У самій Росії немає ясності в тому, яку політику країна буде вести по відношенню до Трампа. І Путін, і Лавров охоче говорять про те, що готові до горезвісної «великої угоди», і готові пройти свою частину шляху. Це дуже мило, але в чому полягатиме цей шлях, незрозуміло.
Піти на які-небудь конкретні поступки американцям вони не готові. Навіть символічні, безглузді, які нічого не дають США і не вимагають від РФ, але є жестом доброї волі. Наприклад, видати Сноудена (Едвард Сноуден – колишній співробітник Агентства національної безпеки США, який отримав політичний притулок у РФ – НВ). Він не потрібен ані Росії, ані Америці. Але Москва його не віддасть. Тому що це означає – прийняти позу покірності. Це символічна поступка. Символічна демонстрація того, що ми відступаємо. А Путін ніколи не відступає, ні в чому – навіть символічно. Практично він може піти на якісь економічні угоди. Тобто на те, що не так помітно, не так розпіарено. Але на символічні поступки – ніколи. Тому мені здається, ніякої особливої лінії тут не буде. Ще потріщать трішки про те, який чудовий Трамп і як йому кляті американці не дають реалізувати свою любов до Росії. Але ніяких угод не буде.
Варіанти подальших дій Путіна різні. Наприклад, Росія відмовляється від підтримки Ірану, припиняє військово-технічне співробітництво з Іраном – американці скасовують санкції. Теоретично – можливо. Практично – навряд чи. Практично найімовірніше – тупцювання на місці. Трішки скинуть тимчасово обороти антиамериканської пропаганди, не буде особистих наїздів на Трампа, як були на Обаму. Але реальних поступок не буде.
Точно так само, між іншим, і містер Трамп абсолютно не в змозі сформулювати, яку операцію він збирається укладати з Росією. Що він хоче від Росії? Він не в змозі сказати. Про Крим – це ж не серйозно. А що він реально хоче, не може сказати. Яка різниця Трампу, кому належить Крим? Він взагалі не знає, де це. Це чисто символічна заява з метою показати американцям: «Я не агент ФСБ. Те, що мені приписують, мовляв, росіяни мене смикають за мотузочки – це неправда. Я знаю, що росіянам чомусь дуже важливий цей самий Крим, ось їм і кажу – нехай вони його віддадуть. От бачите який я агент росіян?».
Російський план налагодження відносин, якщо й існував, то зводився до ленінської формули: корисні ідіоти самі принесуть нам мотузку, на якій ми їх повісимо. Ось такий план співробітництва. Більш конкретно якийсь наш діяч сказав: американці усвідомлюють, що Асад для них хороший варіант і ми разом з ними будемо воювати в Сирії за збереження там чинної влади. І за це вони скасують санкції. Тобто це означало, по-перше, американці стають на нашу, російську точку зору в Сирії; по-друге, йдуть нам назустріч у Сирії – через це вони нам скасують санкції. Ось це називається торг по-російськи. Спочатку ти мені подаруєш костюм, а потім ти мені за цей костюм заплатиш. Але я не впевнений, що американці таку чудову угоду сприймуть. Здається мені, у них інші уявлення.
У РФ спочатку пройшов етап ейфорійної радості з приводу закінчення президентства Обами, потім божевільної ейфорійної радості з приводу приходу Трампа. Ще за інерцією це задоволення триватиме, але якщо Росія не піде на реальні поступки, то ніякої угоди, звісно ж, не буде. А реальні поступки, як я розумію – це відносно американців – так чи інакше перейти на антиіранські позиції, згорнути військово-технічне співробітництво і так далі. А щодо Європи – як мінімум, повністю заморозити всю ситуацію на Донбасі, щоб, принаймні, з боку ДНР муха не пролітала. І ще непогано б здати Асада для повноти картини. Ось при таких умовах якісь угоди з їх боку можливі. Але я не думаю, що Путін піде на такі умови.
Принципове посилення позицій, тобто повномасштабні бойові дії на Донбасі з перспективою оточення української армії, прориву на Одесу, Харків – неможливі абсолютно ні за яких умов відносин з Європою, Америкою. Аналогічно сухопутні військові дії Росії в Сирії – абсолютно неможливі. Якщо історична битва за цю саму Авдіївку – це посилення, то ось такого роду перестрілки вірогідні. Те ж стосується Асада. Насправді Росія зробила все, що могла, весь свій резерв ходів вичерпала. Можна ще і ще раз повторювати ці дрібні ходи. Міняти рубль на п'ятаки і ще кілька п'ятаків кинути. Але великих дій зробити не може. У неї для цього немає ні моральних, ні фізичних сил.
Крім того, новий принциповий виток ускладнень де завгодно викличе нове посилення санкцій. Економіка Росії не в тому стані, щоб дозволити собі цю розкіш. Тому Москва може цілком продовжувати status quo – тобто кібератаки, накрутити знову градус пропаганди, якісь дрібні перестрілки там-тут. Це будь ласка. Але сил кардинально порушити status quo у Росії немає. Як і немає абсолютно ніяких цілей. Утримати Асада – це не мета, це квазіціль. Це привід для того ж самого торгу з Заходом. Але торгу не виходить – торгуватися немає про що. Аналогічно Донбас. Ну навіщо він потрібен Росії? Просто здати неможливо. Злити Путін не може, тому що це втрата обличчя.