Хочете, я вам скажу, як складався цей список? За Google. «Пивоварник, на ось тобі лям баксів, грохни п'ять журналюг в Україні». «Та без проблем. Окей, Google, хто там у бандер? Що пише? ».
А ви тут на повному серйозі обговорюєте, як зв'язати те прізвище з цим.
Нє-нє, мені про список нічого не відомо. Я свою справу зробив, про решту не в курсі. Мені не доповідають. Я не знаю, справжній він чи ні. Витік це, або спеціальний злив. Все, що я знаю про список, це те, що спочатку були названі тільки два прізвища. А решта стали відомі потім, в результаті проведеної операції.
Але мені відомо, що, скажімо, бабло, яке з Москви йшло потоками на розкачку Херсона, Маріуполя, Харкова, Запоріжжя – просто вкрали. А нагору доповіли, що все в порядку. А як дійшло до справи, замість очікуваних чотирьохсот тисяч на підтримку Новоросії вийшли сорок тітушек.
Навіщо придумувати щось більш складне, якщо і просте працює?
Проблема в тому, що ця схема працює. Завезли бабла, за мірками Москви взагалі копійчаного, найняли організаторів, виконавців, двоє лоханулись і попалися. Та й чорт би з ними, зате третій, п'ятий, сьомий – спрацював.
От і все. Навіщо вигадувати щось більш складне, якщо і просте працює?
Якщо ви думаєте, що в ФСБ сидять одні штірліци, основне завдання яких не створити видимість роботи і не докласти нагору про успіхи заради зірочок, посад і премій, як вони розкривають терористичну мережу Аль-Каїди, посадивши десять таджицьких двірників, або якої шкоди вони завдають НАТО, вбиваючи агентів Держдепа, а на ділі шльопнувши найпомітніших і тому перших-ліпших в Гуглі журналістів – то не думаю, що це так. З ідіотами і показухою там все в порядку.
Герман наговорив на суді чимало куди більш важливих речей. Ланцюжки шикуються в славне місто Санкт-Петербург, а коли ми говоримо «Санкт-Петербург» і «Фонд Путіна», то логічно ми можемо прийти до якого прізвища? Ну, там, ПВК Вагнера, Ольгине, замах на Латиніну...
Але головне місце в інформповістці зайняв другорядний хайп.
Нє-нє, все написане вище – виключно мої умоглядні гіпотетичні припущення. Я не носій інформації. Грицак не приходить до мене з щоранковою доповіддю. Просто мені здається, що в цій історії набагато більше дійсно серйозних речей, про які варто подумати по-справжньому, ніж цей список.
В рамках проекту "Журналістика без посередників"
Текст друкується з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени