродження франко-німецьких відносин і переконання лідерів Німеччини в подальшій інтеграції в єврозону.

Законодавча перемога

Лише кілька тижнів тому багато аналітиків давали партії Макрона невеликі шанси на отримання більшості. Але Макрон знову кинув виклик скептикам, і партія здобула одну з найзначніших перемог в сучасній французькій історії, отримавши 361 місце з 577. Рекорд за найбільшою кількістю місць був встановлений у 2002 році, коли Народний рух Жака Ширака завоював 365 місць.

Перед економікою Франції стоїть ціла низка проблем

Головні соціалісти і республіканці мало досягли успіху, а право і ліворадикали набрали менше голосів, аніж в першому турі президентських виборів 23 квітня.

Соціалісти контролювали парламент протягом останніх п'яти років, але тепер вони зможуть претендувати лише на 46 місць. І хоча Національний фронт розширив свою присутність з двох до восьми місць, цей показник набагато нижчий, ніж прогнозували деякі аналітики та інсайдери партії. Партія Жана-Люка Меланшона і комуністи разом отримали 26 місць.

Головною опозиційною партією стануть правоцентристи республіканці, але вони теж втратили свої позиції, завершивши гонку на 126 місцях замість 196.

З огляду на рекордно низьку явку виборців цього року, деякі коментатори припустили, що популярність Макрона не така велика, як показує його парламентська більшість.

Порядок денний Макрона

Однак з упевненою парламентською більшістю у Макрона набагато більше шансів реалізувати свою економічну платформу.

Перед економікою Франції стоїть ціла низка проблем: безробіття вперто тримається на рівні 10%, а серед молодих робітників – 25%. Крім того, країна зіткнулася з повільним зростанням, високим рівнем державних видатків, хронічним дефіцитом бюджету та зростанням державного боргу.

Макрон пообіцяв зробити французькі компанії більш конкурентоспроможними на світовому ринку. Він хоче, щоб підприємствам було простіше наймати і звільняти співробітників, дати компаніям більше свободи дій щодо заробітної плати і робочого часу, скоротити роздутий державний сектор, знизити корпоративні податки, скоротити деякі пенсії, держвидатки і послабити гарантії 35-годинного робочого тижня.

Останні три президенти Франції зіткнулися з жорстким опором при спробі змінити закони про працю та пенсійне забезпечення. Їхні зусилля заглушали національні страйки та вуличні протести.

Але Макрон дуже мотивований, а його не ліве і не праве бачення все ще в новинку для виборців. Але щоб реалізувати навіть половину свого амбітного економічного порядку денного, Макрону доведеться знайти спосіб домогтися успіху там, де його попередники програли.

Франція та Німеччина

Внутрішні реформи – передумова поновлення відносини з Німеччиною, на яке сподівається Макрон. Якщо президент не впорається з реформами у власній країні, німецькі лідери не будуть сприймати всерйоз його пропозиції щодо єврозони.

Економічні показники Франції та Німеччини в останнє десятиліття помітно різняться. Рівень безробіття у Франції вдвічі вищий, аніж у її сусіда по Рейну. Німеччина лідер з експорту, тоді як французький експорт скорочується. В результаті Німеччина все частіше орудує в єврозоні. Макрон оточив себе кращими радниками, які добре знають Німеччину і можуть пояснити ситуацію у Франції німецькій аудиторії. Він також спробує залучити німецьких лідерів до реалізації ідеї масштабного реформування єврозони. Крім того, Макрон пропонує створити посаду міністра фінансів єврозони та створити загальний бюджет для інвестицій і податкових переказів у всьому блоці, який, як заявляє французький лідер, допоможе стабілізувати валютну зону та забезпечити порятунок країнам, які опинилися в біді.

У Християнсько-демократичному союзі (ХДС) канцлера Німеччини Ангели Меркель багато проти таких ідей. Загалом, німецькі офіційні особи зайняли вичікувальну позицію щодо здатності Макрона реформувати хвору французьку економіку.

Вони, як і раніше, неохоче беруться за реформи єврозони. І німецькі чиновники, такі як міністр фінансів Вольфганг Шаубле, люто опираються таким ідеям і заявляють, що реформи Макрона зажадають змін в угоді, що ризиковано в сьогоднішній політичній обстановці.

Замість цього, ймовірніше, що німецькі лідери стануть проводити дрібніші, хочай символічно важливі ініціативи з урядом Макрона, як-от спільні інвестиційні проекти, гармонізація ставок корпоративного податку, більш тісне співробітництво в галузі безпеки і оборони та просування вперед на цифрових і енергетичних фронтах.

Важкий шлях реформ

Із перемогою в законодавчому органі, Макрон тепер стає на тяжкий шлях реформ. Переконати французьких виборців в тому, що його політика принесе їм користь, може виявитися його найскладнішим політичним тестом. І це покаже, наскільки французькі громадяни сприйняли його та його ідеї.

Європі необхідно, щоб Макрон досяг успіху. Сильній Європі потрібне сильне французько-німецьке ядро, особливо за часів Brexit, Трампа, відходу від лібералізму в Угорщині, Польщі та інших частинах Європи.

Німецьким лідерам потрібна сильна Франція. Вони з обережністю ставляться до того, що їх вважають занадто сильними і беруть на себе весь тягар керівництва. Але багаторічний досвід показує, що кризи вирішуються ефективніше, коли Франція і Німеччина працюють разом.

Переклад НВ

Вперше опубліковано на The Conversation. Републикація повної версії тексту заборонена

Більше поглядів тут

Інші новини

Всі новини