Строго кажучи, нічого спільного з деокупацію або, тим паче з реінтеграцією він не має. Документ радше констатує поточний стан речей – окупацію українських територій Російською Федерацією – і визначає загальні рамки роботи і субординацію різних органів влади на території, прилеглій до лінії зіткнення.
Навіть констатація фактів у законі прописана дуже нечітко. В першу чергу, це стосується дати окупації, яка на даний момент в документі так і не з'явилася. У перехідних положеннях відразу кілька пунктів закону прямо порушують норми Конституції в частині повноважень президента, який наділяється правом одноосібно, без узгодження з ВР, використовувати ВСУ і визначати повноваження Командувача об'єднаних сил, який керує усіма силами і засобами всіх військових формувань у Донецькій і Луганській областях.
У перехідних положеннях відразу кілька пунктів закону прямо порушують норми Конституції
Окремо виникають побоювання щодо безпрецедентних повноважень, якими наділяються всі (!) особи, які залучаються до здійснення заходів щодо забезпечення національної безпеки та оборони в Донецькій і Луганській областях. Умови, за яких такі повноваження набувають чинності, описані настільки розмито, що їх можна використовувати навіть в разі пожежної безпеки.
Ну і наостанок, документ вносить зміни до закону "Про контррозвідувальну діяльність", які дають право співробітникам СБУ проводити оперативно-технічні пошукові заходи в системах і каналах телекомунікацій з метою отримання попереджувальної інформації "під час здійснення заходів, спрямованих на відсіч і стримування збройної агресії Російської Федерації". Щоправда, норма прописана таким чином, що дає СБУ такі необмежені можливості не тільки в Донецькій і Луганській областях, а й на території всієї країни.
З майже 700 поправок встигли розглянути 484. Зокрема і 25, які належать мені. Решту перенесли на завтра.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени