Примітка для читачів: після того як я недавно звільнився з Каліфорнійського університету в Берклі і перебрався в Нью-Йорк, планую знову почати вести свій блог. Почну із «вправи в співчутті» (яка відрізняється від співчуття), або якщо хочете, це буде пост «адвоката диявола», якщо можна так висловитися. Зокрема, я спробую уявити собі, як радники Путіна оцінюють економічні, політичні та міжнародні перспективи Росії напередодні президентських виборів 18 березня.
Щоб було ясно, я сумніваюся в якихось оптимістичних оцінках уявного радника, особливо, що стосується зовнішньої політики і безпеки. Але підозрюю, що Путін і його команда бачать багато речей саме таким чином, як я описую нижче. І тому, думаю, Кремль навряд чи змінить свій політичний курс навіть після березневих подій.
Почну з економіки. Наступний мій пост буде присвячений внутрішній політиці і стабільності режиму. А заключний – про міжнародну політику і безпеку.
Ще раз нагадаю, що мова йде про передбачувані думки умовного економічного радника Володимира Путіна, які допоможуть нам краще зрозуміти ситуацію, яка відбувається в РФ:
***
"Наша економіка відновлюється після двох років кризи, викликаної падінням цін на нафту і санкціями в 2014 році. Після падіння на 2,8% і 0,2% в 2015 і 2016 роках відповідно, в 2017 році зростання економіки повинно скласти приблизно 1,7 %. Також існує шанс, що економіка покаже кращі результати, ніж прогнозується. Аналіз Goldman Sachs, проведений в листопаді 2017 року, передбачив, що зростання складе 3,3% у 2018 році і 2,9% в 2019 році.
Економіка все ще виграє від розумного макроекономічного управління. Зокрема, ми можемо подякувати Центральному банку Росії за те, що після потрясінь 2014 року курс рубль значно знизився по відношенню до долара та інших валют. Реальна заробітна плата також знизилася, але, як і в минулому, це не викликало зростання безробіття. Найголовніше, що ми уникли тривалої рецесії, яка б у нас була, якби ми спробували «захистити» рубль (урок, який ми засвоїли у 1998 році).
З поверненням до економічного зростання, Центробанк сконцентрувався на зниженні інфляції, яка, як очікується, становитиме менше 4% в 2017 році, тобто це менше половини показника 2016 року і значно нижче пікового рівня 2014 року, коли інфляція становила 15%.
Рубль значно зміцнився з часу його мінімуму в лютому 2016 року, коли він впав до 78 рублів за долар. Зараз обмінний курс становить 56 рублів за долар США, і з квітня 2017 року він залишається в діапазоні приблизно від 56 до 61 рублів за долар.
Зниження інфляції і стабільний рубль сприяли споживчому росту, що є особливо хорошою новиною перед березневими виборами. ЦБР очікує, що рівень споживання в 2018 році зміцниться ще більше.
Зовнішній борг Росії становить 40,1% від ВВП
На економічні потрясіння 2014 роки ми відповіли розумною фіскальною політикою. Основні бюджетні статті витрат зосереджені на великих інфраструктурних проектах, включаючи Кримський міст, магістральний газопровід в Китай «Сила Сибіру» і футбольні стадіони для чемпіонату світу, який ми проведемо у 2018 році.
Скромний бюджетний дефіцит в період економічної кризи був правильним кроком, але, якщо ціни на нафту не будуть знижуватися, ми очікуємо, що дефіцит бюджету в 2018 році знизиться ще більше, і, якщо нам пощастить, ми вперше з 2011 року зможемо побачити невеликий профіцит в цього року.
Планувалося, що в 2017 році ціна на нафту сорту Brent складе $40 за барель. В даний час ціна становить близько $70. Ми очікуємо, що глобальне зростання економіки допоможе зберегти ціни на нафту відносно високими. Незважаючи на західні санкції щодо нашого нафтогазового сектора, ми думаємо, що нам вдасться зберегти виробництво і експорт вуглеводнів, в тому числі, експорт до країн ЄС. Особливо після того, як в 2019 році почне функціонувати газопровід «Північний потік-2».
