Зроблено розумно

За лічені роки інновації та високі технології перетворили українське сільське господарство з селянства на аграрну промисловість унікального зразка

Олександр Пасховер

Директор з виробництва компанії Агро-Регіон Володимир Кравцов під'їхав до кукурудзяного поля. З дороги воно мало бездоганний вигляд. Але рослинний фасад не задовольнив цікавість молодого агроменеджера. Тоді він видерся на стовп поблизу і оглянув ріллю зверху.

Йому відкрилася невтішна картина. Кукурудза зійшла нерівномірно, частина ділянок взагалі не проросли. А це означало, що компанія зазнає необов'язкових втрат. Зі стовпа на землю Кравцов повернувся вже зовсім іншою людиною. "Виникла думка, що потрібно контролювати ріллю згори",— розповідає він. Це відбувалося в 2014 році. Після цього шведські інвестори компанії придбали кілька дронів для обльоту й огляду всіх своїх 35 тис. га.

Ця історія — невелика ілюстрація того, як архаїчне сільське господарство еволюціонує з селянства в агровиробництво. Ефект приголомшливий. Ефективність — вища за всі очікування. У поле масово виходить техніка, обладнана GPS-навігацією, автопілотами, системою онлайн-моніторингу посівної, збиральної тощо.

Весь процес контролюється супутниками. Вони ж беруть участь в аналізі якості ґрунту, її хімічного складу, технічного стану сівалок, комбайнів і тракторів. Програмісти зводять всі ці дані в єдину базу, яка служить основою для прийняття рішень агрономів, механізаторів, бухгалтерів. Оперативні рішення все частіше приймають роботи, і тільки стратегічні — топ-менеджмент.

“Україна — найбільший регіон, який вимагає такої ось техніки,— зазначає Віталій Ставнічук, директор з виробництва агробізнесу компанії Кернел.— Наші іноземні партнери кажуть: мовляв, ми ніколи не думали, що Україна так стрімко розвиватиметься у цьому напрямку".

І ось тепер великі та малі агрокомпанії захопилися новим розумним трендом. Вкладають у нього мільйони і стільки ж отримують. Їхній чистий прибуток все більше залежить не від розширення земельних банків, як раніше, не від зростання цін на продовольство, чого давно не було, а від уміння ефективно розпоряджатися тим, що бог послав,— тобто урожаєм. “Технологій буде багато,— обіцяє Артем Бєлєнков, власник SmartFarming.— Ті, хто не готові до змін, випадуть з ринку".

Люди розумнішають, техніка розумнішає. Але техніка розумнішає набагато швидше, ніж люди. У чому переконався на черкаській митниці Йоханн Венцль, власник черкаської Дукра Агро. 26 квітня він привіз з Німеччини два трактори марки CAIH вартістю 10 млн грн. За право ввезти ці супермашини в Україну бізнесмен заплатив на кордоні понад 2 млн грн податків. Але навіть після цього спати спокійно фермеру не довелося.

Черкаська митниця конфіскувала з тракторів антени і радіоприймачі, призначені для автопілотування машин, автоматичного внесення насіння і добрив, а також моніторингу врожайності. Митники вважають, що для сільського господарства таке розумне обладнання, як антени, не потрібне, і наклали на підприємця штраф за контрабанду — 200 тис. грн.

Три місяці Венцль доводив в районному суді Черкас, що в комплектацію сучасного трактора входять не тільки колеса і труба, але й устаткування для керування машиною з супутників. Нарешті в середині липня Феміда визнала, що сучасна техніка все ж має прямий зв'язок із космосом. Отже, обладнання потрібно повернути, штраф з фермера не стягувати, судові витрати покласти на держскарбницю.

У німецького аграрія два пояснення того, що сталося: або українські митники не знають, що агротехніка вже давно напхана всілякими інноваційними ноу-хау, або просто брокери таким чином натякали на необхідність дати хабар. Щоб не думати про людей погано, Венцль вирішив, що справа було у хабарі.

“Ми написали їм [митниці] листа,— каже фермер.— Попросили: поверніть усе, і ми все забудемо". Втім, щоб уникнути подібних непорозумінь, важливо, щоб про подію не забули самі митники. Імпорт і експорт розумних сільськогосподарських технологій набирає обертів.

Україна здійснює цивілізаційний стрибок від селянства до аграрної промисловості, від серпа і молота до дронів і супутників, від "хай так" до хай-тек. “Подібним досвідом запровадження IT не можуть похвалитися ні в Росії, ні в Латинській Америці,— зазначає Бєлєнков.— У Європі взагалі немає таких агрохолдингів".

Йдеться перш за все про розміри. Найбільші українські агрохолдинги — ті, що очолили список найефективніших,— обробляють поля в 300-400 тис. га. В Європі господарство в 3-5 тис. га вважається величезним.

Оскільки територія господарств велика, та ще й розкидана по всій країні, керувати агроімперією стає все важче. Скільки б не заробляли сільгоспкомпанії (галузь вже кілька років №1 у структурі українського ВВП — частка 27,5% і в зовнішній торгівлі — 40%), втрати аграріїв щорічно складають немислимі кошториси. У результаті падає прибуток. Місця, де він утрачається, різні. Але є і спільні для всіх: втрати під час посівів наосліп, під час прибирання і всюдисущий людський фактор. Куди ж без нього?

“Коли зароджувався GPS-моніторинг в Астарті, то першим нашим питанням було: в чиїх полях працює наша техніка? — розповідає Сергій Чернишов, менеджер проекту з GPS-моніторингу компанії Астарта.— Керівництво сильно здивувалося, дізнавшись, що наша техніка також обробляє сусідні поля дрібних фермерів і навіть їхні городи".

Увечері Володимир Кравцов повертався з полів компанії Агро-Регіон. Проїжджаючи повз кукурудзяні посадки, він помітив припаркований автомобіль. Кравцов підняв у повітря дрон, і той з висоти орлиного польоту зняв, як всередині поля група з 10 осіб немилосердно вирізає великий пласт кукурудзи для подальшого її продажу на базарі. Кравцов викликав службу безпеки компанії, і кримінальне збирання було зупинено. Так приблизно за один рейс квадрокоптер Phantom 2 себе і окупив.

"Із шахраями треба боротися, щоб вони не перетворилися на масове явище,— каже Кравцов, а потім, вказуючи на ще одне фото, зроблене з дрона, додає: — але ось тут ми втрачаємо набагато більше коштів".

Кравцов демонструє знімок поля, на якому величезного розміру залисини зроблені самою природою. Причин сотні: від надмірно утрамбованого технікою ґрунту, що дає втрати до 25% урожаю, до промаху з якістю і кількістю добрив і незнанням хімічного складу ділянки. Інакше кажучи, за полями треба ока. Або, точніше, дрона.

Але і це не все. Олександр Хижняк, керівник IT-проектів компанії Кернел, каже, що для моніторингу 5 тис. полів холдингу потрібно практично в онлайн-режимі слідкувати і керувати близько 500 тракторами та іншою технікою. Система керування цією армією достатньо складна, і неспеціалісту може здатися нудною, якою вона і є насправді.

Хижняк зараз курирує розробку IT-проекту під назвою DigitalAgriBussines. Це найдорожчий пакет в історії української агропромисловості. Точну цифру в Кернелі не називають. Цікавість НВ задовольняють приблизними розрахунками — кілька мільйонів доларів. Суть розробки: онлайн-моніторинг земель, оптимізація витрат на виробництво й усунення людських помилок. “Помилок багато,— констатує Хижняк.— На нижньому рівні дуже багато людського фактора".

Ось машини і повстали проти цього людського фактора. До нього належать як низька компетентність тих, хто працює безпосередньо в полі, так і всілякі розкрадання на всіх етапах виробництва — від зливу палива до списання насіння.

"Тобто ви можете розробити найгеніальнішу програму, купити правильні гібриди, добриво, а в агрегат будуть засипати не те",— наводить Хижняк приклад. Але недовго ще залишилося тим, хто сипле в агрегат не те. Сівалки розумнішають на очах: вони або відмовляються сіяти "не те", або оперативно повідомляють на пульт диспетчера, що агроном засипав міндобриво не тієї якості або кількості.

“Вони [Кернел] будують систему оперативного обліку,— каже Чернишов з Астарти.— Ми теж будуємо таку систему, але дешевше". Молодий менеджер похвалився наявністю на техніці автопілотів у кількості 40 штук — в середньому по $20 тис. за кожен, що забезпечило розрив між посівними рядами плюс-мінус 2 см. Мінімум втрат. Максимум ефективності. Один такий автопілот окупає себе за сезон. “У 2012 році агрономи Астарти запевняли мене, що це зайве,— продовжує Чернишов.— Потім вони побачили, що є велика різниця у витратах насіння".

На Кернел орють вже 300 таких автопілотників, і ось Ставнічук підбиває підсумок: тільки під час посівної на кожному гектарі зекономлено близько €3 поточних витрат. Ідеолог всіх IT-перетворень в агробізнесі Кернел пропонує НВ помножити все це на 380 тис. га ріллі та подивуватися результату — економія справді понад €1 млн.

Поки ж Бєлєнков зі SmartFarming вважає, що лідером в галузі інновацій слід вважати його замовника — компанію Миронівський хлібопродукт (МХП). Вона, на його погляд, має систему електронних тендерів та керування земельними ресурсами, аналогів якої немає в жодній з країн колишнього СРСР.

Утім, всі компанії, з якими поспілкувалося НВ, вважають себе передовими і неповторними. Однак це неважливо. Важливий загальний результат, на який вказує Желько Ерцег, операційний директор Астарти. Він згадує, що в 2006 році, коли він приїхав в Україну, тут був зібраний рекордний на той час урожай зернових і олійних — 46 млн т. Тепер аграрії не опускаються нижче 64-65 млн т.

— Чим ви це пояснюєте? — запитало НВ.

— За останні 10 років сформувалося нове покоління менеджерів, агрономів, спеціалістів,— коротко відповів балканський фахівець.

Незважаючи на стрімкий розвиток, ринок інновацій в сільському господарстві України далекий від насичення, вважає Артем Бєлєнков. І це його тішить.

“Нові технології "зачепилися" у великих холдингах,— запевняє він.— Компаній, в розпорядженні яких 10-20-30 тис. га,— сотні. Ринок величезний. Сюди будуть входити інвестори. Я більш ніж задоволений тим, як ідуть справи".

Чернишов підхоплює приємну його слуху тему: аграрії підтягують не тільки розробників софту, але і виробників заліза. Найближчими роками дрони, супутники, супутня всьому цьому точна електроніка потрібні в необмеженій кількості.

Щоб проілюструвати, на якій швидкості розвиваються всі ці інновації, Бєлєнков навів у приклад свою магістерську роботу в Києво-Могилянській бізнес-школі. “Я сідав її писати, виїжджав на місяць у відрядження, повертався і розумів, що моя магістерська робота вже не відповідає дійсності. Бачення ситуації змінилося”.

— Як далеко ми можемо зайти в питаннях роботизації сільського господарства? — запитало НВ у всіх своїх співрозмовників. Хижняк звернув увагу, що в світі вже з'явилися перші зразки техніки, які працюють у полі без водіїв.

— Ми до цього йдемо,— каже він.— П'ятеро людей у диспетчерській керуватимуть сотнею машин. Вони будуть виїжджати самостійно — від бази до місця виконання робіт і назад. Мені здається, до цього ще три-чотири роки.

— Ми не стоїмо на місці,— підхоплює Ставнічук.— Ми говоримо нашим постачальникам: хлопці, зробіть так, щоб трактор сам записався на ТО.

— Ви вже зовсім не хочете самі працювати? — іронізує журналіст НВ.

— А в чому полягає проблема, щоб трактор дав знати, що він вже відпрацював 250 годин, і попросив: привезіть мені масло, фільтр і приїжджайте самі, щоб мені все це залити?

— Я гадаю, за чотири роки з'являться пілотні проекти зі внесення засобів захисту з дронів,— фантазує Бєлєнков.— Навіщо купувати дорогі обприскувачі та заливати, утрамбовуючи ґрунт? Для маленького фермера достатньо одного дрона, який може пролетіти над 3 га та все запилити. Якщо ми говоримо про агрохолдинг, знадобиться тисяча таких дронів.

— Я вважаю, за цим майбутнє,— продовжує Бєлєнков.— Ну і головне: це зовсім інші люди. Нове покоління. Старі "червоні директори" та їхні діти переважно не хочуть усім цим займатися. Ймовірно, вони продаватимуть свої активи або віддаватимуть в управління. Мають з'явитися люди іншого складу мислення.