Найпроблемніша історія щодо України — це підписана Каролем Навроцьким угода зі Славоміром Менценем — кандидатом, який посів третє місце у першому турі виборів, — що Україна не має бути членом НАТО. Однак, переконаний, що, коли дійде всерйоз до участі України в НАТО, Польща не буде проти. Зараз головний противник участі України у НАТО — це Трамп. І якщо США змінять свою позицію, змінять її і решта скептиків євроатлантичного розширення.
Взагалі, Києву важливо формувати стратегію двопартійної підтримки України у Польщі. Досвід американської політики має вчити, що українським політикам треба вміти працювати з усіма партіями і політичними діячами, навіть якщо хтось із них заслуговує на більшу, а хтось — на меншу довіру.
Польщу може потягнути вправо
Однак, на саму польську політику чекає складний період потрясінь. Конституція Польщі складена таким чином, що в країні є, по суті, два полюси влади — президент і прем'єр. І тепер ці два полюси опинилися під контролем протилежних політичних сил. Відтак, варто очікувати взаємного поборювання, президентського вето на парламентські законопроекти та численні медійні скандали, — аж до дочасних парламентських виборів, після яких Польщу може потягнути вправо.
Водночас, Угорщиною-2 Польща ніколи не стане. Надто різна природа польського і угорського консерватизму. І військова підтримка України, яка була значною у часи «Право і справедливість» — PsC і лишилася у часи PO (Platforma Obywatelska — Громадянська платформа) лишиться і надалі — хоча би тому, що це — в інтересах Варшави.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV