Колонку опубліковано в рамках спільного спецпроекту НВ і The New York Times «Великі ідеї». Републікацію тексту заборонено
У 2012 році на лекції в Києві Каха Бендукідзе яскраво описував, як створювали культ літакопоклонників. За розповіддю архітектора грузинських реформ, примітивні племена Меланезії вважали, що першовідкривачі, які принесли їм наприкінці XIX століття блага цивілізації, були білими богами. На думку жителів Папуа — Нової Гвінеї, ті самі божества, які багато років по тому за допомогою металевих птахів посилали їм дари небесні: продукти (згущене молоко, тушонку, борошно, цукор). Тубільці не тямили, що це США і Японія, воюючи в Тихому океані, скидали з літаків вантаж провіанту для своїх моряків.
Разом із закінченням Другої світової війни продукти з неба перестали падати. Аби повернути поставки, корінні жителі з кори і листя збудували літак, порозмахували яскравими прапорами, намалювали на тілах відзнаки армії, потім сіли навколо нього і стали чекати, коли з літака випаде вантаж тушонки. Вантаж англійською — cargo, і звідси походить слово «карго-культ».
Із часів тієї лекції 2012 року проблема карго-культу українців, які вийшли із СРСР, мене дуже обтяжує. Річ у тому, що в Радянському Союзі люди особливо не замислювалися, звідки беруться блага цивілізації. У матеріалах МВФ я читав, що на початку 90-х жителі УРСР за суспільні блага, які їм надавала держава (громадський транспорт, комунальні послуги, енергоносії), платили в середньому 5 центів на долар. Але дороги в країні були, поїзди і трамваї ходили, міліція і суди якось працювали, медицина та освіта залишалися безкоштовними, армія рапортувала про чергові перемоги. Звідки все бралося і хто за це платив? Карго-культ підказував, що блага падали людям на голову за наказом білих богів із комуністичної партії і всемогутнього держплану.
І ніби з початком будівництва незалежної України блага з неба падати перестали. Але українці, як і раніше не цікавляться, звідки у їхньому будинку з’являються газ і електрика, завдяки чому дороги можуть бути хорошими, а через що можуть стати лише напрямками. Українці так само не замислюються, чому в країні процвітає корупція, і не хочуть платити ринкову зарплату чиновникам.
Розпочата в 2014 році війна трохи розплющила очі на проблеми в армії — волонтери підтримали обороноздатність країни. Але все ж трикутник безграмотності в головах не дозволяє розкрити секрети обшарпаних приміських електричок, низьких пенсій та усміхнених із плакатів кандидатів у депутати, які говорять: «Обери мене, я збудую для тебе літак із кори і листя, і зубожіння закінчиться чудесним чином вже завтра». Адже наші співгромадяни точно знають, що лікарню, дитячий майданчик і дорогу відкрили білі божества: конкретний депутат, мер і міністр.
У західній економічній думці питання суспільних благ (public goods) завдяки нобелівському лауреату Полу Самуельсону вивчається у базовому курсі економіки. Пересічні американка або британець розуміють, що вони зі своєї кишені платять податки. Це болісно, але вони знають, куди підуть ці гроші. Вони загалом хочуть розуміти, як виглядає бюджет держави, штату або села. Знають, хто ним розпоряджається. Фактично платники податків у штаті Меріленд, де я живу, обираючи того або іншого депутата, голосують за конкретні лікарні, дороги або спортивні майданчики, які збудують за рахунок їхніх податків. І вони знають, що ці лікарні або школи не впадуть із неба. Ба більше, за рахунок самоорганізації люди проконтролюють, як їхні кошти витратять, і чи виконають обіцянки політики.
Мойсей сорок років водив євреїв пустелею, щоб позбавити їх від того рабського карго-культу, який був у Єгипті. Немає у нас свого Мойсея, але українцям потрібно вмикати критичне мислення — час грає проти нас.
По-перше, треба визнати, що держава не здатна зараз надати нам ті блага, на які ми розраховуємо. Отже, все, що може робити приватний бізнес, має робити приватний бізнес. По-друге, українцям час починати платити податки — суспільні блага в Україні збудують не інопланетяни, а податки, сплачені українцями й українськими компаніями. По-третє, треба розвивати фінансову грамотність — ми повинні цікавитися тим, як і на що витрачають наші податки. По-четверте, слід розвивати політичну грамотність і переставати голосувати за чарівників, які обіцяють чудеса. Ну і по-п'яте, варто більше розвивати в собі самоорганізацію з контролю над витратами бюджету — інструментів для цього багато, а кожна копійка дорога.
Маю велику надію, що українці звернуть із пострадянського на західний шлях мислення і не чекатимуть від держави всіх благ: від пенсії і доріг до дешевого газу та безкоштовної освіти. Нації час дорослішати і перестати розраховувати на залізних птахів із неба. Доля майбутнього України тільки в наших руках і головах. Час діяти.
Долучайтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