Новий Samsung Galaxy S8 безумовно вражає гіків, численні спеціалізовані сайти й тематичні блоги заповнені соплями й слиною щодо нового процесора, іншого формату екрану тощо.
Приблизно так само фанати Apple сприйняли минулої осені iPhone 7.
Але для пересічних користувачів обидва ці флагмани в черговий раз означають лише одне — смартфони переживають стагнацію. І ніякого сенсу витрачатися на оновлення немає.
Ця фраза, безумовно, здатна довести маркетологів Samsung і Apple до інфаркту, а справжнього гіка довести до сказу. Але це правда.
Статистика річ уперта, але для Apple справжньою удачею стало рішення про масовий продаж по всьому світу відновлених (refurbished) iPhone. Адже інтерес до попередніх моделей украй великий. Тому навіть в 2016 році колосальною популярністю користувався позаторішній iPhone 5s.
Людям його можливостей вистачає з головою. Та й не всім потрібен екран з великою діагоналлю, як би там не викручувалися маркетологи.
Є й інша, більш вражаюча тенденція. Поки гіки, готові віддати останню сорочку, лише б володіти смартфоном, який набирає найбільше «віртуальних папуг» в синтетичних тестах на кшталт AnTuTu, сперечаються до хрипоти про нові флагмани, звичайні люди все частіше купують «китайців».
Ще п'ять років тому прагнення купувати флагмани А-брендів було домінуючим. Сьогодні багато цілком забезпечених людей обходяться моделями середнього класу таких виробників як Huawei, Xiaomi, Meizu. І не тому, що грошей шкода.
А тому, що треба бути гіком, щоб зрозуміти, в чому різниця між смартфоном вартістю 8 тис. грн і 22 тис. грн.
Ні, зрозумійте мене правильно. Я теж гік і сам можу говорити про цю різницю годинами.
Але я все частіше стикаюся з тим, що цю різницю перестали розуміти звичайні користувачі.
У «середнячків» з'явилися всі базові фішки вчорашніх флагманів, а ціна стала дуже доступною.
Той факт, що у нинішніх флагманів могутніше залізо, не особливо важливий. «Середнячки» теж не гальмують при базових повсякденних операціях. А в «важкі» ігри рядові обивателі не дуже-то грають.
Диво-камери флагманів, звичайно ж, прекрасні, але рядові користувачі роблять в основному селфі в туалетах ресторанів і знімають своїх дітей у зоопарку або на пляжі. Тож їм «абсолютно фіолетова» здатність піднімати ISO до декількох тисяч без шумів опівночі й у молодик, якою відрізняються камери флагманів.
Фантастичні екрани флагманів змушують деяких оглядачів писати цілі поеми про високий контраст і максимальні кути огляду. Але пересічний користувач акуратно прикриває екран долонькою в сонячний день. І йому все видно. На будь-якому екрані.
Раніше можна було сміятися над тим, що звичайні користувачі, які переважно дзвонять, пишуть СМС, спілкуються в месенджерах і соцмережах, платять високу ціну за флагмани лише через дизайн і метал в корпусі.
В момент коли я пишу ці рядки, переді мною на столі лежать два тестових смартфони дуже навіть середньої цінової категорії — TP-Link і Wileyfox. У них металеві корпуси відмінної збірки і дуже симпатичний дизайн. Вони коштують по 6 тис. грн, але недосвідчений користувач тільки за логотипом відрізнить їх від моделей, які сьогодні продаються за 16 тис.
А це навіть не "розкручені" за останні роки Xiaomi або Meizu.
Затятий гік безумовно розіб'є всі ці аргументи в пух і прах. Зокрема й пославшись на багатомільйонні продажі флагманів.
Але в глибині душі, ми всі розуміємо, що обивателі праві, голосуючи за недорогі смартфони, які мало в чому поступаються флагманам. Тому що справжній гік завжди чекає революції.
А вона все не настає.
Смартфони поступово перетворюються на щось подібне до сучасних телевізорів. Виробники щороку вбухують мільярди доларів в агресивний маркетинг, щоб підкреслити чергове поліпшення якості картинки (яке непомітне неозброєним оком) і чергова «витонченість дизайну» (яку можна помітити, тільки якщо ви кіборг і ваш зір доповнено атомним мікроскопом).
Не проходить і тижня, щоб хто-небудь з визначних техноблогерів, похваливши для початку старання Samsung і Apple, не поставив сакраментальне запитання — а що далі?
Навіть розхожий вислів запустили в обіг — The Next Big Thing.
Так що ж стане наступною революцією в смартфонах?
Екрани зовсім без рамок не зручні — занадто багато зайвих натискань. Я довго користувався Galaxy S7 Edge, так і не звик викручувати пальці, щоб не зачіпати ті самі загнуті краї екрану, якими так пишаються в Samsung.
Радикальне зниження товщини корпусу вже неможливе — занадто тонкий смартфон незручно тримати в руці, перевірено на Moto Z.
Камери і так вже знімають феноменально добре, наприклад в тих же iPhone 7 і Galaxy S8. Тепер усе впирається в якість оптики. А тут питання елементарної фізики. Поліпшення картинки можливо тільки при збільшенні розміру і кількості лінз. Ось чому професійні об'єктиви зазвичай досить великих розмірів. Ну ок, Huawei он уже ставить по два об'єктиви у свої смартфони, але це кардинально нічого не змінює.
Голосові асистенти — це прекрасно. Але тут не трапиться справжньої революції, поки не з'явиться штучний інтелект або щось близьке до нього. Я, до речі, вірю в те, що ШІ скоро з'явиться, але коли — незрозуміло.
3D і доповнена реальність — ок, може бути, але поки складно сказати, яку роль ці технології можуть грати в повсякденному житті звичайних людей. Крім того, всі ці окуляри і навіть шоломи, що проектують картинку прямо в очі, передбачають стаціонарне використання. Тобто це все одно не засіб комунікації на ходу.
Стоп. А може, взагалі не слід чекати революції від смартфонів?
Можливо, The Next Big Thing — це якийсь інший вид гаджетів?
Ок, а який?
Портативні гаджети не стали революцією. Так, продажі смарт-годинників мають місце бути. Але це лише бонус до смартфонів. Фітнес-трекери — теж нішеве явище. Розумні окуляри взагалі поки що так і залишилися фантазією Google.
Імпланти? Чіпи, які дозволяють підключати інтернет прямо в мозок?
Так, я вірю в те, що це можливо. І навіть майже неминуче. І справа тут навіть не в тому, що за цей напрям взявся Ілон Маск. А в тому, що аж надто логічним здається спроба удосконалити людину технологічно.
Крім того, сучасні смартфони лише стиснули до компактних розмірів концепцію комп'ютера, з якої зробили собі імена Стів Джобс і Білл Гейтс. Просто замість «мишки» ми використовуємо пальці, а клавіатура спливає на самому екрані. В іншому, це той же спосіб споживання інформації і створення контенту, яким користувалися в 1970-х.
Ми ж спокійно приймаємо ідею про протези і штучні органи.
Так, існує думка, що більшість простих людей не вітають ідею про те, що їм хтось щось вставить в череп без гострої на те медичної необхідності.
Але як тільки виявиться, що «чіпована» люди володіє серйозними конкурентними перевагами перед «звичайними» людьми, наприклад, при влаштуванні на роботу, картина зміниться.
Інше питання — коли все це може стати реальністю. Маск оптимістично припускає, що років через п'ять з'являться перші чіпи для людей. Але швидше за все — довше. Причому до реально масового застосування такої технології пройде ще більше часу.
І що ж весь цей час ми будемо щороку отримувати нові флагманські смартфони зі ще більш вдало загнутим екраном? Або з камерою, яка знімає на 11,7% краще в нічний час?
Поки на горизонті є тільки одна технологія, яка змушує мене вірити в те, що смартфони ще можуть чимось здивувати. Це — гнучкі екрани. Таку технологію погрожує викотити Samsung. Є цікаві концепти у Lenovo.
Але коли і як це станеться, поки невідомо.
Така зміна форм-фактора могло б перетворити смартфони на пристрої, які набагато простіше і зручніше використовувати. З такими гаджетами буде дещо простіше «перекантуватися» до моменту, коли ми всі вишикуємось в чергу за чіпами в мозок.
Особисто я іншого розвитку подій поки не бачу.
Відкриття з Олексієм Бондарєвим – щонеділі
Читайте тематичні колонки на НВ:
Сьогодні у світі з Іваном Яковиною – щодня
Момент в історії з Олександром Пасховером – щопонеділка
Особисті фінанси з Іваном Компаном – щовівторка
Кінопошук з Фоззі – щочетверга
Діловий тиждень з Сергієм Фурсою – щоп’ятниці
Більше поглядів тут