Руки роблять ноги

Скромні зарплати, зростання цін і відкриті кордони привели до різкого відтоку трудових кадрів з України. Через це виріс попит на професії, які ще нещодавно вважалися непрестижними, — кваліфікованих робітників і фахівців низового рівня

Ольга Шульга,
Андрій Юхименко

"У нашого бізнесу поки немає усвідомлення всього жаху ситуації", — такими словами Тетяна Пашкіна, HR-експерт порталу пошуку роботи rabota.ua, описує те, що відбувається на українському ринку праці.

"Жах" — це відтік кадрів, річка, що все набирає сили та забирає з країни кращих фахівців низової ланки — так званих синіх комірців, тобто кваліфікованих робітників і рядових профільних спеціалізованих працівників. За останні два роки ті залишають батьківщину збільшеними темпами.

"Вони нам дуже потрібні, — розводить руками Ірина Брижак, директор по персоналу мережі гіпермаркетів METRO Cash & Carry Ukraine. — Але вони їдуть за кордон".

Ключова причина, що штовхає людей на кардинальну зміну місця роботи, — низькі зарплати в Україні. Як розповідає Іван Лесішин, колишній дитячий лікар-реаніматолог з Дрогобича, а нині керівник однієї з будівельних бригад українців в Польщі, мінімальний заробіток на роботах в західній країні-сусідці починається від 12 злотих, або 90 грн на годину. За місяць там можна заробити 15-25 тис. грн — це зарплата мрії багатьох українців, які залишаються на своїй батьківщині.

Пашкіна з цього приводу розповідає типову для сьогоднішнього ринку праці історію: одна з компаній вирішила найняти співробітників на зарплату в 7 тис. грн — саме стільки фірма платила своїм уже наявним працівникам. Але за місяць по цьому оголошенню потенційний роботодавець не отримав жодного резюме. Тоді керівництво компанії зважилося на експеримент: поступово підвищувало пропоновану зарплату. І більш-менш адекватні резюме почали приходити, коли ставка добралася до рівня в 11 тис. грн.

У підсумку керівники цієї фірми, за словами Пашкіної, передумали наймати нових співробітників через побоювання, що старожили дізнаються рівень оплати для новачків і зажадають на цій підставі надбавки.

При цьому необхідність збільшення своїх доходів українці відчувають усіма кишеньками власних портмоне. Адже навіть за офіційними даними, інфляція в цьому році перевищила 13%. У той же час ціни на базові продукти харчування, за оцінками консалтингової компанії Korn Ferry Hay Group Україна, зросли приблизно на 40%.

І чи не єдиним виходом з цієї пастки зростаючих цін і завмерлих зарплат для багатьох співвітчизників став вдало відкритий безвізовий режим з країнами ЄС. Навіть незважаючи на те, що формально по туристичній візі працювати не можна, багато країн, такі як Польща і Словаччина, спрощують умови працевлаштування для українців, які скористалися безвізом. Так вони вчиняють для того, щоб вирішити власні проблеми з дефіцитом кваліфікованих кадрів.

"У квітні сині комірці масово звільняються і їдуть на сезонні роботи [за межі України], а до осені повертаються", — говорить Брижак з METRO.

Європа здатна поглинути чи не будь-яку кількість не якихось там висококваліфікованих топ-фахівців, а найзвичайнісіньких робочих рук з України. І зробити тим таку фінансову пропозицію, від якої співвітчизникам важко відмовитися. Наприклад, в Україні, за даними Пашкіної, в невеликому магазині продавцю-консультанту обіцяють зарплату в 7-9 тис. грн. При цьому на rabota.ua пропонується вакансія розклеювача цінників на товари в Чехії: потрібна жінка до 60 років, зарплата — від 90 крон на годину. У перерахунку на гривні це близько 30 тис. на місяць.

"У пошукача-українця виникає резонне питання: а що він тут [на батьківщині] забув?" — каже Пашкіна.

Р оботодавці хоч і не усвідомили всього "жаху ситуації", як висловилася HR-експерт rabota.ua, але все ж таки вже запідозрили недобре.

У підсумку минулого року лише кожна четверта компанія в країні впроваджувала такі антикризові заходи, як звільнення, зниження зарплат і витрат на виробництво, йдеться в дослідженні аудиторської компанії EY Стратегічні перспективи ринку праці-2017. А в 2018-му подібним будуть "балуватися" не більше 12% всіх вітчизняних роботодавців. Хоча ще пару років тому дві третини компаній активно скорочували всі можливі витрати на персонал.

Більше того, багато підприємств сьогодні розширюють штат — наприклад, минулого року так вчинили 22% опитаних EY роботодавців. Третина всіх вітчизняних компаній готові наймати нових співробітників і у 2018 році.

Крім того, на українському ринку праці спостерігається ще одна помітна подія — приріст заробітків. Не в останню чергу це сталося завдяки торішньому дворазовому підвищенню урядом мінімальної заробітної плати — з 1,6 тис. грн до 3,2 тис. грн. З січня цього року вона ще зросла — до 3,7 тис. грн, а до кінця 2018-го добереться до 4,1 тис. грн.

З цієї причини майже 90% опитаних EY компаній вже підтягнули доходи своїх працівників — в середньому на 15%. Цей тренд продовжиться і в поточному році. Щоправда, роботодавці навіть не намагаються подібним чином конкурувати за співробітників з європейцями, а всього лише зайняті компенсуванням інфляції.

Найбільш щедрими в даному питанні виявилися компанії вітчизняного промислового сектора — вони додали своїм працівникам по 19% до колишніх доходів. Трохи менше — на 18% — підняли зарплати підприємства сфери торгівлі. Надбавку приблизно в 16% отримали банківські службовці.

Втім, в деяких випадках роботодавцям все ж доводиться йти на крайні заходи. Особливо це стосується промисловості, де заробітки традиційно вважалися низькими. "Знаю ситуацію, коли на виробничих підприємствах підвищили зарплату на 50% відразу всім, щоб не розбіглися", — розповідає Пашкіна.

А за новими працівниками найактивніше виходили на ринок праці IT-компанії і підприємства агрохімпрому. Вони ж продовжать хедхантіть і далі. Скорочувати ж персонал можуть в нафтогазовому та банківському секторах, зазначає Олена Бойченко, директор практики People Advisory Services компанії EY.

П ри всьому при цьому складності з утриманням та залученням співробітників в зв'язку з трудовою міграцією за кордон сьогодні відчувають більше 70% компаній, свідчать дані EY.

Роботодавці змушені докладати більше зусиль, ніж ще кілька років тому, для того, щоб знайти хорошого фахівця, говорить Катерина Криворученко, провідний спеціаліст експертно-аналітичного центру міжнародного кадрового порталу HeadHunter Україна.

Найбільш гостро проблему відчувають промисловці, будівельники і виробники оздоблювальних матеріалів, а також роздрібні торговці, говорить Бойченко з EY.

І проблема буде лише посилюватися. Адже роботодавці в сусідніх з Україною країнах, за даними міжнародної компанії Manpower Group, планують наймати все більше співробітників. У Польщі їх кількість в наступному році виросте на 11%, в Румунії і Словенії — на 17%, в Болгарії та Угорщині — на 14%, в Словаччині — на 10%.

У Польщі, головному споживачі українських трудових ресурсів, найістотніше зростання зайнятості експерти прогнозують в секторі оптової та роздрібної торгівлі — на 22%. Хороші перспективи і в промисловому виробництві, де очікується зростання на 19%, і в готельно-ресторанному бізнесі (на 14%), і в будівництві (на 10%).

"В Україні вже сьогодні найбільше бракує саме людей фізичної праці, — говорить Брижак. — Хороших електриків, гірничовидобувників, механіків". Також важко знайти працівників в сфері управління персоналом, а іноді — і в фінансовому секторі.

Істотно зріс в Україні і попит на технічних фахівців, каже Андрій Яворський, віце-президент з інжинірингу IT-компанії GlobalLogic. Це пов'язано і з ростом великих компаній, і з появою нових гравців на ринку.

П роблема дефіциту кваліфікованої робочої сили набуває національного масштабу.

За даними останнього дослідження Expat Insider, близько 8 млн українців проживають за кордоном. Більше половини мігрантів, або 4,4 млн, знаходяться в Росії. По 1,2 млн — в Канаді та Польщі, ще 940 тис. проживають в США, по 230 тис. — в Італії та Німеччині.

При цьому, за інформацією агентства Bloomberg, саме українські трудові мігранти стали фактором, що не дозволяв сповільнитися польській економіці. І вони залишаться паличкою-виручалочкою для країни-сусідки і надалі.

Тим більше, що відбою від охочих немає. Згідно з даними соцопитування, проведеного на замовлення Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування в вересні 2017 року, 44% українців хотіли б отримати роботу за кордоном.

"Фактично можна говорити про те, що наші співвітчизники стають останнім великим резервом робочої сили в Європі", — говорить президент цієї асоціації Василь Воскобойніков.

Проблема для самої України ускладнюється ще й низьким рівнем професійної освіти в країні: їдуть усталені фахівці, а на їх місце приходить вкрай слабка молодь. "На жаль, система освіти не встигає за трендами в області IT-технологій і покриває лише частину попиту індустрії", — відзначає Яворський з GlobalLogic.

За словами Пашкіної, вітчизняний бізнес поки не розуміє всієї серйозності ситуації. Інакше компанії активніше підвищували б зарплати. Крім того, роботодавці могли б докладати більше зусиль для ефективної нематеріальної мотивації та утримання персоналу, додає Криворученко.

"Якщо міграційний потік українців не зменшиться в найближчі 3-5 років, зростанню української економіки зможуть допомогти хіба що трудові мігранти з бідних країн Азії в великій кількості, — резюмує Воскобойніков. — Для них рівень українських зарплат поки що може бути цікавим".