Коли я була восьмикласницею з палаючими очима у себе на батьківщині, в Шрі-Ланці, я не могла дочекатися свого першого уроку статевого виховання. У ранньому підлітковому віці ми з однокласницями були настільки ж допитливі, як і неосвічені щодо сексу і сексуальності. Проте, замість того, щоб дати нам надійні відповіді на нагальні питання про наше тіло, стосунки і сексуальність, нам просто вручили книгу, веліли прочитати певний розділ і розібратися у всьому самостійно. Щось подібне відбувалося з мільйонами молодих людей по всьому світу, і часто це призводило до серйозних несприятливих наслідків.
Безвідповідально давати дитині спортивний автомобіль, не навчивши її водінню. Настільки ж небезпечна безтурботність — допускати, щоб розвиток організму молодих людей випереджав їхнє розуміння сексу і сексуальності. Нестача достовірної інформації збільшує ризик інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), в тому числі ВІЛ, і підліткової вагітності, яка може не лише коштувати життя матері, дитині або обом, але і призводить до того, що люди живуть у бідності з покоління в покоління.
Навіть для тих, хто не активний сексуально, розуміння змін, що відбуваються з їхнім тілом, життєво важливе для їхнього здоров’я і благополуччя. У багатьох місцевостях дівчата, у яких починаються менструації, не розуміють, що відбувається, і виявляються непідготовленими до захисту свого здоров’я і гігієни, а часто і дуже соромляться абсолютно природного процесу.
Ця нестача інформації — поряд з відсутністю чистих гігієнічних виробів та відокремлених приміщень для користування ними — часто призводить до того, що дівчатка і молоді жінки пропускають школу під час менструації. Культурні табу, через які жінкам і дівчаткам забороняють відвідувати громадські (в тому числі релігійні) місця під час місячних або навіть змушують їх жити поза домом (в тому числі в суворих погодних умовах), тому що вони «нечисті», посилюють їхній сором і пов’язані з ним загрози для їхнього здоров’я.
Молодих людей не можна звинувачувати в тому, що вони приймають рішення без достатньої інформації, якщо дорослі відмовляються їх інформувати. І, тим не менш, саме молоді люди страждають від наслідків цих рішень, часто все життя. Я бачила на власні очі, як це відбувалося: дівчатка, які навчалися зі мною в одному класі, в той день, коли нам сказали «розібратися» зі своєю сексуальністю, незабаром завагітніли, кинули школу і втратили всі шанси вибратися з бідності.
Чому школи в усьому світі не пропонують комплексну статеву освіту? Часто відповідь така: дорослі побоюються, що така освіта заохочує розбещеність. Згідно з цією логікою, рішення повинні приймати ті, хто «знає краще» — наприклад, батьки або лікарі.
Всупереч поширеній помилці про те, що статева освіта заохочує безладні статеві зв’язки і збільшує кількість підліткових вагітностей, її поліпшення просто збільшує ймовірність того, що секс у підлітків буде безпечним, і це призведе до зниження кількості ІПСШ та вагітностей, а також більш високого рівня освіченості жінок. А це означає переваги у віддаленій перспективі: від охорони здоров’я до гендерної рівності та скорочення бідності.
Цей погляд не новий. Чверть століття тому на новаторській Міжнародної конференції з народонаселення та розвитку (МКНР) в Каїрі 179 урядів зобов’язалися надавати інформацію, яка допоможе молоді приймати «відповідальні» рішення. Згідно з Програмою дій МКНР, просвіта з питань сексуальності має вирішальне значення для захисту підлітків від ІПСШ та небажаної вагітності, особливо в дуже молодому віці, коли ризик для матері і дитини особливо високий.
Відтоді було досягнуто значного прогресу. Але цього явно недостатньо: досі кожного дня 20 000 дівчат віком до 18 років народжують дітей, головним чином в країнах, що розвиваються, де майже немає доступу до інформації про сексуальне і репродуктивне здоров’я.
Дати молодим людям можливість зробити відповідальний вибір щодо свого тіла і сексуальності — значить забезпечити комплексну статеву освіту для всіх у дружній для молоді манері, поважаючи її свободу дій і самостійність. Це означає створення безпечних місць, де вони можуть отримати доступ до протизаплідних засобів або задати питання, не побоюючись, що їхня сім'я або друзі дізнаються про це. У цьому сенс нової молодіжної стратегії Фонду ООН в галузі народонаселення під назвою «Моє тіло, моє життя, мій світ».
У листопаді цього року, до 25-ї річниці МКНР, в Найробі (Кенія) відбудеться конференція високого рівня, покликана мобілізувати політичну волю і фінансові ресурси, необхідні для повної реалізації своєї Програми дій. Світовим лідерам слід приїхати на неї з конкретними зобов’язаннями, які показують, що на цей раз вони серйозно налаштовані на те, щоб молоді люди у всьому світі мали можливість робити усвідомлений вибір щодо свого тіла, свого життя і свого майбутнього.
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікація повної версії тексту заборонена.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
Copyright: Project Syndicate, 2019