Найважливіший досвід

Після п'яти років життя в Сінгапурі я можу точно сказати, що головне в питанні еміграції й чому переїзд варто розглядати не тільки в рамках географії

Ольга Сич,
генеральний директор digital по Азії
у компанії Edipresse Media (Сінгапур),
засновник навчального ресурсу для
професіоналів у медіа, рекламі і технологіях

Мої асоціації зі словом еміграція — це 1990‑ті, криза і переїзд високоосвічених людей з України в Західну Європу, Ізраїль або США як низькокваліфікованої робочої сили або з метою проживання на допомогу. Це вибір, який зазвичай інженери, лікарі та інші професіонали робили заради своїх дітей. Вони розуміли, що напевно не зможуть реалізувати себе на новому місці, але сподівалися надати цей шанс нащадкам. Якщо тим вдавалося вступити до вишу або почати свою справу, це виправдовувало всі труднощі, які довелося пережити батькам.

Але еміграція в такому розумінні зараз здається застарілою. На сьогодні зі знанням англійської мови та наявністю висококваліфікованої спеціальності у більшості є шанс на хорошу роботу і самореалізацію в багатьох країнах світу. У такому разі питання переїзду постає інакше: мова вже не про еміграцію, а про отримання нового життєвого і професійного досвіду за межами батьківщини. І цей досвід можна порівняти з туристичними поїздками — він назавжди змінює світогляд.

Останні п'ять років я живу в Сінгапурі. Тут осіли понад 2 млн іноземців. Зазвичай під час знайомства ставиш співрозмовнику низку традиційних запитань: звідки ви родом, де жили до цього, як надовго тут, куди далі?

Так от, відповіді на них щоразу демонструють: це не еміграція, а спосіб життя і мислення. Часто люди приїжджають сюди на два-три роки за контрактом, раніше могли жити в інших трьох-чотирьох країнах, а після Сінгапуру вирушають ще кудись або ж повертаються додому. Все індивідуально і залежить від того, де конкретній людині з її вимогами, умовами, особистими обставинами буде краще жити. Але є одна спільна риса — усі без винятку цінують новий досвід. Причому як позитивний, так і негативний. Це в питанні переїзду і є головне. Досвід, який неможливо отримати в рідній країні, нехай це Україна, Японія або Швеція. Якщо вам цікаві пошуки нового, значить, те, чим ви будете займатися за кордоном, вже другорядне.

Водночас я розумію: з огляду на політичні та економічні труднощі в Україні переїзд може знову розглядатися як спосіб виживання. Чи є в мене тут майбутнє? Де краще ростити дітей? У такому разі потрібно чітко зважити свої шанси на працевлаштування, зважаючи на вашу кваліфікацію. І чесно розставити пріоритети в житті: наявність сім'ї й друзів поруч, середовище і коло спілкування, кар'єра, комфорт, подорожі тощо.

У новій країні матеріальні блага можуть перекриватися емоційним голодом. Нерідко зрілим і консервативним людям набагато складніше впоратися з цим випробуванням, ніж з побутовими труднощами на батьківщині. Постійне порівняння того життя з нинішнім може призвести до розчарування при переїзді. Хоча, звісно, проживання у більш заможній країні знімає низку приводів для стресу.

Сподіваюся, українці будуть розглядати переїзд не як вимушену необхідність, а лише як варіант отримати нові враження і досвід.

Нещодавно Сінгапур розробив державну програму під назвою Skills Future. У співпраці з сотнями корпорацій держава вивчила потреби ринку праці, проаналізувавши, в яких навичках буде потреба і на які вакансії очікується найбільший попит у світі. В рамках цієї програми громадяни Сінгапуру отримують $500 від держави і можуть проходити курси підвищення кваліфікації з допомогою акредитованих підрядників.

Практично всі в Азії, у кого є фінансова можливість, відправляють дітей на навчання за кордон — в Англію, США або Австралію. Здебільшого діти повертаються і займаються сімейним бізнесом, але їхні знання і навички перебувають на вищому світовому рівні. Та й усі міжнародні компанії активно використовують програми обміну досвідом як перевірену формулу для побудови успішного бізнесу.

Саме на таких прикладах слід розмірковувати про майбутнє і своє місце в ньому. Не тільки в контексті географії, але і в межах потенційних можливостей і потреб.