Зовнішній борг Росії становить 40,1% від ВВП, що є дуже керованим і одним з найнижчих показників за міжнародними стандартами. Це набагато нижче, ніж зовнішній борг наших колишніх партнерів по G-7.
Наші міжнародні фінансові резерви добре впоралися з кризою, незважаючи на заяви критиків, що після 2014 року наші резерви вичерпаються. Вони скоротилися $538 мільярдів у 2012 році до $385 мільярдів на кінець 2014 року, але відтоді резерви стабілізувалися і знову починають зростати. У вересні Fitch переглянуло прогноз по нашому суверенному боргу від «стабільного» до «позитивного». А іноземні інвестори знову оптимістично налаштовані щодо купівлі російських державних облігацій – тепер їм належить близько 30% нашого суверенного боргу (в порівнянні з 5% у 2016 році.)
Експорт – те, що дійсно хвилює наших виробників, – також зростає. І ми продовжуємо підтримувати позитивний торговий баланс. Ми особливо задоволені нашим сільськогосподарським сектором, де продуктивність, загальний обсяг виробництва і експорт значно збільшуються.
Звичайно, існують і фактори ризику, яким необхідно управляти. Зокрема, це уразливості банківської системи. Минулого року Центробанку Росії довелося націоналізувати три російські банки. І є інші банки, які, можливо, доведеться врятувати таким же чином цього року. Але в цілому фінансовий сектор вистояв завдяки агресивній акції Центробанку.
Іншим важливим фактором ризику є те, що потоки капіталу, які були в цілому позитивними в 2017 році, різко знизилися в другій половині року, і можуть ще більше знизитися після нової хвилі західних санкцій, особливо це стосується нових санкцій США, очікуваних в лютому. Але економіка вистояла перед обличчям інших відтоків капіталу, і ми можемо очікувати, що це станеться знову.
В цілому є всі підстави вважати, що Росія подолала економічні потрясіння 2014 року. Частково можна подякувати за це вищим, ніж очікувалося, цінам на нафту у 2017 році. Але найважливіше – це розумне і професійне макроекономічне управління. Ми спостерігаємо повільну, але стійку диверсифікацію економіки. Більш низький курс рубля зробив російські товари і послуги більш конкурентоспроможними на внутрішньому і зовнішньому ринках, а зміцнення світової економіки буде сприяти зростанню експорту в майбутньому. Ми, відповідно, станемо менш уразливі до нафтового шоку. І якщо нинішні тенденції збережуться, то ми, можливо, зможемо, нарешті, перемогти наше «нафтове прокляття»/«голландську хворобу».
Завдяки особливому характеру нашої економічної політики, малоймовірно, що зовнішні потрясіння і/або випадкова рецесія призведуть до масових заворушень. Перш за все, у нас дуже гнучкий ринок праці. За необхідності підприємства можуть швидко скорочувати заробітну плату, скорочувати робочий тиждень, відправляти працівників у відпустку без збереження зарплати, скорочувати робочий час і темпи виробництва або навіть не виплачувати заробітну плату, не втрачаючи при цьому працівників. Справа в тому, що у працівників немає вибору – інші підприємства також скорочують зарплату або накопичують заборгованість. Крім того, люди мають обмежену мобільність.
Наявність цього гнучкого ринку праці, поряд з політикою Центрального банку, означає, що рецесії не призводять до масового безробіття або широкомасштабних банкрутств підприємств. Таким чином, економічні проблеми розподіляються відносно широко або, принаймні, набагато ширше і менш довільно, ніж це відбувається при «нормальному» контрактному ринку праці на Заході.
Недоліком такої системи є те, що рецесії не призводять до реструктуризації системи. І це є одним з чинників, який перешкоджає більш високій динаміці зростання (поряд з такими, як слабке верховенство закону і повсюдна корупція).
Проте, ми, швидше за все, побачимо зростання економіки – від 2% до 2,5%. За інших рівних, цього має бути достатньо, щоб запобігти різного роду народним повстанням, що ведуть до «кольорової революції», яка дозволяє нашим противникам і ворогам скористатися нашою слабкістю".
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Едварда Уокера. Републікація повної версії тексту заборонена
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени