Кілька днів тому мені поставили запитання «Як це можна пояснити?». Йшлося про результати проведеного Левада-центром опитування російського громадської думки, згідно з якими на запитання «Хто винен в отруєнні Скрипалів?» варіант відповіді «російські спецслужби» вибрали 3% опитаних, «англійські спецслужби» – 28%, і «це міг бути хто завгодно» – 56%.
Відповіді на запитання «Як це можна пояснити?», запропоновані в коментарях до того посту, зводяться до п'яти основних можливих поясненнь зазначеного феномена.
1) Соціологія – методи і якість опитувань, проведених як, зокрема, Левада-центром, так і будь-якими соціологічними службами в Росії.
«Якби запитання було поставлене не "Хто винен...?", а "Чия це заслуга...?", то цифри могли бути дещо іншими...»
«Упевнений, що і подібне дослідження замовив Кремль, щоб оцінити ефективність своїх вкладень».
«Опитування громадської думки в будь-якій пострадянській державі нічого не означає».
Однак цьому підходу заперечують коментатори, які наполягають на об'єктивності отриманих результатів.
«Думаю, результати близькі до реальності. Подивіться на каналі Сотника опитування випадкових людей на вулиці – вжахнетеся...».
«Дослідження, проведене абсолютно анонімно, все одно дало б подібні результати. Брехати автоматично завжди, всюди, усією країною, навіть собі».
2) Страх – побоювання респондентів за свою безпеку.
«Все пояснюється словами "на дому, особисте інтерв'ю". Народ же заляканий до істерики, не можна нічого іншого чекати. Будь-який інтерв'юер –за замовчуванням сексот і донесе куди треба. Тож вгадували, що потрібно відповісти».
«Думаю, що це відображає швидше страх, ніж успіх дезінформації».
«Люди бояться, що за "ворожу думку" їх візьмуть на олівець».
Це схоже на інформаційний геноцид
3) Джерела інформації та ефективність кремлівської пропаганди.
«Це цілком зрозуміло – промивання мізків працює досить успішно. Насправді цікаві навіть не 28%, що повністю піддалися пропаганді, а 56%, що перестали довіряти взагалі всім джерелам інформації».
«А я вірю, що більшість геть заморочена дезінформацією, що ллється 24/7 з екранів. Стільки років застосовувати найжорстокіші методи нейролінгвістичного програмування проти громадян можуть тільки психологічні садисти. Ось і результат. Це схоже на інформаційний геноцид».
4) Статична етнічність – стійкі особливості населення Росії (російського народу, росіян).
«А от і ні, не в одній лише пропаганді тут справа. Такий народ, я б сказав, населеннячко».
«Люди живуть у брехні, вважають це нормальним, що всюди так».
«У Росії завжди включали дурня, коли запитувало начальство. Навіть вельможі прикидалися дурнями, коли питав цар».
«Патріотизм, вигороджування своєї країни».
«Занадто страшно бути з країни, яка є втіленням Мордора на землі. І навіть якщо так, то зізнаватися в цьому собі важко. І навіть якщо так, то говорити це вголос неприємно. Правда факти занадто промовисті...».
5) Динамічна етнічність – історичність набутих якостей населення Росії (російського народу, росіян).
«Сталінська селекція. Який сенс говорити правду (те, що думаєш), якщо це може зашкодити, а користі ніякої не обіцяє?».
«Якщо серйозно, люди вибирають найменший опір. Все інше вимагає великих витрат – психологічних, фінансових, фізичних. І навіть якщо є бажання, потрібні ще ресурси. А звідки їх взяти з таким виснажливим темпом, брудним повітрям і водою, нестачею грошей? Нація втомилася».
«Помічаю те ж саме в Нью-Йорку, чим менше іммігрант асимільований, чим гірше знає англійську, тим частіше він постійний глядач Рос ТВ і шанувальник Путіна».
«Що стосується успіхів пропаганди, то вони сильно перебільшені. Ця бульбашка лопне швидше, ніж по телевізору закінчать читати некролог про смерть чергового Гаряче Улюбленого...»
