Розмови про приєднання Сполучених Штатів до мінського переговорного процесу ведуться з минулого року, причому цю ідею вже оголошував і президент Петро Порошенко, і президент Леонід Кучма, представник України в Тристоронній контактній групі. Навіть більше, це не фантазії, а цілком обґрунтований процес.
Без долучання американців переговори будуть постійно зупинятися. До того ж, навесні 2017 року у Франції відбудуться президентські вибори, в результаті яких до влади, найімовірніше, прийдуть праві сили. Відповідно, для України ситуація ускладниться.
Росія нині послідовно зриває переговорний процес, навмисне затягує обмін полоненими, хоча з самопроголошеними республіками все давно затверджено. Росіяни всіляко загострюють ситуацію. Лише присутність США здатна дати мирному процесу новий імпульс.
Утім, як неодноразово заявляв держсекретар США в адміністрації Барака Обами, Джон Керрі, Америку ніхто не запрошував до участі в переговорному процесі. Якби така пропозиція виходила від учасників мінського процесу, вони нібито готові її розглянути.
Лише присутність США здатна дати мінському процесу новий імпульсТак було при адміністрації Обами. У випадку з Дональдом Трампом все набагато складніше. Вікна можливостей практично немає. В останні два місяці свого президентства Обама таких рішень приймати не буде. Максимум, що він може зробити, – залишити свої рекомендації новообраному президенту, але той не зобов'язаний до них прислухатися. Тому необхідно працювати з найближчим оточенням Трампа, його помічником з національної безпеки Майклом Флінном, новим держсекретарем (коли стане відомо, хто ним буде) і американськими консервативними експертними центрами, які визначатимуть зовнішню політику нової адміністрації, і переконувати їх увійти в переговори щодо Донбасу.
Зацікавити США складно, але можливо. Наприклад, зробити наголос на тому, що глобальне лідерство Америки потребує успішних кейсів, а мінський процес міг би стати одним з них. Путін підсвідомо готовий відмовитися від Донбасу. Якщо американці увійдуть в мінський процес, і Росія дійсно «здасть» Донбас, це можна буде представити як зовнішньополітичну перемогу Трампа. Прийшов – побачив – переміг.
Трамп – людина марнославна і більш авантюрна, ніж Обама. Тому така ідея йому може сподобатися. Це може стати точкою зростання і зоною успіху його дипломатії в перші місяці. Відповідно, українській дипломатії, українському президентові та українським експертам потрібно працювати над тим, щоб активно просувати цю тему, причому починати варто вже зараз.
Участь американців у мінському процесі вкрай вигідна для України. Хоч би там що, США – наш союзник. Водночас, є ризик втрати інтересу Вашингтона до України. Оскільки в американській політичній системі зовнішня політика – це прерогатива президента, потрібно дуже активно працювати з майбутньою адміністрацією. Америка може взятися за інші проблеми, наприклад, з Сирією. Причому не виключено, що робитиметься це за рахунок України.
Тобто, якщо не вдасться зацікавити Трампа у розв'язанні українського питання, з'явиться ризик, що американці почнуть вирішувати інші завдання за рахунок України. Той же Майкл Флінн, який буде курирувати нацбезпеку, не без підстав підозрюється в російських симпатіях. Він регулярно літає в Москву, обідає з Путіним, виступає на RT і т. ін. На сьогодні це найбільш проблемний персонаж для України. Якщо його «урівноважать» серйозним держсекретарем, неоконсерватором, рейганістом, все буде не так уже й погано. Але, знову ж таки, відповідально заявляю, що Путін вже передав адміністрації Трампа через посередників, так званих експертів другої лінії, такий план врегулювання конфлікту в Донбасі: Росія йде з Донецька і Луганська, Америка забуває про анексію Криму, і повністю знімаються всі санкції. Ми не можемо цього допустити.
Більше точок зору тут