Про відставку. Сподіваюся, що це щирий крок, який допоможе Міхеїлу Саакашвілі зрозуміти, чого він хоче насправді, і використовувати свою політичну вагу в правильних цілях.
Міхеїл у всіх подробицях знав про те, що за його спиною ведуться ігри. Це не мої здогадки і не чутки. Ми неодноразово говорили про це, і в нас не було розбіжностей в оцінці ситуації. Рано чи пізно йому довелося б подивитися правді у вічі і визнати, що президент спробує банально його використовувати. Спочатку як таран проти Арсенія Яценюка, а потім як локомотив для "альтернативного" політичного проекту.
Замість того, щоб задіяти досвід Міхеїла Саакашвілі, його можливості і довіру до нього громадян, Банкова зосередилася на тому, щоб відвернути увагу Міхеїла від проблем у самій адміністрації. Щоб, критикуючи Мартиненка, він забував Кононенка; нападаючи на Яценюка, він обходив Порошенка. І довгий час їм це вдавалося. Саакашвілі не тільки не критикував, але ще й активно захищав адміністрацію президента, самого главу держави і його команду. При цьому часом голова Одеської ОДА займав недозволено мовчазну позицію щодо того, що відбувається. Наприклад, у ситуації з конфліктом між НАБУ і ГПУ Міхеїл вів себе приблизно так само, як Юлія Тимошенко за часів війни Грузії з Росією - він мовчав.
І ще. Однією з причин, через яку навесні цього року не відбулося об'єднання всіх «нових» у єдину партію, були саме переговори Міхеїла Саакашвілі з адміністрацією президента. На Банковій вдалося умовити губернатора не форсувати цей процес, внаслідок чого результати багатоденних переговорів було перекреслено, а проект заморожено.
Щиро поважаю Міхеїла за все те, що йому вдалося зробити в Грузії. І дуже сподіваюся, що з відставкою він нарешті перестане грати в хованки - з президентом, з прем'єром, з генпрокурором, із собою і зі своїми потенційними партнерами.
Текст опубліковано з дозволу автора.