Струмочок вичерпався

Обсяг іноземних інвестицій в Україну впав. В очах іноземних інвесторів країна має вигляд африканської або ж південноамериканської держави: тут високі ризики, але хороший потенціал

Іван Верстюк, Леся Виговська

Один випадок на 11,5 років — такий результат спроб цілої низки українських урядів роздобути для країни великі інвестиції. Саме цей випадок — реприватизація Криворіжсталі — залишається недосяжним з жовтня 2005‑го. А все тому, що в очах іноземних інвесторів Україна є високоризиковим майданчиком. Євромайдан і три роки зусиль Петра Порошенка і Ко ситуацію не змінили.

У цьому ще раз переконалися представники вітчизняного істеблішменту на чолі з прем'єр-міністром Володимиром Гройсманом у середині березня на конференції інвесторів, яку традиційно проводить у Києві інвесткомпанія Dragon Capital.

На ній прем'єр визнав: "Нам дуже потрібні інвестиції". Він каже правду: саме гроші з‑за кордону дали свого часу поштовх до розвитку економік держав Східної Європи — Польщі, Словаччини та країн Балтії.

Однак потік зовнішніх вкладень в Україну за останні роки стрімко скоротився, внаслідок чого сповільнилося і зростання ВВП. Якщо у 2012‑му в країну інвестували $8,4 млрд, то в 2014‑му — лише $410 млн. Розпорядників активів іноземних фондів відлякують корупція, проблеми з судами та воєнні дії на Донбасі.

Торік у країну зайшло $3,4 млрд, однак "живими" грошима лише $1,1 млрд. Все решта — це вливання капіталу російськими банками в їхніх українських "дочок". "Левова частка з торішнього припливу іноземних інвестицій — це насправді бухгалтерська операція",— визнає Дмитро Сологуб, заступник голови Нацбанку.

Та все ж представники міжнародних фондів, які сумарно розпоряджаються астрономічними $4 трлн, прибули до Києва. А значить, місцевий ринок їм цікавий.

Щоправда, від Гройсмана вони хотіли почути зовсім не очевидні визнання необхідності інвестицій та повідомлення про наміри провести прозору приватизацію. Їх цікавили приземлені речі: боргові зобов'язання українського уряду і великих місцевих компаній. Приблизно кожного десятого з присутніх цікавили ще й акції різних українських корпорацій — але переважно ті, які торгуються на іноземних біржах.

Втім, як зазначив Томаш Фіала, CEO Dragon Capital, загальна реакція гостей конференції на промови представників українського уряду була позитивною. Тобто можна сподіватися на нові вкладення у національну економіку.

Найбільш приголомшливе визнання на конференції прозвучало з вуст Бориса Ложкіна, екс-глави Адміністрації президента, який нині обіймає посаду секретаря Національної ради інвестицій. Ложкін, у недавньому минулому бізнесмен, який зараз намагається заманити в країну гроші, заявив: в Україні бракує об'єктів для інвестування. І коли на горизонті з'являється людина з сумою від $100 млн, команді Ложкіна найчастіше нічого їй запропонувати. Немає опрацьованих проектів, немає ідей. Якщо в 2005–2006 роках Україна пропонувала більше сотні об'єктів для інвестицій, то у 2016‑му, за даними The Financial Times, таких виявилося лише два десятки.

При цьому в уряді розуміють: тільки зовнішні гроші в розмірі $6–7 млрд на рік дозволять підтягнути ВВП до заявленого Кабміном рівня. Зростання цього показника внаслідок блокади поставок з ОРДЛО і захоплення бойовиками тамтешніх українських підприємств і без того очікується невелике — приблизно 1,9% замість прогнозованих раніше НБУ 2,8%.

Однак, деякі інвестори вірять у довгострокову перспективу України. І дехто навіть готовий ризикнути. Вабить їх не політика влади, а неоране поле можливостей, великий ринок і цілі ніші, які досі є порожніми.

У жовтні 2014‑го в Україну зайшла французька фармацевтична компанія Biocodex. Вона відкрила виробництво в Києві з двома десятками співробітників. Вже у 2016‑му продажі збільшилися вдвічі. "Це великий ринок, незважаючи на територіальні втрати",— говорить Од Бокле, директор з розвитку бізнесу Biocodex в Україні.

А американська Cargill планує закінчити будівництво зернового терміналу в порту Південний у першому півріччі 2017‑го. Ще один американський агрохолдинг — Bunge — минулого року вклав $180 млн у створення перевантажувального комплексу в Миколаївському порту.

Зовсім скоро — у квітні — у Львівській області запуститься виробництво проводки для автомобілів марки Volkswagen. Інвестиції для цього проекту надала японська Fujikura.

Німецька агрокомпанія KWS закінчила будівництво насіннєвого заводу в Кам'янці-Подільському. А ще одна фірма з Німеччини — Leoni AG, яка займається виробництвом кабелів,— будує новий завод в Івано-Франківській області на 8 тис. працівників.

Пітер Ловас, який керує активами британського фонду EMF Capital Partners, розповів НВ, що дуже задоволений вкладенням грошей в українську страхову компанію Talisman. Тепер він шукає нові можливості для інвестування в українському фінансовому секторі. Адже тут — другий за розміром ринок у Східній Європі після Росії. Є ще два фактори, які додають Ловасу оптимізму: зростання індексу споживчих настроїв і стабільна гривня.

З британцем згоден і Роберт Моньяк з американського інвестфонду World Business Capital. Він вважає, що Україна — дуже велика країна з низьким покриттям населення фінансовими послугами. Такий стан справ створює базу для хорошої прибутковості. Загалом фінансова галузь приваблює 27,3% іноземних інвестицій, які йдуть в країну. "В Україні дуже мало фінансових фірм, а людські ресурси відмінні",— пояснює Моньяк.

Але тільки-но представник World Business Capital згадує про проблеми, з якими він познайомився на берегах Дніпра, його промова втрачає оптимістичні нотки. Моньяка, а разом з ним і засоби його фонду, відлякують місцева корупція і відсутність верховенства закону.

Дані опитування Dragon Capital показують: головні ризики, які відштовхують інвесторів від України,— це широке поширення корупції, неефективна судова система і воєнний конфлікт у східних областях. "У нас немає позитивної історії, її треба створювати",— зазначає Олена Білан, головний економіст Dragon Capital.

Створювати таку історію складно, враховуючи безліч випадків переслідування іноземних інвесторів в Україні. Наприклад, компанія Baltom, "дочка" датської Pankas, виконувала тендери з реконструкції вулиці Городоцької у Львові до Євро-2012. Однак мерія міста досі не розрахувалася з підрядником. Борг становить 33,7 млн грн.

Є й інші приклади. Голландська Blue Oil Company займається переробкою сої в Черкаській області. У якийсь момент гендиректором компанії призначили українського менеджера Олександра Гончарука, який в 2015‑му почав виводити з неї гроші, надаючи іншим юрособам безоплатну фінансову допомогу і закуповуючи їхні послуги за завищеними цінами. Втрати голландської компанії склали близько 2,5 млн грн. В судах домогтися позитивного рішення не вдалося, навіть навпаки — розпочато справу про банкрутство Blue Oil Company.

Постраждав від дій податкової поліції норвезький імпортер лосося Egersund Fisk, у якого забрали документи і техніку. Віддали їх тільки після втручання посла Норвегії.

УкрСиббанк, дочірній банк французької групи BNP Paribas, не може повернути собі кредит на $100 млн, взятий депутатом і бізнесменом Дмитром Святашем. Від дій ще одного парламентарія — Георгія Логвинського — постраждав французький виробник алкоголю Marie Brizard Wine & Spirits.

