Голова Одеської ОДА Міхеїл Саакашвілі, який пішов у відставку, нікуди не піде, тому що йти йому нікуди. У Грузії його партія програла вибори Грузинській мрії, яка тепер має конституційну більшість у парламенті. Тому вихід один – створювати власний політичний проект в Україні.
Екс-президент Грузії розглядав участь в українській політиці виключно як трамплін для повернення на батьківщину, він не збирався затримуватися в Україні надовго. Наскільки я розумію, спочатку Саакашвілі планував, по можливості, обійняти посаду прем'єр-міністра. Зважаючи на його харизму, яскравість і вміння піаритися з будь-якого приводу, він розраховував, що зможе показати тут добрий результат, після чого піде у відставку і повернеться до Грузії.
Але ситуація почала змінюватися. Імпульсивність і податливість до провокацій Саакашвілі призвели до того, що його почали використовувати у внутрішньоукраїнській політичній боротьбі. Спочатку Саакашвілі нацькували на Арсенія Яценюка, війна між якими призвела до ослаблення обох. Потім його почали використовувати для боротьби у президентсьмому оточенні, де Саакашвілі став підтримувати умовну антикорупційну групу, розставивши безліч своїх людей на різних посадах у владі – в Генпрокуратурі, НАБУ, одеській митниці тощо.
Саакашвілі не був великим реформатором – він був хорошим руйнівникомУ Саакашвілі спочатку був достатньо великий кредит довіри, але скористатися ним він не зміг, не показав системної роботи. Успіх грузинських реформ був багато в чому забезпечений тим, що сам Саакашвілі виступав руйнівником, який знищував спадщину Едуарда Шеварднадзе, а люди з його оточення – Зураб Жванія, Каха Бендукідзе – займалися реформами. Іншими словами, Саакашвілі не був великим реформатором – він був хорошим руйнівником. А в Одесі, в нього, на жаль, не виявилося тієї людини, яка б зайнялася реформами.
Поразка партії Саакашвілі на виборах у Грузії фактично поставила хрест на всіх його початкових планах. Тепер відступати нікуди: мости на Тбілісі спалені, а в Києві особливих перспектив немає. Іншого виходу, як піти у відставку з поста губернатора, який його серйозно обмежував, у Саакашвілі не було.
Саакашвілі – яскравий популістський політик. Він буде активно критикувати Петра Порошенка, звинувачувати у всіх бідах, у перешкоджанні реформам тощо. Він буде дуже активно користуватися протестною риторикою, завдаючи досить сильний тиск на Юлію Тимошенко, Олега Ляшка, Свободу тощо. При цьому поряд з Батьківщиною і Опозиційним блоком буде домагатися дострокових виборів, під які почне будувати свій політичний проект під.
Однак тих рейтингів, які були у партії Саакашвілі ще навесні цього року (близько 25%) вже в помині немає. Жодних поставлених перед ним завдань він не виконав, і показати йому нічого. Крім того, Саакашвілі зіткнеться з конкуренцією з боку Демократичного альянсу, який також виступає з антикорупційною риторикою. Об'єднання з Демальянсом вважаю вкрай малоймовірним. Враховуючи амбіційність та лідерські замашки Саакашвілі, вони навряд чи домовляться.
Таким чином, він, найімовірніше, будуватиме свій проект, критикуючи всіх і вся у своїх нереалізованих амбіціях. Можливо, проїде країною з об'єднавчими форумами, спробує потрапити на телебачення, але його туди ніхто не пустить.
Більше точок зору тут