Шок і трепет

Рішення Дональда Трампа про виведення американського військового контингенту з Сирії змусило подати у відставку главу Пентагону, а також стало приємною несподіванкою для Ісламської держави, Хізбалли, Туреччини та Росії

Іван Яковина

"Окей. Час панікувати". Такою була реакція американського політолога-республіканця Девіда Фрама на новину про негайне звільнення міністра оборони США Джеймса Меттіса.

Конгресмен-демократ Джон Гараменді був ще лаконічнішим. У своєму Твіттері він додав до новини про звільнення Меттіса коротке "Oh s--t" — англійський аналог сакраментального "п... ц".

Союзники у НАТО були в своїх оцінках дещо дипломатичнішими, але гіркоти не приховували. Міністр оборони Великої Британії Тобіас Еллвуд відреагував просто: "Джиме, друже мій, без тебе світ стане набагато небезпечнішим".

Сильна фрустрація представників обох політичних таборів у Вашингтоні та союзників США за кордоном пояснюється просто: всі бояться неминучого і швидкого настання хаосу.

Меттіс став останнім із четвірки так званих дорослих людей у Білому домі. Крім нього, серед них були держсекретар Рекс Тіллерсон, глава адміністрації Джон Келлі та радник із національної безпеки Герберт Макмастер. Всі — вже у відставці.

Тепер настала черга Меттіса. Рішення залишити Пентагон він прийняв після того, як президент США і за сумісництвом верховний головнокомандувач країни Дональд Трамп заявив про виведення американського військового контингенту з Сирії. Це рішення Трамп прийняв одноосібно, не витрачаючи часу на зайві консультації. На його думку, сирійська кампанія, під час якої підрозділи США разом з озброєною сирійською опозицією проводили операції проти бойовиків Ісламської держави (ІД), не варта ресурсів, які витрачаються на неї з американського бюджету.

Також президент США оголосив про те, що ІД знищено. Хоча напередодні правозахисники повідомили про масові страти, що проводяться екстремістами. Також загальновідомо, що їхній лідер Абу-Бакр аль-Багдаді як і раніше перебуває на волі та знаходиться на території Сирії.

Г лава Пентагону в цьому сенсі був міністром оборони країни від щоразу екзотичніших ідей її власного президента — Трампа.

За даними газет The Telegraph і The Wall Street Journal, Меттіс разом із Тіллерсоном переконав президента США почекати з ядерним бомбардуванням Північної Кореї. Він же зарубав ідею Трампа фізично ліквідувати сирійського президента Башара Асада, а також доклав серйозних зусиль, щоб не допустити американського вторгнення до Венесуели, про яке мріяв глава держави.

За словами Тіллерсона, Трамп насилу стримується: "Президент говорив, що і як він хоче зробити. Дуже часто доводилося йому відповідати, що це неможливо, оскільки є протизаконним або порушує міжнародні угоди".

Міністр оборони, який виявився живучим "дорослим" у команді Трампа, написав лист із докладним поясненням мотивів свого звільнення. Вони виявилися співзвучними тому, що казав Тіллерсон. За словами Меттіса, він щиро впевнений у важливості "унікальної і комплексної системи альянсів і союзів" для безпеки США.

Не менш важлива для Меттіса і повна ясність у відносинах із суперниками і недружніми державами, наприклад, із Китаєм і РФ. Відповідно, "до союзників треба ставитися із повагою", а на опонентів дивитися "без жодних ілюзій".

Далі Меттіс дає зрозуміти, що в цих питаннях погляди президента для нього абсолютно неприйнятні. І робить висновок: верховний головнокомандувач "має повне право працювати з тим міністром оборони, позиція якого більшою мірою відповідає його власній".

З огляду на текстуальне дотримання пристойності зміст листа дуже різкий. Він більше схожий на висновок про прогресуюче недоумство чинного глави держави. Щоб вичитати це між рядків, у Трампа розуму вистачило: за даними джерел CNN у Білому домі, текст викликав у нього справжній напад люті.

Ну що, республіканці? Довго ви ще збираєтеся терпіти цей фарс?
Джон Бреннан,
екс-директор ЦРУ

Втім, ображатися президенту варто тільки на себе. Меттіс написав заяву про звільнення лише тоді, коли головнокомандувач категорично відмовився скасувати свій наказ про виведення із Сирії американського контингенту — двох із гаком тисяч військовослужбовців.

Це рішення Трамп прийняв одноосібно — без консультацій із ЦРУ, Пентагоном, Державним департаментом і Конгресом. Крім того, всі вони виступають проти термінового виходу з Сирії. І на те є серйозні причини, а саме — ставлення до союзників і супротивників, про яких писав Меттіс.

Головні союзники США в сирійській війні — місцеві курди. Вони винесли основний тягар боїв проти Ісламської держави. Вони були єдиною силою, на яку американці могли повністю покластися. Залишивши Сирію, США прирікають цих людей на вірну загибель: проти численних ворогів самі вони не вистоять.

Туреччина вже перекидає війська і важку техніку до сирійського кордону, готуючись окупувати заселені курдами райони півночі Сирії. Анкара вважає місцевих жителів терористами або їхніми посібниками. Реджеп Таїп Ердоган вже давно мріяв про відхід американців, присутність яких утримувала його від початку війни.

