Є гарний анекдот про те, яку відповідальність понесуть герої нашої сьогоднішньої обкладинки за незаконне збагачення і як вони пояснять походження активів:
- Де ви гроші берете?
- В тумбочці.
- А в тумбочці звідки беруться?
- Дружина кладе.
- А де дружина бере?
- Я даю.
- А де ви берете?
- Так я ж кажу – в тумбочці.
За Час моральних виродків мене назвали екстремісткою. Хоча я стримано запропонувала не розстріляти і поділити, а всього лише довести і покарати.
Але думаю, не покарають. Складається у мене враження, що ми з вами, громадяни – як писав мій улюблений Булгаков – бачили випадок так званого масового гіпнозу і дарма чекали викриття і покарання.
Судячи з риторики політиків (а я поспілкувалася з різними – великими і не дуже), а також людей, які на цій темі собаку з'їли, вимальовується таке.
На словах в тому місці, яке ми змушені називати елітами, є консенсус і публічні заяви, що потрібні посадки, щоб більше не кортіло – але там же є цілком собі міцне відчуття, що нікого не посадять.
Є юридичні процедури, що дозволяють викрити і покарати – але судячи з іронії навіть тих, хто пожартував, задекларувавши трильйон і годинник від Санта Клауса чи кого там – у більшості там є відчуття, що це все такі собі пустощі без наслідків.
Там нагорі після історії з деклараціями багато приндяться, бравують і бадьоряться, але за нервовим сміхом цілком читаються певні побоюванняЄ новостворений антикорупційний орган НАЗК – але є відчуття, що якщо він на самому простому етапі мало не завалив тему, то далі буде тільки гірше, тому що все це тепер потрібно перевірити. А сам НАЗК поки що скидається на орган, який не про роботу добре попрацювати, а про виписати премії.
Коротше, ймовірність того, що хтось із новоспечених мільйонерів держслужби сяде – 50 на 50, як ймовірність виходу мамонта на Червону площу: або вийде, або ні, але зрозуміло, що, скоріше, ні.
Два слова про настрої в тому місці, яке ми називаємо елітами. Там багато приндяться, бравують і бадьоряться, але за нервовим сміхом цілком читаються певні побоювання.
Незважаючи ні на що, ні у кого там тепер немає впевненості в тому, що антикорупційні органи або інші якісь органи не прийдуть до них за поясненнями. Або за грошима. У всіх у них є розуміння (і приклади), що в країні є люди, у владі яких зробити так, щоб ніхто не прийшов – чи якраз навпаки.
І ще незрозуміло, що страшніше – коли за твоїми грошима прийдуть кредитори, правоохоронці в надії подоїти, благодійні фонди, розгнівані громадяни, просто бандити – або коли прийдуть «від Кононенка».
Але в цілому якщо комусь і доведеться публічно відповісти гаманцем і свободою за незаконне збагачення, то тільки в якомусь відкладеному часі.
Наприклад, в наступному році ці ж люди подадуть декларації за поточний рік і можна буде порівнювати зміну їх доходів. Софт, який дозволить це робити в машинному режимі, вже допилюється, причому в Британії.
Або, наприклад, хто-небудь із власників задекларованих мільйонів купить Бентлі (будь-яку таку покупку відтепер кожен з них повинен декларувати) і ось тоді вже йому доведеться відповісти на запитання: «Звідки гроші, Зін?». І в наступному році відсутність відповіді на нього буде означати кримінальну відповідальність і термін, тому що запрацює прийнята стаття про незаконне збагачення.
І про головне. Незалежно від того, чи запрацюють ці закони, НАЗКи, софти і статті чи не запрацюють, герої нашого нового номера повинні понести політичну відповідальність, яка виразиться в голосах на виборах. Які рано чи пізно будуть.
Тому що красти – це аморально. Красти 25 років у мільйонів людей, позбавляючи багатьох шансу на краще життя – аморально. Красти в країні, де не можуть добудувати Охматдит і Лікарню майбутнього – аморально. Красти в країні, де йде війна – аморально. А бути надбагатим в такій країні, як справедливо помітив у нас хтось у блогах – просто соромно.
Але важливо не забути до того часу, що продавати на виборах свій голос цим людям за 200 гривень – теж аморально.