59 американських крилатих ракет, випущених по авіабазі в Сирії за наказом президента США Дональда Трампа означають, що путінська зовнішня політика накрилася навіть не мідним тазом, а тим самим місцем, назву якого, на жаль, не можна вимовити вголос — але всі ви його знаєте.
Накрилася вона не тільки в Сирії.
Хороводи навколо Трампа обернулися чи не найбільшим зовнішньополітичним провалом за всі путінські роки.
Санкції з Росії Трамп знімати не збирається, навпаки, якщо в Сирії так і буде продовжуватися, то США обіцяють ввести нові санкції.
Анексію Криму ні де-юре, ні де-факто новий американський президент визнавати не збирається, навпаки, говорить, що Крим повинен бути повернений Україні.
А тепер ще й домовляється дружити з Китаєм, і Китай, здається, не проти.
І вже зовсім біда — на першій зустрічі з Трампом китайський лідер Сі Цзіньпін, начебто путінський союзник (чи у всякому разі Путіну та компанії так здавалося) висловлює розуміння американських ударів по авіабазі в Сирії.
За тим поліз Путін в Сирію, щоб вони розплакалися, все йому пробачили, зняли санкції, знову взяли в союзники, відстали від нього з УкраїноюЯкщо говорити мовою, якою з деяких пір все частіше висловлюються російські дипломати, яке «кидалово»! Між іншим, блатний вокабуляр, яким регулярно користується прес-секретарка російського МЗС (чого вартує один лише її недавній перл «отпентагонят и бросят», яким вона намагалася дошкулити американському військовому відомству), є, на мій смак, одним з найяскравіших свідчень деградації російської дипломатії. Чи може старші люди, які пам'ятають на посаді спікера МЗС покійного Геннадія Герасимова або, скажімо, Сергія Ястржембського, уявити, щоб вони висловлювалися так?
А якщо вже говорити про те, хто кого кинув, то де ж були в момент американської ракетної атаки хвалені російські комплекси ППО? Російські генерали ще недавно вихвалялися всьому світу, що С-300 і С-400 закрили повітряний простір над Сирією непробивним куполом. І де той купол? Так просто американці, як відомо, заздалегідь попередили російську сторону про майбутній ракетний удар. І захищати Асада його російські покровителі не стали.
Це тепер вже Росія, розмахуючи після бійки кулаками, в спільній заяві з Іраном та «Хезболлою» каже, що США перейшли «червону лінію», і надалі вони мають намір відповідати на будь-які подібні дії, у тому числі «із застосуванням сили».
Щось не віриться...
До речі, спільна заява Росії — з Іраном і «Хезболлою»! — з осудом дій США щодо Сирії, з посиланнями на міжнародне право і вираженням готовності до взаємодії в боротьбі з тероризмом для того, щоб забезпечити стабільність на Близькому Сході – це просто за межею добра та зла.
Росія, що багаторазово порушує міжнародне право анексією Криму та іншими діями щодо України, тепер закликає до міжнародного права – це справді смішно.
Росія, яка заявляє про те, що разом з Іраном і «Хезболлою» буде боротися з міжнародним тероризмом заради стабільності на Близькому Сході – це взагалі важко описати в цензурних виразах. Ви чуєте: з Іраном – державою, яку протягом десятиліть небезпідставно підозрювали і досі підозрюють у тому, що вона спонсорує терористичні та екстремістські ісламські рухи і організації по всьому світу! З «Хезболлою» — радикальним ісламським рухом, який у багатьох державах і міжнародних організаціях офіційно визнали терористичним! Для повноти картини не вистачає тільки Північної Кореї, їй-Богу.
Між тим – раз я згадав про Північну Корею – президент США заявляє про рішуче протистояння ракетно-ядерним амбіціям КНДР, і американська авіаносна група вже йде до берегів Корейського півострова. Прагматичні китайці будуть воювати з Америкою за Кім Чен Ина? Ви в це вірите?
І що Кремль тепер зможе протиставити цьому?
Та ось біда: мінливий путінський друг/ворог Ердоган знову веде себе незрозуміло. Дружили з ним. Потім посварилися в пух і прах. Потім знову стали дружити взасос. А тепер Ердоган що собі дозволяє? Закликає Росію відмовитися від підтримки режиму Башара Асада. Що, знову виголосимо турецькому президентові анафему?
Але головне, заради чого все це робиться?
В чому тут національний інтерес?
Національного інтересу насправді тут немає ніякого. Є тільки мегаломанія однієї людини, яка хоче бути не тільки довічним президентом Росії, але і володарем морів та океанів, у якої який-небудь Ердоган буде на посилках, і з яким змушені будуть, згнітивши серце, мати справу лідери Заходу.
За тим поліз Путін в Сирію, щоб вони розплакалися, все йому пробачили, зняли санкції, знову взяли в союзники, відстали від нього з Україною і взагалі з солдатською прямотою сказали йому прямо в очі: «Велика ви людина, Володимир Володимирович!»
Однак все це могло статися тільки у вигаданому світі, де живе вічнозелений російський президент. Повторюся: ніхто з західних лідерів не приповз до Путіна на колінах, в веригах і лахмітті, посипаючи голову попелом, щоб просити прощення, покаяння, запрошувати домовлятися про розподіл світу на сфери впливу, кликати назад в «вісімку». Не сталося ні нової Ялти, ні нового Потсдама.
Розміняти втручання в Сирії на якісь послаблення з боку Заходу щодо українських справ теж не вийшло.
Ті, що живуть у вигаданому світі, не оцінили в повній мірі обіцянку Дональда Трампа «зробити Америку знову великою». Адже велич Америки перш за все полягає ще й у тому, що вона готова була, якщо буде потрібно, рішуче діяти на міжнародній арені. У тому числі – із застосуванням сили – в ролі захисниці країн і народів, яким погрожували агресивні сусіди та владні жорстокі і нелюдські володарі. При «миротворці» Обамі ця складова американської величі, прямо скажемо, була втрачена.
Так, хтось спробує нищівним чином обізвати Америку світовим поліцейським.
Дійсно – це світовий поліцейський. І я особисто в цьому не бачу нічого поганого. Поліцейський адже може — і повинен скрутити та надягти кайданки на знахабнілого злочинця. І доставити його до суду. А якщо злочинець реально загрожує життю мирних громадян, беззахисних жінок, дітей, старих – то й відкрити вогонь на ураження, без суду та слідства.
Мені здається, ця роль значно достойніше, ніж роль світового хулігана з пітерського підворіття з ядерною заточкою в кишені.
Текст опублікований з дозволу автора