У декларації Вашингтонського саміту НАТО йдеться про посилення підтримки безпеки України та її «незворотній шлях» до членства в НАТО. Це формулювання, що міститься в пункті 16 декларації, є кроком вперед. Що ще важливіше, це не був скупий компроміс (як на Вільнюському саміті НАТО у 2023 році) чи небезпечне протистояння (як на Бухарестському саміті НАТО у 2008 році).
Цього разу союзники, особливо Сполучені Штати, видавалися серйозними, стверджуючи, що, як би важко не було прийняти Україну до Альянсу, зрештою, це може бути єдиним способом забезпечити довгострокову безпеку Європи перед лицем імперських цілей і насильницьких засобів, які застосовує Росія.
НАТО також створило довгострокові механізми надання військової підтримки Україні та оприлюднило додаткову заяву, в якій викладаються деталі цієї підтримки. Це, у поєднанні з оголошеннями про засоби ППО та F-16 для України, демонструє, що НАТО продовжує протистояти президенту Росії Володимиру Путіну.
Проблемою залишаються застереження США щодо дозволу Україні використовувати надану США зброю для нападу навіть на легітимні військові об'єкти на території Росії. Закони війни мають бути достатніми для обмеження військових дій України, вихід за їхні межі видається надмірним.
Багато хто стверджуватиме, що НАТО мало просто надіслати Україні запрошення або принаймні почати переговори про вступ. Я солідарний із цими поглядами. Однак, НАТО просунулося вперед. Легше написати статтю, ніж узгодити комюніке з тридцятьма двома урядами.
Рішення, ухвалені союзниками на Вашингтонському саміті, і формулювання щодо України в декларації пройшли перевірку на серйозність у воєнний час.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV