Наш крайній блокпост перед Комінтерновим. Зв'язалися з жителями села. Ось що вони розповідають.
Вчора людей випускали. Розпоряджалася всім жінка. Сьогодні ситуація змінилася, і командир інший. Людей не впускають і не випускають. Правда, поводяться коректно, не погрожують, не грубіянять. Кажуть, що ще два дні будуть блокувати в'їзд і виїзд. Потім, - обіцяють - ситуація зміниться.
З продуктами і водою погано. Дозволили ввезти в село тридцять буханців хліба. На питання, а хто зайняв село, росіяни чи ДНР, місцеві відповідають - і тих, і тих приблизно однаково.
Селяни просили цих ввічливих людей покинути село, мовляв, копайте свої окопи в полі. Але ввічливі кажуть: "Ми люди маленькі, у нас наказ". Спілкуються дуже дружелюбно. Окопуються капітально, надовго.
Селяни бояться повторення Широкиного.
Дуже важко було написати цей пост без емоцій і оціночних суджень.
Текст публікується з дозволу автора