На зустрічі нормандської четвірки в Берліні 19 жовтня лідери України, Німеччини, Франції та Росії домовилися про те, щоб продовжити домовлятися – принаймні, я сформулював би її підсумки саме так.
Якщо уважно вивчити заяви сторін, то мова йде про початок розроблення принципів дорожньої карти. Як дипломат, я добре знаю, що означає почати розробляти документ: термін, встановлений до кінця листопада, дуже умовний. За цей час ніяких документів всеосяжного характеру – а в дорожній карті мова повинна йти про справді серйозні речі – підготувати неможливо навіть чисто технологічно, не зважаючи на ідеологічні розбіжності.
А адже ми знаємо, що диявол в деталях, і як тільки до цих деталей дійде, процес зупиниться, і ми повернемося до одвічного питання «що було спочатку – яйце чи курка?». Мені здається, зараз зустріч у Берліні використовується кожною стороною для того, щоб оголосити себе переможцем, але по суті, окрім гасел «Ми просунемося вперед», після неї мало що зміниться.
Термін розроблення дорожньої карти, встановлений до кінця листопада, дуже умовнийТому я зберігав би спокій і не слухав ні заяви про те, що все пропало, ні заяви про те, що ми здобули переконливу перемогу. Ми залишилися там же, де й були, хай і з деяким пропагандистським навантаженням: «мовляв, зроблений невеликий, але все ж крок вперед».
З цим невеликим кроком уперед нам тепер і належить жити – поки за підсумками зустрічі я не бачу нічого, що могло б реально змінити ситуацію в Донбасі.
Більше точок зору тут