Одразу після появи новин про відхід США з Сирії бойовики майже знищеної Ісламської держави піднеслися духом і пішли в контрнаступ на деморалізованих курдів. Бойовики абсолютно впевнені, що від остаточної поразки їх врятував безпосередньо всевишній.

Росія, позбувшись від американців у Сирії, отримала шанс істотно прискорити перемогу своїх союзників на землі. Володимир Путін похвалив свого колегу: "Я з Дональдом загалом згоден. <...>. Якщо США вирішили вивести свій контингент із Сирії, це правильно".

Союзники РФ — Сирія, Хізбалла та Іран, користуючись втечею курдів на північ, до своїх домівок, зможуть пробитися до іракського кордону і завершити створення шиїтського півмісяця. Так часто називають безперервний наземний коридор, що веде від Індійського океану через шиїтські райони Ірану, Іраку, Сирії та Лівану до Середземного моря.

Встановлення повного контролю над цим півмісяцем — головна стратегічна мета всієї зовнішньої політики Тегерана, яку він переслідує вже багато десятиліть. Газета The Washington Post назвала свою статтю на цю тему недвозначно — Вихід США з Сирії робить іранську казку бувальщиною.

Для Ізраїлю це досить кепські новини. З появою прямого наземного сполучення між Тегераном і Левантом іранські війська можуть протягом доби опинитися на ізраїльському кордоні — як у Сирії, так і в Лівані. Єрусалим обґрунтовано вважає серйозною загрозою своїй безпеці швидке і багаторазове посилення позицій Ірану в регіоні.

Ізраїльська газета Haaretz у редакційній статті обвалилася із різкою критикою на прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньяху, який встановив майже дружні стосунки з Трампом. Видання пише, що Бібі "отримав від свого друга ляпас" і нічого не може відповісти. Водночас "уся країна змушена розплачуватися" за те, що "прем'єр склав усі яйця в один кошик", який виявилася не надто надійним.

На загальну думку американських журналістів, політиків, дипломатів і військових, одностороннє виведення військ із Сирії стало новорічним подарунком Трампа ворогам США — ІД, Туреччині, Путіну, іранцям та Хізбаллі. Одночасно це виведення стало ножем у спину американським союзникам курдам і величезною проблемою для Ізраїлю.

Таким чином, своїм рішенням Трамп зробив усе те, чим обурювався у своєму листі Меттіс, — зрадив американські альянси і союзників, відсипавши подарунків стратегічним суперникам і ворогам США.

Для Близького Сходу це означає черговий раунд масштабного кровопролиття, падіння авторитету Вашингтона і довіри до нього. Американські вороги торжествують, (колишні) друзі в шоці підраховують втрати і на ходу вигадують нову стратегію поведінки — без розрахунку на США.

Н е менше наслідків від виведення військ і для американської внутрішньої політики. Перше й очевидне: знайти адекватну заміну генералу Меттісу буде важко. У Вашингтоні зараз багато хто вважає виведення військ із Сирії вкрай дурним і небезпечним рішенням. Людина, яка підтримає цей крок президента, не зможе домогтися схвалення Сенату. Його просто вважатимуть дурнем. Той, хто виступить проти Трампа, зрозуміло, не буде запропонований ним на посаду.

Невеликий шанс отримати Пентагон зараз є у консервативного сенатора від Арканзасу Тома Коттона. Людина він досить специфічна. На головних телеканалах політологи відгукуються про нього без особливої поваги, щоразу додаючи до його прізвища "не дай боже". А в місцевій газеті Arkansas Times можна, наприклад, нагуглити замітку під назвою Том Коттон — найгірша людина на планеті.

Але головне — це катастрофічне падіння авторитету і рівня підтримки Трампа з боку його номінальних прихильників у Республіканській партії. Впливовий коментатор Білл Крістол, наприклад, написав, що за 30 років роботи у Вашингтоні йому "ніколи не було так страшно за майбутнє країни, як зараз".

Політолог-республіканець Чарлі Сайкс заявив, що Трамп ризикує отримати справжнього суперника на праймеріз у 2020 році. (Зазвичай чинному президенту однопартійці виклик не кидають.)

Але і це ще не все. Впливовий демократ Роберт Райч, який працював у адміністраціях Джиммі Картера, Біла Клінтона і Барака Обами, стверджує, що його знайомі республіканці вже готові підняти бунт проти президента.

За словами Райча, на тлі виведення військ із Сирії, звільнення Меттіса і нездатності збудувати стіну на кордоні з Мексикою президент втрачає прихильність консервативних ЗМІ та політологів. Донори Республіканської партії, великі бізнесмени, починають тихо ненавидіти Трампа через торгові війни і жахливе падіння фондового ринку. Ну, а республіканці в Конгресі лише чекають на обвинувальний звіт спеціального представника Роберта Мюллера для початку процедури імпічменту.

Всі вони хочуть отримати в Білому домі менш ексцентричного головнокомандувача з числа звичайних, традиційних республіканців. Нинішній віце-президент Майк Пенс їх у цьому сенсі повністю влаштував би.

Колишній директор ЦРУ Джон Бреннан після звістки про виведення військ із Сирії написав у Твіттері: "Ну що, республіканці? Довго ви ще збираєтеся терпіти цей фарс? У політиці й економіці, у країні та світі — величезні проблеми. Ви чекаєте справжньої катастрофи, щоб почати діяти? Тож ви її дочекаєтеся!".

Схоже, що заклик Бреннана був почутий. Республіканці дійсно стають противниками свого президента.