Спілкування з інвесторами — найкращий спосіб переконатися, що у фінансовому світі Україну без будь-яких жартів порівнюють з африканськими країнами і державами Південної Америки. Навіть український держборг торгується з прибутковістю 8-9%, що аналогічно показникам цих регіонів. "В інвестиційних колах Україна все частіше фігурує як альтернативний варіант вкладення в Нігерію, де і ризики великі, і хороший потенціал",— говорить НВ Іван Хоменко, розпорядник активів кіпрської Lanabond Limited.

Про потенціал України — чітко і без зайвих емоцій — говорить Пітер Бобринський, інвестбанкір з США: мовляв, інвестори чекають від місцевих доларових цінних паперів прибутковості на рівні 13%, а від прямих вкладень у капітал підприємств реального сектора — на рівні 25-40%. Такі високі показники, на його думку, можуть забезпечити інвестиції у продаж енергоефективних рішень і технологічний сектор. Тим більше що постачання програмного забезпечення з України в 2015‑му досягли $2,5 млрд, у результаті галузь увійшла в національний експортний топ-3 і зростає двозначними темпами.

Моньяк з World Business Capital наголошує, що країна має всі передумови рости на 6-7% протягом найближчих п'яти років. З огляду на це його фонд і прийматиме рішення щодо вкладень в українські активи.

Загалом позитивно характеризує інвестиційне середовище в країні і Держдепартамент США у своєму звіті. Україна там фігурує як третій за величиною після США і ЄС виробник зерна, а тому в Держдепі дають позитивний прогноз щодо вкладення сюди грошей, супроводжуючи його рекомендацією інвестувати в будівництво і аграрний сектор.

Останній давно цікавий міжнародному ринку капіталу. Про це говорить вихід на європейські біржі великих українських агрокомпаній Миронівський хлібопродукт (МХП) та Авангард. Щоправда, той же МХП залучає інвестиції ще й у вигляді кредитів Міжнародної фінансової корпорації, Європейського банку реконструкції та розвитку, Європейського інвестиційного банку — тобто від інститутів розвитку, які вкладають в економіку тих країн, куди бояться вкладати приватні особи та фонди.

Зараз агроінвестори чекають запровадження в Україні ринку землі. А найкраще гроші інвесторів сьогодні почуваються в рослинництві, виробництві цукру, м'яса птиці і масла, запевняє Алекс Ліссітса, гендиректор Індустріальної молочної компанії.

У фінансовому секторі іноземним інвестфондам цікаві євробонди державних Ощадбанку і Укрексімбанку, а також банку ПУМБ, розповідає Хоменко з Lanabond Limited. Але якщо раніше їх влаштовувала прибутковість таких паперів на рівні 6%, то зараз потрібні хоча б 8%.

Оптимізм у представників світових інвестфондів намагалися вселити вітчизняні чиновники. Так, за словами Деніела Білака, директора Державного офісу із залучення інвестицій, у листопаді 2016‑го Кабмін скасував близько 400 регулятивних актів. І в рейтингу Doing Business, який складає Світовий банк, Україна за минулий рік піднялася на 13 позицій, зупинившись на 83‑му місці з 189.

Ложкін розповів НВ: його офіс зараз розробляє законопроект про концесії і реформує корпоративне законодавство, щоб полегшити умови ведення бізнесу в країні.

Крім того, вже зараз в Україні діють спецпільги: іноземні інвестори звільнені від сплати мита при вливанні грошей у капітал українських компаній. До кінця цього року буде діяти і нульова ставка податку на корпоративний прибуток компаній, які створюють нові робочі місця в IT-секторі і використовують екологічні технології.

Ложкін упевнений: національні проекти повинні і можуть компенсувати ризики вкладень в Україну більш високими ставками прибутковості. Тим більше, що у країни є конкурентоспроможні кадри з низькими зарплатами, вигідне географічне розташування та угода про вільну торгівлю з Євросоюзом.