Я гарантую зниження тарифів на газ у 2 рази. А я гарантую зниження у 4 рази. А я гарантую у 8 разів. Я продовжу мораторій на один рік. А я продовжу мораторій на 3 роки. А я, а я, а я продовжу його на 5 років без права листування.
Аукціон небаченої щедрості почався. Причому, як завжди, найбільш щедрі ми в той момент, коли розпоряджаємося чужими грошима, активами, емоціями. І якщо за дешевий газ заплатять не ті, хто обіцяє знизити тарифи, а всі громадяни України, то мораторій на ринок землі оплачують власники землі. Насамперед.
І всі громадяни країни, звісно ж, бо на всіх нас впливає брак інвестицій і валютних надходжень від експорту. Але це вже складна, майже вища математика.
Фактично ж сьогодні під парламент закликають прийти людей, у яких немає своєї землі, і вони повинні вимагати, щоб держава продовжувала забороняти продавати землю тим людям, у яких вона є. Справедливість по-українськи.
Це можна назвати сезонним загостренням. Це можна назвати передвиборчим сезоном. Але нічого цензурного не спадає на думку, коли розумієш, що вже 17 років в Україні діє тимчасовий мораторій на ринок землі. Який ввели тільки щоб остаточно підготувати законодавчу базу. Підготували. Остаточно.
У цій ситуації власників паїв, тих людей, яких позбавили їхнього права розпоряджатися своєю власністю, можуть зрозуміти жителі хрущовок. Які теж живуть у тимчасових будинках, що давно морально і фізично застаріли. Просто немає нічого постійнішого, ніж тимчасове. І чим більша недбалість і безвідповідальність чиновників і депутатів, тим довше триває тимчасове. А мораторій лише дозволяє депутатам забути про проблему, заплющити очі як маленька дитина – я її не бачу, а значить її немає, а чиновникам – продовжувати нічого не робити. Мораторій – це заохочення недолугості, безвідповідальності. Та й корупції теж.
Мораторій – це заохочення недолугості
Отже, під парламент повинні прийти бабусі і студенти з двома тезами, які мають переконати депутатів і телеглядачів у тому, що мораторій необхідний не для того, щоб продовжували працювати корупційні схеми, а депутати могли відпочивати, а з метою захистити простого маленького українця. Перше – мораторій необхідний, адже інакше з 1-го січня запуститься «дикий ринок» і святу українську землю відразу розкуплять олігархи, депутати, китайці і рептилоїди. І ніхто не думає, що якби це було так, то депутати б ніколи не продовжували мораторій. Вони ж собі не вороги.
Це не правда. Як це часто буває з тезами популістів, які заявляють, що популізм – це не спосіб досягнення влади, а служіння людям (що теж не правда). Так от, мораторій діє до ухвалення закону про обіг земель – навіть якби депутати не продовжили його, то він би залишався чинним, поки самі депутати не ухвалили б закон.
Ті люди, які виводять бабусь на площу, брешуть. Здавалося б, навіщо брехати, якщо ви йдете за праве діло? Відповідь, як казав класик, додумайте самі. До речі, вони продовжують брехати, коли говорять, що і законопроекту ще немає. Ну логічно ж, всього 17 років пройшло, звідки ж йому взятися. Загалом, це знову не правда. Тому що в парламенті зареєстровано як мінімум три таких. Просто "не на часі». Зрештою, 17 років чекали, нехай ще почекають.
Продовження мораторію не впливає на запуск ринку землі, на дикий запуск. Він лише дозволяє обґрунтувати свою бездіяльність. І ось тут вже легко повірити, чому його так люблять продовжувати українські депутати. Адже більше ніж бездіяльність українські депутати люблять тільки корупційні схеми. А мораторій – це два в одному. Ідеальна композиція. До речі, не про всіх депутатів мова. Минулого року знайшлося 69 пристойних людей, які проголосували проти мораторію. Подивимося, скільки їх знайдеться зараз, перед виборами.
І друге. Друга теза для плакатів бабусь і студентів. Їх закликають протестувати під приводом того, що населення загалом проти ринку землі. Прекрасний аргумент. У нас населення виступає багато проти чого. Наприклад, проти щеплень. А діти завжди проти стоматологів. То давайте нехай ніхто не лікує зуби. Адже діти проти. А може запитаємо у людей, чи не посадити всіх депутатів до в'язниці? Відповідь теж буде однозначною.
Питання в тому, що якщо українці хочуть жити як у Польщі, або краще, ніж у Польщі, то для цього треба щось робити. І робити можуть не політики, а державні діячі: політики завжди думають про наступні вибори, а державні діячі – про наступні покоління. І ніколи ніхто не підтримує масово структурні реформи. Тому що це боляче. Це не зручно. Це змушує виходити із зони комфорту.
Коли влада Польщі в 90-х провела необхідні зміни, щоб поляки зараз жили добре, її зненавиділи всі. Її більше не обрали. Але поляки зараз живуть добре. І саме українці їздять до Польщі збирати полуницю, а не навпаки. І в Польщі є ринок землі, а в Україні його немає. Тому що українські політики у своїй жадобі влади завжди спиралися не на те, що треба зробити, а зверталися до того, що сподобається людям. Якщо дітей весь час годувати тільки шоколадними цукерками як їм подобається, періодично вносячи різноманітність Макдональдсом, то здорових людей з них не вийде. Те саме і з економікою. І з реформами.
Визначмося вже, чого ми хочемо. Жити добре чи щоб усе було, як раніше, як зараз. Це головне питання. Його треба ставити перед тим, як ставити всі інші питання про те, підтримуєте ви реформи чи ні.
Більш того, навіть зараз, у божевільному полі української соціології, підтримка ринку землі в громадських опитуваннях не нижча, а іноді і вища, ніж інших реформ. Приватизація, судова реформа, медична, не кажучи вже про реформу Нафтогазу та енерготарифи. Та й багато в чому ця підтримка або непідтримка визначається тим, як ви поставите запитання. І вже тим більше дивно, коли питають людей, у яких немає землі.
Українцям пора подорослішати. І раціонально, по-дорослому, відповісти на питання, чи хочуть вони змін. І якщо так, то може треба зробити те саме, що вже зробили успішні люди. Адже якщо атлет говорить тобі, що для того, щоб бути в хорошій формі, треба правильно харчуватися і багато займатися спортом, то навряд чи можна досягнути того самого, просто споживаючи шоколадні цукерки.
Навіть більше, українці мають дати право іншим українцям бути дорослими. І дозволити їм нарешті самим розпоряджатися своєю власністю.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени