Результати виборів до Бундестагу дають привід для сумнівів і в канцлерстві Меркель, і в твердості її влади, і як наслідок — в процвітанні і спокої.
Перемога блоку Меркель ХДС/ХСС виявилася менш переконливою, ніж три попередні рази. Правоцентристи отримали лише близько третини голосів, що змусило їх шукати партнерів для коаліції. Але з цим все складно. Хоча до Бундестагу пройшли аж шість партій (рекорд для сучасної Німеччини), багатого вибору у Меркель немає.
Соціал-демократи, з якими Меркель ділила владу останні чотири роки, провалилися на виборах, показавши найгірший у своїй історії результат. Їхній лідер Мартін Шульц оголосив, що СДПН відправляється в опозицію — зализувати електоральні рани.
Третє місце на виборах посіли ультраправі з Альтернативи для Німеччини. З ними, а також з екс-комуністами лівими не бажає розмовляти сама Меркель. І ті, і інші для неї занадто радикальні.
Крім самої ХДС/ХСС, залишаються лише дві парламентські партії — Зелені і Вільні демократи (Ліберали), що зібрали по 10% голосів. Якщо Ангела Меркель хоче створити коаліцію більшості, їй доведеться якось домовлятися з обома цими партіями. Іншого виходу немає.
І тут виникає ще одна фундаментальна проблема — різниця потенційних партнерів у поглядах на ключові питання. Навіть між ХДС і ХСС існують серйозні розбіжності. Наприклад, баварці (ХСС) виступають за більш жорстку міграційну політику.
Позиції Вільних демократів і Зелених відрізняються ще сильніше. Іноді вони прямо протилежні одна одній. Перші виступають за всебічне заохочення розвитку промисловості та експорту, другі більше стурбовані проблемами екології.
Дві ці партії, правда, сходяться в соціальних питаннях, виступаючи за скорочення участі держави в життя простих громадян і легалізацію усіляких людських слабкостей. Але тут вже їхні переконання суперечать одне одному з платформою високоморальних Християнських демократів (ХДС).
Розбіжності між потенційними партнерами стосуються не тільки економічних, екологічних та соціальних питань, а й зовнішньої політики. Причому протиріччя саме в цій сфері ризикують стати головною перешкодою на шляху до створення коаліції.
Вільні демократи вибудовують платформу на суто економічному фундаменті. Для них головне — успіх німецького бізнесу та добробут населення. З цієї позиції виникає кілька важливих наслідків.
По-перше, вони категорично проти підтримки слабких країн ЄС за рахунок німецького бюджету. Більш того, вони вимагають розділити ЄС на дві групи — фіскально сильна північ і слабкий південь. По суті, це означало б виведення Греції, Португалії та ряду інших країн із зони євро. Для Ангели Меркель і Зелених це категорично неприпустимо.
По-друге, Ліберали мають намір видворити з Німеччини всіх біженців із зон збройних конфліктів після встановлення там відносно тривалого миру. Нелегальних економічних мігрантів вони хочуть відправити геть негайно. І те, і інше суперечить декларованим позиціям Зелених і ХДС.
По-третє, лідер вільних демократів Крістіан Лінднер неодноразово виступав за поступове відновлення зв'язків з РФ і зняття з неї санкцій. У серпні він навіть пропонував "забути" на час про анексію Криму (хоча і сказав, що вона незаконна), щоб дати шанс для нормалізації відносин з Москвою. Тут від його імені, мабуть, говорить великий німецький бізнес, який втрачає мільярди через накладені на РФ санкцій.
Ангела Меркель навряд чи готова відразу відмовитися від своєї політики стримування РФ. Зелені в цьому питанні ще радикальніші: для них Росія — країна-агресор, тому ніяких поблажок бути не може до повної деокупації України.
Незважаючи на опір потенційних партнерів по коаліції, Ліберали гнуть свою лінію. Їхній лідер 27 вересня заявив, що вступить в коаліцію, тільки якщо новий німецький уряд змінить свою політику. По суті, він висунув Меркель ультиматум: або вона йде на поступки, або залишиться без більшості в Бундестазі.
У першому разі всій Європі, включаючи Україну, треба буде очікувати істотного посилення позиції Німеччини по ряду позицій. При цьому влада Меркель не буде настільки впевненою і твердою, як зараз.
У другому ж разі можливі два варіанти. Або канцлер керуватиме Німеччиною на чолі уряду меншості, а це вкрай непросто, або їй доведеться оголосити дострокові вибори до Бундестагу. Обидва варіанти вкрай небажані для Меркель, тому, ймовірно, вона зупиниться на поступках Лібералам.
В цьому разі на Європу чекає нова Німеччина — більш прагматична, цинічна і безжальна до тих, кому пощастило менше, ніж їй самій.
Колонка опублікована в журналі Новое Время за 29 вересня 2017 року. Републикування повної версії тексту заборонене
Про майбутнє Європи та світу Іван Яковина розповість на лекції НВ Планета майбутнього в рамках нашого проекту Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени