ЗНО. І воно пройде. А що далі? Молодь розгублена й гарячково думає, в який вуз вступати.
Чи не вступати. Чи за кордон. Чи відразу працювати. Чи у тата-мами на шиї.
Насправді вже виведена формула 20:20. Перші 20 означають, що усвідомлене розуміння «ким я хочу бути і що робити» приходить до людей приблизно в 20 років.
Це приблизно збігається з третім курсом вузу, коли починаються вузькі спеціалізації. А зараз – одні сумніви.
Другі «20» – це приблизно стільки відсотків випускників твердо знають, куди і навіщо вступати, щоб потім забезпечити собі шматочок хліба з маслом. Тому стільки коливань.
Але ось що цікаво.
Інші вибирають професію. Навіть якщо її вже не існуєРозумні молоді люди до вибору професії тепер підходять незвично. Вони зрозуміли, що вони не хочуть ставати лузерами, і що навчання не дає ніяких гарантій, хоча й без диплома якось незатишно.
Тому вони шукають вже не вузьку спеціалізацію (це вже дуже примітивно і застаріло), а керуються практичними особистими відчуттями.
Насамперед, вони закриваються ввечері в кімнаті, і перед сном задають самим собі тихесенько такі жалісливі запитання:
- Я на роботі хочу мати справу з паперами чи з людьми?
- Я хочу мати сидячу роботу чи мобільну?
- Я хочу працювати на себе чи на когось?
- Мені потрібна робота рутинна чи креативна?
- Я хочу працювати у великій компанії чи в маленькій?
- Я хочу працювати у державній компанії чи у приватній?
- Я хочу працювати на Батьківщині чи за кордоном?
- Я хочу керувати чи виконувати?
- Працювати від дзвінка до дзвінка чи з вільним графіком?
- Приблизно скільки грошей я хочу отримувати відразу, через 3 роки, через 5 років, через 10 років?
Тільки після цього є сенс складати перелік підходящих для себе професій. І вже тоді шукати, де можна поєднати приємне з корисним, ставши високооплачуваним компетистом.
Правда, такий підхід притаманний лише розумним молодим людям. Тим, які не хочуть потім, немов зайці, гарячково перебігати з роботи на роботу. А хочуть відразу заробляти багато і відчувати себе впевнено, як риба у воді.
Інші вибирають професію. Навіть якщо її вже не існує.
Текст опубліковано з дозволу автора