Кінець роману

Ангелі Меркель складно утримувати новий східний курс, і формула "Мінськ-2" не гарантує миру в Україні. Але Німеччина радикально змінює ставлення до Росії. І це історичний момент

.

.

Лілія Шевцова, доктор історичних наук,
старший науковий співробітник Brookings Institution

.

Ви гадаєте, Росія зациклилася на США? Зовні начебто так: Америка є ідеальним ворогом, коли Кремлю потрібно спровокувати синдром колективної ненависті в країні, а також зручним об'єктом геополітичних ігор. Але чи є підстави вважати, що США зіграли в історії РФ або в її сьогоденні істотну роль, окрім надання приводу для образ? Та жодних! Існує інша держава, що справила величезний вплив на Росію. Йдеться про Німеччину. Хоча ні німці, ні росіяни в цьому зізнаватися не хочуть.

Німці правили Росією і були, мабуть, найуспішнішою частиною її військового та комерційного станів. Вони керували наукою і університетами, виховували царських дітей, були колонізаторами неосвоєних російських земель. І якщо б не німецький фактор, можливо, Росія рухалася би зовсім у іншому напрямку.

Ось кілька ключових моментів, коли німецький чинник вплинув на російську еволюцію.

Захоплення марксизмом. Очевидно, є свої причини, які пояснюють, чому російські революціонери захопилися саме німецькою філософією. Фейєрбах привів їх до Маркса, а Маркс дав легітимацію для більшовизму. Ким був би Ленін без Маркса? І з'явилися б більшовики без марксизму?

"Пломбований вагон". Коли Німеччина в Першій світовій війні почала втрачати сили, революція 1917 року дала можливість Берліну знайти спосіб нейтралізації Росії на східному фронті. Берлін здійснив геніальний проект, дозволивши Леніну та його товаришам перетнути Німеччину і повернутися до Росії. Черчілль зауважив, що Ленін був ввезений до країни, "як чумна бацила". Німеччина надала більшовикам чималі кошти на революційні цілі: тільки до жовтня 1917‑го німці виплатили їм 11 млн золотих марок ($2 млн). А якби Ленін не повернувся до Росії навесні 1917‑го і втратив момент для захоплення влади?

Газ у обмін на труби. Угода століття, укладена в 1970‑му, визначила долю Росії на довгі десятиліття. СРСР зобов'язувався щорічно поставляти до Західної Німеччини 3 млрд куб. м природного газу. Німеччина в особі Mannesmann брала на себе зобов'язання розплатитися за отримане паливо 1,2 млн т труб великого діаметру, призначених для прокладки газопроводу на Захід. Ruhrgas мав закуповувати газ та постачати ним клієнтів у Німеччині крізь власні газорозподільні мережі. Фінансове забезпечення угоди гарантував Deutsche Bank, який виділив на пільгових умовах кредит 1,2 млрд марок. Перетворення СРСР на сировинний придаток спочатку Німеччини, а потім і Європи продовжило життя нефункціональної моделі розвитку, і навіть сьогодні Росія не може з неї вискочити.

Східна політика Німеччини. Наприкінці 60‑х—початку 70‑х четвертий федеральний канцлер ФРН Віллі Брандт і його радник Егон Барс формулювали свою Ostpolitik. Її завдання полягало в тому, щоб нормалізувати відносини з НДР через "зближення". Та сама стратегія незабаром використовувалася й у відносинах між ФРН і СРСР. Передбачалося, що чим більше західна країна зближується із комуністичною системою, тим швидше відбувається її лібералізація. Але СРСР так і не зміг трансформуватися: він просто зник, до того ж програвши у військовій гонці з США. Пізніше відновлення східної політики у формі "партнерство заради модернізації" лише дало РФ підстави для руху в протилежному напрямку, переконавши Кремль у тому, що Німеччина завжди буде вірним партнером.

Шрьодеризація. Колишній німецький канцлер обійняв посаду в головному інституті російської системи — Газпромі, очоливши комітет акціонерів NordStreamAG. Таким чином Герхард Шрьодер легітимував у Європі перехід політичної еліти на службу чужій Заходу цивілізації. Відтоді поняття репутація в західному політичному світі стало умовним.

Тепер час російсько-німецької любові вичерпано. Однією з фатальних помилок Кремля була впевненість у тому, що Німеччина залишиться політичним карликом і проковтне російський реваншизм. Анексія Криму та вторгнення до України, можливо, не сталися б, якби Путін хоч припускав готовність Меркель показати, що є червона межа, яку РФ не може переступити. Але в Кремлі зробили все можливе, щоб у німців не залишилося більше ідеалізму та романтизму щодо Росії.

Так, звісно, навіть дивлячись іззовні, очевидно, як важко Меркель утримувати новий східний курс. Очевидне і те, що формула "Мінськ-2" як вихід із війни залишає Україну під впливом Росії. Але все говорить і про те, що Німеччина почала міркувати про нову політику щодо Кремля. І це змінить історію.