В кінці липня – на початку серпня 2014 року Левада-центр і ВЦДГД також провели опитування громадської думки щодо питання «Хто несе відповідальність за загибель малайзійського Боїнга МН17?». Тоді відповідальність російських військових за загибель МН17 визнавав тільки 1% від числа опитаних в Росії. Це навіть менше, ніж число російських громадян, які назвали російські спецслужби винними в отруєнні Скрипалів у жовтні 2018 року.
Аналогічне опитування громадської думки на замовлення Фонду відкритої Естонії провела соціологічна компанія Saar Poll OU, причому вона це зробила для двох груп респондентів – етнічних естонців і неестонців. Опитування було проведено практично в один і той же час з російськими обстеженнями: з подібним формулюванням питання і аналогічними варіантами відповідей. На додачу до етнічної диференціації опитаних естонські соціологи виділили ще 9 груп респондентів за типами їх медіасвітів – залежно від обсягів одержуваної ними інформації та структури її джерел. Слід мати на увазі, що за даними перепису 2011 року етнічні росіяни становлять 79,2% від неестонського населення Естонії, а разом з дуже русифікованими в лінгвістичному і культурному відношеннях українцями і білорусами ця цифра зростає до 87,9% від числа всіх неестонців у Естонії. Тому думку групи «неестонців» можна сприймати як наближену оцінку (проксі) оцінки думки етнічних росіян в Естонії.
За результатами опитування Saar Poll OU спостерігається якісний (тектонічний) розрив в оцінках винності між естонцями і неестонцями. Наприклад, російський уряд/військових вважали винними в загибелі МН17 в середньому 5% неестонців і 31% естонців. Цей якісний розрив частково пояснюється відмінностями в медіасвітах двох етнічних груп населення. У той же час повністю пояснити цей якісний розрив тільки різницею в медіасвітів неможливо. Один з найважливіших факторів, що обумовлюють стійкість оцінок винності тих чи інших суб'єктів, великою мірою зумовлений картиною світу, що склалася у респондентів заздалегідь, що виявилася потім досить стійкою, ригідною, мало схильною до впливу нової інформації. Цей фактор можна назвати ЕРУ – ефектом релігійної переконаності.
З числа неестонців, серед найбільш «русифікованих українців» в Естонії, винними в загибелі МН17 російську владу/військових вважав тільки 1% опитаних. Це рівно стільки ж, скільки й у самій Росії, що означає, що такі фактори, як конкретні методи і якість соціологічних опитувань, фізична безпека опитуваних, можливо, впливають на результати опитувань не такою значною мірою. Серед неестонців, серед найбільш «європеїзованих росіян», які живуть в Естонії, винними в загибелі МН17 російську владу/російських військових вважали тільки 9%. Це набагато нижче не тільки 37% – показника найбільш «просунутої» естонської групи, і не нижче 31% – показника естонців у середньому. Це набагато нижче, ніж 22% – показника групи найбільш русифікованих етнічних естонців з традиційним медіасвітом і нижче ніж 28% – показник тієї групи естонців, для яких державні російські ЗМІ є більш важливим джерелом інформації, ніж навіть у «європеїзованих росіян». Це означає, що інформаційний потік хоча й відіграє помітну роль у формуванні суспільних оцінок, все ж не є визначальним, тим більше єдиним фактором.
Таким чином, свідомість етнічних росіян (незалежно від їх фізичного перебування на території Росії або за її межами), схоже, складається, як мінімум, з двох частин. Частини, відповідальної за оцінку становища у «зовнішньому світі», яка виявляється гнучкою, динамічною, чуйно реагує на інформаційні сигнали, – тобто раціонально-секулярної. А також частини, відповідальної за оцінку становища у «внутрішньому світі» – зокрема, в російському державному секторі (держава, влада, армія/військові, президент, уряд, спецслужби), яка виявляється ірраціональною, ригідною, слабо реагує на інформаційні сигнали – іншими словами, релігійно-сакральною.
Для ефективного впливу на раціонально-секулярну частину свідомості цілком прийнятними, очевидно, є традиційні методи освіти, виховання, поширення інформації, протидії дезінформації, забезпечення безпеки самих громадян, а також проведення необхідних політичних і правових реформ. Для успішного впливу на релігійно-сакральну частину свідомості традиційні методи освіти, виховання, поширення інформації тощо, судячи з усього, не годяться.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени