Самурай у спідниці

Вгамувавши політичних сексистів і переживши низку скандалів, першою жінкою—мером Токіо стала популярна серед японок Юріко Коїке. Тепер перед нею стоять цілком чоловічі завдання — безпека столиці та її підготовка до Олімпіади 2020 року

Анна Павленко

Коли член токійській мерії Аяка Шіомура в червні 2014 року виступила з промовою на підтримку матерів, які працюють, її перебили чоловічі голоси. "Тобі просто потрібно вийти заміж!" — пролунало з аудиторії, а в залі прокотилася хвиля сміху. Особа кривдника була встановлена лише за п'ять днів і не без тиску з боку мерії.

Сьогодні проблема дискримінації жінок у японському суспільстві досі стоїть гостро. У рейтингу гендерної рівності Всесвітнього економічного форуму ця країна посідає 101‑ше зі 145 місць. А корпоративний сектор і політична верхівка цієї патріархальної держави, як і раніше, орієнтовані на чоловіків, що змушує жінок, які працюють, робити радикальний вибір між кар'єрою і сім'єю.

Надія на зміни з'явилася у японок після того, як 31 липня 64‑річна Юріко Коїке, досвідчений політик і в минулому журналіст, здобула перемогу на виборах мера 13‑мільйонної японської столиці. Балотуючись як незалежний кандидат, Коїке обійшла 21 суперника, випередивши найближчого конкурента на мільйон голосів, і стала першою жінкою—губернатором Токіо.

"Я отримала величезну підтримку від жінок під час виборів, і це змусило мене замислитися про свою відповідальність за опрацювання питань черг у дитячі денні заклади, догляду за літніми людьми та балансу робота-життя",— каже тепер Коїке.

Крім поліпшення умов для самореалізації жінок і розвитку соціальної інфраструктури, новообрана голова столичного округу ставить собі ще амбітніші завдання. Вона має намір підготувати Токіо до прийому Олімпійських ігор в 2020 році, підвищити безпеку міста на випадок надзвичайних ситуацій та реформувати адміністрацію, яка втратила довіру городян після низки корупційних скандалів.

Тим часом проти Коїке грає поширений в політичних колах Японії сексизм і протистояння керівної Ліберально-демократичної партії, яка прийняла її до своїх лав іще в 2002 році, але не підтримала на муніципальних виборах. "Подібний виклик, кинутий жорсткій партійній структурі, забезпечив Коїке репутацію борця з патріархальними пережитками",— характеризує новоспеченого мера Костянтин Овсянніков, фахівець з японської політекономії, докторант Університету Цукуби, який ось вже два роки живе в Країні вранішнього сонця.

Очікування щодо Коїке високі, але також сильна і громадська підтримка, уточнює у бесіді з НВ Шіхоко Гото, експерт з Північно-Східної Азії в Міжнародному науковому центрі імені Вудро Вільсона (США). "Кинувши виклик системі політичних старожилів, Коїке стала ковтком свіжого повітря для виборців, і, якщо вона продовжить працювати на благо міста, а не конкретних політичних сил і зацікавлених груп, громадська впевненість у ній зросте",— прогнозує Гото.

Дитинство Юріко Коїке пройшло в містечку Асія, що неподалік від Кобе. Її батько Джіро Коїке займався міжнародною торгівлею нафтопродуктами й одного разу навіть балотувався в парламент Японії — втім, безрезультатно.

Саме Джіро розповів дочці про значення добрих відносин Японії з арабськими країнами, де зосереджені великі запаси енергоресурсів. У результаті, вступивши до вишу на батьківщині, Юріко незабаром кинула його заради факультету соціології Каїрського університету. Тут 21‑річна Коїке вийшла заміж за японського студента, проте незабаром пара розлучилася.

Після повернення на батьківщину знання арабської мови допомогло Коїке влаштуватися перекладачем, а незабаром вона вже вела теленовини і брала інтерв'ю у впливових східних політиків — нині покійних лівійського лідера Муаммара Каддафі та глави Палестини Ясіра Арафата.

Коїке пропрацювала в журналістиці понад десять років, а потім розпочала політичну кар'єру з чітким наміром сприяти змінам у країні. 1992 року вона завдяки своїй медійній популярності була обрана до парламенту. Змінивши кілька політичних сил, Коїке приєдналася до нині керівної Ліберально-демократичної партії Японії.

Протягом трьох років вона була міністром екології, а в 2007‑му стала першою в історії жінкою—міністром оборони. Щоправда, на цій посаді Коїке не протрималася і двох місяців. За офіційною версією, подати у відставку її змусив скандал з витоком секретної інформації про американську протиракетну систему Ейджіс, який вибухнув за кілька місяців до її призначення. Однак політик натякнула, що справжньою причиною її відставки стала сварка з генеральним секретарем уряду Ясухісою Шіодзакі.

Інцидент не знизив амбіцій Коїке. Вже наступного року вона першою з представниць прекрасної статі винесла свою кандидатуру на пост голови найчисленнішої в парламенті Ліберально-демократичної партії, що автоматично зробило її претендентом на посаду прем'єр-міністра країни.

У разі перемоги Коїке обіцяла своїм виборцям створити рівні умови для самореалізації чоловіків і жінок, а також примусити Росію повернути Японії чотири спірних острови з Курильської гряди. Пізніше, після незаконної анексії Криму, Коїке навіть запропонувала провести на цих островах аналогічні кримському референдуми про приєднання до Японії. Таке рішення могли б підтримати вислані туди за сталінської доби українці, припустила політик.

І хоча вибори 2008 року Коїке програла, уже тоді вона стала популярною серед японок завдяки своїм заявам про гендерну рівність і підготувала ґрунт для перемоги в боротьбі за крісло столичного мера.

"Коли чоловік-міністр помиляється, його не критикують, але якщо помилки припускається жінка-міністр, навіть колеги звинувачують її в тому, що трапилося — просто тому, що вона жінка",— каже Коїке про свою роботу в уряді.

Японські політики дозволяють собі не тільки критикувати жінок-колег, але і робити відверто образливі випади в їх адресу. Так, під час останньої виборчої кампанії екс-губернатор столиці Сінтаро Ісіхара заявив: "Ми не можемо віддати Токіо старій жінці з надмірним макіяжем". На що Коїке спокійно відповіла, що за десятиліття роботи в чоловічому світі японської політики до таких заяв звикла.

Сьогодні частка жінок-депутатів у нижній палаті парламенту Японії становить 9,5%. А з 47 японських префектур керовані жінками лише три. За рівнем політичних можливостей для жінок ця країна посідає 104‑те місце з 145-ти, на три позиції випереджаючи Україну і значно відстаючи від Китаю та В'єтнаму, свідчить Глобальний звіт про гендерний розрив Всесвітнього економічного форуму.

За словами Луллі Міури, доцента Інституту дослідження політичних альтернатив Університету Токіо, останніми роками в Японії зросло число жінок на провідних держпосадах, але чимало з них залишалися лише маріонетками впливових консервативних політиків. "Коїке після переконливої перемоги з 2,9 млн голосів тепер матиме незалежну політичну базу",— впевнена експерт.

Натхненням для нового мера Токіо служать приклади колишнього прем'єр-міністра Великої Британії Маргарет Тетчер і першої жінки-кандидата на посаду президента США Хілларі Клінтон. Свого часу зустрічі з цими лідерами справили на Коїке сильне враження, хоча різниця між Японією і західними країнами завжди залишалася для неї очевидною.

"Хілларі [характеризуючи можливості жінок] використовує термін "скляна стеля" ... але в Японії це не скло, це залізна плита",— сказала одного разу Коїке.

Експерти переконані, що її перемога на виборах голови міста з бюджетом, більшим, ніж у деяких європейських країн, має для Японії особливе значення. Крім поступового нормативного зрушення в бік гендерної рівності, тріумф Коїке підтверджує, що навіть відносний аутсайдер, позбавлений підтримки керівної партії, може отримати ключову роль у системі держуправління, зазначає Девін Стюарт, експерт ради Фонду Карнегі з етики в міжнародних відносинах.

"Це означає, що японська політика може стати динамічнішою",— прогнозує він.

Уже за кілька днів після оголошення результатів виборів голова Ліберально-демократичної партії та прем'єр-міністр Японії Сіндзо Абе зустрівся з Коїке, підтвердивши готовність уряду підтримати незалежного мера у розвитку мегаполіса та підготовці до літніх Олімпійських ігор, які Токіо прийме за чотири роки.

Організація великої спортивної події — одне з ключових завдань Коїке, вважають експерти. "Критичним буде переконатися, що все необхідне для ігор — від організації безпеки до своєчасного зведення інфраструктури — забезпечено",— коментує Шіхоко Гото.

Ще одним викликом буде розселення гостей, доповнює колегу Стюарт. "Останнім часом через збільшення турпотоку до Японії забезпечення гостей житлом викликає тут серйозну стурбованість",— каже він.

Коїке також необхідно повернути майбутній події образ спортивного свята з бездоганною репутацією — у травні цього року французька прокуратура почала розслідування можливого підкупу японськими чиновниками члена Міжнародного Олімпійського комітету для присвоєння Токіо статусу господаря ігор.

Також минулого року міська адміністрація відмовилася від будівництва стадіону за проектом знаменитого британсько-іракського архітектора Захи Хадід через її дорожнечу. А пізніше вибір графічного символу ігор у Токіо спровокував звинувачення японців у плагіаті.

У своїй передвиборній програмі Коїке пообіцяла реабілітувати репутацію Олімпіади і розкривати всю інформацію про витрачання коштів платників податків і місцевого уряду. "Коїке повинна оперативно продемонструвати, що вона здатна підвищити ефективність менеджменту Ігор і прийняти жорсткі рішення щодо витрат і майданчиків їх проведення",— змальовує завдання столичної голови Джефф Кінгстон, директор азійських досліджень Темпльського університету в Токіо.

Серед завдань, виконання яких чекають від нового мера,— рівні можливості кар'єрного росту для чоловіків і жінок, зокрема за рахунок усунення браку дитячих установ. Це могло б збільшити пропозицію робочої сили в старіючій Японії та сприяло б зростанню народжуваності, розмірковує Овсянніков.

При цьому експерти впевнені, що для успіху у своїй діяльності Коїке доведеться знаходити спільну мову з керівною партією. “Її шанси на успіх у довгостроковій перспективі залежать від здатності створювати базу для законодавчих реформ,— прогнозує Міура.— І це вимагатиме [від Коїке] бачення і винахідливого політичного маневрування”.