У Сирії Росія і Сполучені Штати за фактом прийшли до того, що ворог у них один – Ісламська держава. Досить дорого заплативши за пафосні заходи в Сирії, Росія зрозуміла, що існує так звана «іудохристиянська цивілізація», і вона до неї належить. А ІДІЛ – ворог цієї цивілізації.
Півроку тому все починалося з того, що РФ в основному бомбила антиасадівську опозицію. Захід підтримував опозицію, а Путін її бомбив. Зараз же антиасадівська опозиція фактично легалізована, в тому числі, і в очах Росії: вона бере участь у переговорах в Женеві. Це чисто західна позиція, оскільки саме Захід вимагав, щоб опозиція була легалізована. Росія з цим просто погодилася. Загальний ворог – терористична організація ІДІЛ. Це означає, що сирійська опозиція більше не є терористами в очах Москви.
За це ми заплатили 224-ма життями мирних громадян, включно з 25-ма дітьми, які летіли в російському літаку з Єгипту. Спецслужби РФ і держава в цілому, вплутавшись у війну з ІДІЛ, не змогли забезпечити безпеку. А вони ж отримали відповідь від бойовиків саме в тій сфері, де її потрібно було очікувати.
У Сирії Росія і Сполучені Штати прийшли до того, що ворог у них одинПро це мовчать. Мовчать про те, чим обійшлося Росії повернення до нормального антиварварського миру.
У стратегічному плані Путін мало що виграв в Сирії. Боюся, більше програв. Захід визнав, що Асад може брати участь у переговорах, тобто пом'якшив свою позицію. Тим не менше, тепер він буде продавлювати відставку сирійського президента протягом декількох років. Очевидно, що без втягування Росії в сухопутну операцію в Сирії, чого Путін пообіцяв не робити, Асад почне здавати свої позиції – як це було до втручання РФ.
Так, Москва продовжила політичне життя Асада на якусь обмежену кількість часу, проте в результаті погодилася на формат переговорів, який був запропонований Заходом. Тепер зрозуміло, що в Женеві буде щось на кшталт мінського процесу. Делегації буду ображатися один на одного, ляскати дверима й обурюватися, але головне, щоб не тривали військові дії між асадівською та антиасадівською опозицією.
Не варто було Росії сваритися із Заходом. Адже в результаті ми знову опинилися на позиціях того ж іудохристиянського світу, від якого не повинні були відходити.
Більше точок зору тут