Що 11 липня запропонує Києву НАТО? Три найбільш вірогідні сценарії розвитку подій на саміті Альянсу у Вільнюсі

Але країни Альянсу, схоже, налаштовані не дуже рішуче.

Очільник ГУР МО Кирило Буданов, якого процитувала британська The Times, 6 липня заявив, що результати саміту розчарують українців.

Головний військовий розвідник пояснив, що Україну не запросять до Альянсу: «Мені досить важко віддати належне саміту НАТО з дуже простої причини: очікування нашого суспільства не будуть задоволені». І попередив, що на саміті будуть «оголошені деякі слова, але нічого більше». «Я цілком впевнений, що будуть говорити попереду: я бачив чернетки промов», — заявив очільник ГУР.

7 липня генсек НАТО Єнс Столтенберг частково підтвердив застороги Буданова, розповівши, що у Вільнюсі лідери Альянсу ухвалять пакет щодо України, який міститиме три основні елементи. За його словами, лідери погодять багаторічну програму підтримки, щоб гарантувати повну взаємосумісність між українськими збройними силами і НАТО. По-друге, зазначив генсек, на саміті оновлять політичні зв’язки між Києвом і Брюсселем, започаткувавши Раду Україна-НАТО. «І третє. Я очікую, що лідери підтвердять, що Україна стане членом НАТО, і будуть єдині у тому, як наблизити Україну ближче до її мети», — додав Столтенберг.

Генсек не конкретизував деталі, тож, його пояснення залишили великий простір для маневру.

Як вважають одразу декілька українських і західних експертів, визначальною на саміті стане позиція США: Байден може вмовити колег на різноманітні рішення.

При цьому, як написала американська The Washington Post, за три дні до початку саміту союзники по НАТО досі не визначилися, що запропонувати Україні у Вільнюсі.

Якими можуть бути їх пропозиції? Які рішення реально отримає Україна на саміті? NV спробував знайти відповіді на ці питання, поговоривши з авторитетними вітчизняними дипломатами та експертами з міжнародної політики. Співрозмовниками редакції стали: Ігор Жовква, дипрадник українського президента та заступник керівника ОП; Соломія Бобровська, нардепка Голосу та заступниця голови Постійної делегації України у Парламентській асамблеї НАТО; Павло Клімкін, ексміністр закордонних справ; Валерій Чалий, колишній посол України в США; Назар Приходько, міжнародний експерт.

За їх допомогою NV описав декілька сценаріїв того, що відбудеться у Вільнюсі.

Варіант № 1: Запрошення вступити до НАТО під час війни

Найменш вірогідним та майже нереальним сценарієм експерти вважають запрошення України вступити до Альянсу найближчим часом, не чекаючи закінчення війни.

До цього країни НАТО не готові, адже тоді реалізується головний жах усіх членів цього союзу — можливість прямої участі у війні з Росією: проти цього неодноразового виступали всі, від президентів США та Франції, до канцлера Німеччини та генсека Столтенберга.

Зайвий раз на неможливість реалізації сценарію «негайний вступ» днями натякнула речниця Білого дому Карін Жан-П'єр. Вона пояснила, що рішення щодо членства будь-якої країни в НАТО мають приймати усі країни Північноатлантичного альянсу — тобто, 31 держава. Речниця також згадала слова президента Байдена, який заявив, що Україні доведеться виконати низку реформ, щоб стати членом союзу.

Представниця Голосу Соломія Бобровська вважає, що єдиним прийнятним для Заходу відгалуженням цього сценарію міг би стати так званий «німецький» варіант, — вступ до НАТО частинами. Йдеться про приклад ФРН (Федеративної республіки Німеччина) та вже зниклої комуністичної НДР (Німецької демократичної республіки).

Але ФРН ті НДР були визнані ООН як окремі країни. Та й навіть сам офіційний Київ не схоче долучитись до Альянсу «частинами», почавши з неокупованих територій. Адже тоді прийдеться якімось чином визнати існування захоплених РФ регіонів України. «Тому питання політичних та юридичних механізмів цього сценарію залишається відкритим», — пояснює Бобровська.

Вірогідність реалізації сценарію «негайний вступ» — менше 10%.

Варіант № 2: Допомога зброєю «скільки буде потрібно», вступ до НАТО — за стандартною і довготривалою процедурою

У Вільнюсі НАТО може продовжити просування своєї нинішньої стратегії - постійна допомога Україні зброєю, доповнена заявами про те, що це буде робитись «стільки, скільки буде потрібно». Єдиний додаток, про який буде заявлено саме на саміті - країни-члени Альянсу оформлять політичну декларацію, що Україна стане членом НАТО.

Згадка речницею Білого дома слів Байдена про необхідність реформування країни заради членства — це зайве підтвердження, що на Заході до варіанту № 2 ставляться серйозно.

Підписання хоч якогось документа-обіцянки необхідно не лише Україні, але й самому Альянсу. Адже без нього велика держава на сході Європи опиниться у «сірій зоні» і тіни ще більшої східноєвропейської країни-імперії, і завжди буде існувати під загрозою російського вторгнення та московської анексії.

«Крім того, це може викликати дискусії щодо інших форматів об'єднання країн Європи заради забезпечення безпеки. Це покаже слабкість НАТО і може дати невірний сигнал Кремлю, Путіну», — вважає експосол Валерій Чалий.

Як пояснює Бобровська, навіть те, що 20 держав Альянсу підписали з офіційним Києвом декларації про готовність бачити Україну у цьому союзі, не має заспокоювати, — адже серед них нема одностайності щодо того, коли і як треба оформлювати приєднання. При цьому є ще 9 країн НАТО, які взагалі не визначились зі своєю позицією щодо України або навіть проти появи такого нового члена.

І хоча надходження західної зброї надзвичайно важливе для ЗСУ, у цьому випадку краще працюють контакти Києва у межах так званого Рамштайна.

Аби якось «підсолодити» сценарій № 2, США, на думку експертів, можуть запропонувати Україні давно очікувані нею далекобійні ракети ATACMS.

Але додатком можуть стати не лише ракети. Йдеться про так звані «гарантії безпеки», які отримає Україна до того моменту, як приєднається до Альянсу. Але пропонуватиме їх не НАТО, а окремі її країни-представники.

Як пояснює експерт-міжнародник Назар Приходько, у Альянсі є таке поняття, як «коаліція бажаючих» — коли одна з країн звертається до інших по військову допомогу, аби разом провести певну кампанію.

Схожа «коаліція», яка допомагатиме Україні, може, на думку Приходько, виникнути серед держав-сусідів — Польщі, Литви, Латвії, Естонії, Чехії, Словаччини. Вони здатні підписати з Києвом офіційні зобов’язання підтримувати його перед обличчям загрози з боку РФ та Білорусі. Хоча, схоже, буде йтись про допомогу зброєю та іншими можливостями, проте не про залучення до війни власних військових сил.

Останнім часом авторитетні західні видання почали писати про те, що Україна може отримати від США гарантії за прикладом ізраїльських. Йдеться про те, що Вашингтон гарантує Тель-Авіву, що в разі збройного конфлікту від надаватиме останньому різноманітну військову допомогу — зброєю та іншим, але не армією.

Днями президент Литви Гітанас Науседа пояснив агентству Reuters: деякі країни НАТО приїдуть до Вільнюса із зобов’язаннями надати гарантії безпеки Україні, які не розчарують Київ, і вже є домовленість про створення ради Україна-НАТО для посилення інтеграції Києва в Альянс.

«Потрібно конкретно прописати обов’язки наших партнерів у період до офіційного вступу України в НАТО», — каже з цього приводу екскерівник вітчизняного МЗС Павло Клімкін.

Вірогідність сценарію № 2 — приблизно 30%.

Варіант № 3: Вступ до НАТО після перемоги за прискореною процедурою

Формалізована обіцянка Альянсу залучити Україну до переліку своїх членів одразу після завершення війни з РФ — це те, на що, схоже, найбільше сподіваються президент Володимир Зеленський та представники його команди. Наприклад, 6 липня очільник української держави підписав з болгарським урядом декларацію щодо вступу України до НАТО «як тільки дозволять умови».

І дипрадник Зеленського Ігор Жовква вважає, що на даному етапі йдеться саме про запрошення до Альянсу. Точніше, про реалізацію прискореного вступу до НАТО за прикладом Фінляндії - цій країни знадобилось менше року, або стати його офіційним членом. Альянс дозволив їй окрему процедуру, без звичного Плану дій щодо членства (ПДЧ).

При цьому стандартний шлях до НАТО, як доводить приклад Північної Македонії, може розтягнутись на 20 років.

ПДЧ для України вже не підходить, пояснює Павло Клімкін, адже цей інструмент було розроблено під логіку 1990-х.

На саміті у Вільнюсі лідери країн НАТО мають запустити саме процес прискореного прийняття, вважає оглядач британської газети The Times Роджер Боєс. На його думку, оприлюдненій у редакційній колонці, необхідно відійти від звичних бюрократичних процедур, забути про дипломатичні ігри і запустити процес прискореного прийняття.

Україні можуть пообіцяти легший шлях до членства в НАТО після завершення війни та більшу військову підтримку, розповів Reuters той таки Науседа. «У нас є деякі країни, які обережно ставляться до більш жорстких формулювань щодо перспективи України. Але я вже бачу певні зрушення в свідомості їхніх лідерів», — заявив президент Литви.

Науседа наголосив, що усі розуміють: у розпал війни Україна не може одразу вступити до Альянсу. Але є необхідність створити процедури, які вказуватимуть подальші дії і запобігатимуть «марнотратству часу», якщо війна закінчиться і перемога буде на боці України.

Але може виникнути проблема, вважає Соломія Бобровська, у разі підписання декларації щодо приєднання України до НАТО після її перемоги. Адже не зрозуміло, що саме буде вважатись «перемогою»? «Це вихід на рубежі 24 лютого 2022 року? Або на кордони 1991-го? Для останнього потрібно значно більше зброї, підтримки, санкцій, ізоляції РФ. Чи готовий до цього Захід? Це питання. Відповідь на яке нам може не сподобатись», — додає представниця Голосу.

Жовква пояснює: на даний момент підписано більше 20-ти двосторонніх декларацій із членами НАТО щодо вступу до Альянсу. Це дозволяє говорити про те, що процес приєднання офіційного Києва до цього союзу максимально наближений. Але формально війна може продовжуватись ще довго. «Тому ремарки „завершення війни“ у цьому формулюванні [щодо вступу України до НАТО] ви, скоріш за все, не побачите. Скоріше, буде вказано „коли дозволять умови“. А коли ці умови сформуються — ми все побачимо», — підводить риску під описом можливих сценаріїв Жовква.

Вірогідність реалізації варіанту № 3 — близько 60%.