Наступним кроком Володимира Путіна після завершення Олімпійських ігор в Сочі стало вторгнення в Крим. За аналогією, завершення чемпіонату світу з футболу, який в цьому році проводиться в Росії, може стати часом для рішучих дій.
Уже зараз ситуація на Чорному та Азовському морях – напружена. Україна відрізала Крим від прісної води; ця обставина і посуха стали причиною, через яку в окупованому Росією півострові нормують постачання води. Тоді ж РФ почала заважати руху суден у два найбільших порти Азовського моря, з яких експортується сталь, – Бердянськ і Маріуполь. Військова реакція на такі дії Росії вже не здається неправдоподібною.
Перекриття каналу з України російська влада Криму зручно використовує для виправдання своїх дій. Без води з Дніпра, яка надходила з України через Північно-Кримський канал, сільське господарство на півострові занепадає. В материалі Euromaidan Press йдеться, що з урахуванням посухи, цього літа в Криму води вистачить лише для 1 млн з її 2,5 млн жителів.
Росія посилює свій військово-морський флот в Азовському морі
Але навіть в квітні 2014 року, коли Україна перекрила воду в Крим, канал був далекий від колишнього стану «великого об'єкта капітального будівництва комунізму». З розпадом СРСР також припинилося його обслуговування. До 2013 року потоки води становили одну третину історичного максимуму 1980-х років. Але вода звідти продовжує використовуватися: зараз він зрошує поля в посушливій Херсонської області.
Позиція України – така: вода з Дніпра повернеться до Криму, коли Крим повернеться в Україну.
Для вирішення цієї проблеми, Росія, схоже, намагається розіграти як розмінну монету свободу мореплавання в Азовському морі. 15 травня Путін відкрив новий міст через Керченську протоку, що з'єднує Крим з материковою частиною Росії. За словами директора Маріупольського порту, новий міст занадто низький для тих кораблів, які заходили в порт останні два роки. Через що скорочується судноплавство в Маріуполь і Бердянськ – порти двох найбільших металургійних областей: Донецької та Запорізької.
У цих портів немає зручного залізничного сполучення з найближчим чорноморським портом – Херсоном. Поїзд з Маріуполя в Херсон йде близько 20 годин. По звичайній дорозі 420 км можна подолати за 6 годин, але якщо перевозити сталь вантажівками, товар стає неконкурентоспроможним для світових ринків. І Кремль це знає.
Тим часом, Росія посилює свій військово-морський флот в Азовському морі: вона перемістила шість артилерійських катерів з мілкою осадкою з Каспійського моря. Російська флотилія в Азовському морі тепер налічує 6 артилерійських суден, 6 десантних кораблів і 2 ракетних корвети.
У травні війська ВМС і берегової охорони прикордонної служби ФСБ РФ стали затримувати судна, що йдуть в/з України для «інспекцій». Росія робить це на законних підставах: за угодою 2003 року, Азовське море – «внутрішнє море двох держав».
Зупинка суден завдає економічної шкоди. З квітня росіяни зупинили і «оглянули» 50 кораблів, що прямують в/з України. Деякі кораблі могли затримувати протягом 20 годин, що зриває всі терміни доставки. За словами Айни Чагір, прес-секретаря Маріупольського порту, збиток судноплавним компаніям може скласти до $15 000 за судно.
Обсяги перевезень в обох портах і так скорочувалися, а такий тиск лише посилює тенденцію. У порівнянні з попереднім роком, в травні вантажні перевезення в Маріуполь скоротилися на 14%. Тож страховики тепер підвищують ставки, вантажовідправники шукають альтернативи, а деякі моряки і зовсім відмовляються заходити в Азовське море.
На воді в України немає кораблів ВМС – тільки кілька патрульних катерів прикордонної служби.
Можливість конфлікту росте, хоч сили й нерівні. З огляду на це, українські політтехнологи все частіше стали говорити про створення «москітного флоту». За словами Михайла Самуся, заступника директора Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння, це означає, що у України повинні з'явитися невеликі швидкохідні катери, оснащені ракетами для стрільби з плеча.
Напруга зростає. Але залишається надія, що Кремль просто використовує старий радянський прийом: створити проблему, щоб потім запропонувати вирішення. Компромісний варіант – організувати потік води до Криму в обмін на свободу судноплавства для України в Азовському морі.
Хоча у Росії також є два варіанти військової відповіді на дії України.
Для Росії перемістити свої війська по лівому берегу Дніпра – складно і дорого. Такий «сухопутний коридор» з контрольованого Росією Донецька означає передислокацію на 350 км на захід під постійним тиском партизанських і звичайних атак з боку України.
Та й Україну навряд чи знову вдасться засліпити несподіваним нападом в стилі Перл-Харбора. Україна неодноразово чинила військові дії проти нових захоплень територій Росією. А паралельно з цим, США і ЄС приводили свій механізм санкцій у дію.
Менш складна військова стратегія для Росії полягала б у тому, щоб вирватися з північної частини Криму, потім пройти 85-км до витоків каналу на Дніпрі. З греблі Таврійський канал проходить через південну Херсонську область і на 115 км простягається до контрольованого Росією Криму. Щоб навколо каналу був захисний буфер, Росії доведеться контролювати близько 3000 км2. Проте, організувати диверсію на самому 115-км водоводі – досить просто: за допомогою безпілотних літальних апаратів, керованих ракет, а також сухопутних підрозділів і частин особливого призначення.
І дедлайн вже наближається: фінальний матч ЧС-2018 відбудеться вже в неділю, 15 липня.
За тиждень до цього, 9 липня на саміті Україна-ЄС президент Петро Порошенко планує обговорити з лідерами ЄС дедалі більшу військову присутність Росії в Азовському морі. Минулого тижня в Facebook він написав: «Ми з нетерпінням чекаємо твердої позиції ЄС щодо нових проблем безпеки, які створює Росія в Чорному і Азовському морях».
Через тиждень, 16 липня, президенти Трамп і Путін зустрінуться в Гельсінкі. Відновлення подачі води для Криму з території України в обмін на свободу судноплавства в Азовському морі може стати реальною "безпрограшною домовленістю".
Чотири роки тому я був кореспондентом під час зимових Олімпійських ігор в Сочі. Десь в середині лютого, відразу після висвітлення подій Майдану, під час конференц-зв'язку з експертами з Москви і Вашингтона, я запитав: що буде, якщо Путін вторгнеться до Криму?
Вони фактично висміяли мене.
Весь час Путін купався в утішному висвітленні Олімпіади, благополучно спілкуючись із запрошеними чиновниками. Феєрверк в заключну ніч неділі, 23 лютого, був вражаючим! Але російський лідер чомусь виглядав втомленим.
Тепер-то ми знаємо, чому: всю ніч він зустрічався з начальниками служби безпеки, плануючи захопити Крим – за 500 км на захід.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікування повної версії тексту заборонене
Оригінал опубліковано на Atlantic Council
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени