Глава російського МЗС Сергій Лавров заявив, що Москва не готова приймати гарантії безпеки, які включатимуть розміщення західних військових в Україні, навіть якщо це будуть інструктори далеко від лінії фронту. Ця позиція російського агресора не є для нас несподіванкою. До речі, про те, що для них неприйнятно розміщення європейських збройних сил на території України, вони заявляли ще коли пів року тому почали говорити про перспективу потенційного розміщення європейських сил на території України. Тоді російська сторона також заявила про неприйнятність такої ідеї.
Але перед тим ми маємо також для себе зрозуміти, які саме гарантії безпеки зараз обговорюються, які гарантії безпеки мають надати наші західні партнери, для того, щоб війна в майбутньому не повторилася. Станом на сьогодні все дуже розмите. Дуже важливо, що ідея триває, зараз інтенсивна робота, це правда, триває на трьох рівнях щодо розробки гарантій безпеки на рівні генеральних штабів, країн так званої коаліції охочих, яка складає близько 30 країн, на рівні радників з питань національної безпеки.
Наскільки я розумію, 21 серпня відбулася під координацією держсекретаря США Марко Рубіо зустріч радників з питань національної безпеки в режимі онлайн щодо цього. Звичайно, вони напрацьовують певний документ, який буде наданий потім главам державних урядів для остаточного затвердження. Але я ще раз кажу: мені здається, що дуже швидко наші партнери, передусім, Сполучені Штати злили тему членства України в НАТО.
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Я продовжую бути прихильником того, що членство України в НАТО — це найдешевший, найефективніший спосіб забезпечити гарантії безпеки.
Членство в НАТО не має жодного стосунку до російської сторони
Зараз говорять про гарантії ніби на кшталт статті 5, але ви бачите, що американська сторона абсолютно відмовляється від будь-якої військової підтримки майбутньої коаліції охочих, майбутніх сил, які планується розмістити на території України. Як на мене, якщо не будуть ці сили коаліції охочих забезпечені військовою потугою Сполучених Штатів, то ці гарантії безпеки будуть практично нульовими. Це все одно, що ми візьмемо бургер, а бургер буде без котлети. Чи це буде справжній бургер? Звичайно, ні.
Але головне, що процес триває, і всі усвідомлюють, що мають бути жорсткі, довгострокові гарантії безпеки. Уже все більше панує думка, що ці гарантії безпеки мають носити юридично зобов’язуючий характер.
Станом на сьогодні я так і не зрозумів, які в української сторони чіткі червоні лінії. Єдине, що я почув серед червоних ліній, це те, що ми жодним чином не підемо на територіальні поступки, бо це суперечить Конституції України. Я не почув, як кажуть, жорсткої, чіткої і зрозумілої позиції щодо червоних ліній, наприклад, щодо таких питань, а що у нас з російською мовою, бо, як ви знаєте, російська сторона на цьому наполягає; а що у нас надалі зі Збройними силами України, чи будемо погоджуватися на їхнє скорочення, а що у нас зі членством в НАТО.
Так легковажно говорять: а, Трамп проти, тому відсунемо це в сторону. Мені здається, що так швидко не можна ці теми відсувати в сторону. Я вважаю, що всі питання мають лежати на столі. Тим більше, членство в НАТО не має жодного стосунку до російської сторони. Це суто відносини між НАТО і Україною. І таким способом усуваючи або прибираючи тему НАТО, взагалі згадування, ми, по суті, погоджуємося з тим, що Росія має право вето на наш суверенітет, на наш цивілізаційний вибір і взагалі на питання НАТО. Тому я з цих міркувань порушую цю тему.
Зараз починається переговорний процес, і ми повинні наші козирі мати при собі. І заздалегідь вже не здавати всі карти. Ви бачили, щоб російська сторона станом на сьогодні відійшла від тієї позиції, яку вона артикулювала під час сумнозвісних Стамбульських перемовин 2022 року? Наскільки я розумію, вона ні на йоту не змінила свою позицію. Навіть зараз знову витягнула з кишені позицію, що Росія має бути гарантером безпеки України. До речі, ця позиція була в Стамбульських документах 2022 року, по яких вели перемовини.
Тому, на мій погляд, ми повинні тримати всі наші такі козирі при собі, і потім, коли буде тривати процес перемовин, вже вирішувати, що важливіше, що має бути пріоритетом, а що ні.
Мені здається, що ми поки що не зрозуміли, як ми маємо вести перемовини. Ми маємо чітко відпрацювати тактику і стратегію перемовин. На сьогодні я такого не бачу. Ми маємо чітко зрозуміти, чого ми хочемо, яка наша перспектива, що ми вкладаємо в розуміння або в зміст майбутньої двосторонньої зустрічі з Путіним, що ми хочемо досягти від тристоронньої зустрічі, чому ми не наполягаємо, щоб до нас долучалися наші європейські партнери, щоб була не тристороння зустріч, а, наприклад, чотиристороння. Є багато питань. Але ще раз кажу, саме на сьогодні є ще два наших козирі, і треба працювати з країною партнерами. Це все-таки зброя, треба говорити про наступальну зброю, і санкції, зокрема, вторинні. Це дуже важливо, і це принципово важливо.
Цілком очевидно, що російська сторона затягує час. Вона намагається виграти час. Вона досягла своїх тактичних цілей, особливо в контексті Аляски. Перше, вона відтермінувала перспективу запровадження санкцій з боку Сполучених Штатів, пам’ятаєте, Трамп обіцяв це зробити. І по-друге, вони імітують переговорний процес.
Вони заявили, що готові до двосторонніх прямих контактів з українською стороною, але лише на рівні делегацій. Вони готові піти на великі поступки, так би мовити, підвищивши статус чи рівень делегації. Але вони хочуть повторити ті ж стамбульські перемовини, які ми мали ще місяць чи два тому. Ба більше, вони йдуть якраз на затягування часу. Ви бачите, вони вже неформально заявляють, що чекають на реакцію від української сторони на їхні ідеї щодо створення якихось робочих груп. І повірте мені, вони будуть далі цю тему розвивати.
Далі буде у них тема, якщо Україна погодиться (не дай Бог Україна погодиться, я би не погоджувався), давайте ми розробимо регламенти цих робочих груп. Це все ми проходили. І це вони будуть імітувати і продавати Трампу, що, мовляв, переговорний процес триває, дуже активно, це займатиме час. Нібито готується двостороння зустріч з Путіним, яка, на мій погляд, може і ніколи не відбутися за нинішніх умов. Але така позиція Росії.
Наші партнери повинні вже поступово думати про той план Б, який обіцяли наші європейці після зустрічі в Вашингтоні, що якщо Путін буде блокувати переговорний процес або саботувати, то має бути план Б. І саме на сьогодні є ключові елементи цього плану Б, про який я сказав, це зброя і надання нам наступальної зброї. І, звичайно, санкції, включаючи вторинні.
Росіяни ще затягують цей процес, тому що вони готуються до саміту ШОС, який буде в Шанхаї 31 серпня-1 вересня. Я думаю, що вони там захочуть узгодити всі позиції, можливо, навіть спробувати зробити свій фронт, і потім з єдиних позицій вже виходити на якісь ініціативи.
Невдячна справа коментувати Трампа, тому що я не виключаю, що сьогодні зранку він прокинеться і напише новий твіт. Можливо, який буде заперечувати попередній. Але за будь-яких умов я не хотів би, щоб ми в будь-який спосіб критикували Трампа.
Треба чітко відзначити, що ключова заслуга Трампа в тому, що тему завершення війни в Україні, припинення російської агресії, він виніс до пріоритетів світової політики. Давайте скажемо чесно: це топ світової політики. І це дуже добре.
Що стосується загадкового поста Трампа, то його можна тлумачити різним чином. Як на мене, тут ключовий меседж, що, мовляв, Україні, напевно, треба давати наступальну зброю. Це те, що ми кажемо. Тому що досі нам давали тільки оборонну. А ми завжди казали, що оборонною ми можемо тільки оборонятися. Але ми знаємо, для того, щоб перемогти, ми маємо не оборонятися, а також і наступати. І тому йдеться про наступальну зброю.
Треба ще конкретизувати, яку наступальну зброю, можливо, мав на увазі Трамп, але ми всі українці вже знаємо, про що йдеться — про далекобійні ракети. Але ключове — йдеться про те, щоб американська сторона не стримувала наші можливості у разі отримання наступальної зброї атакувати в глибину російської території об'єкти російської воєнної інфраструктури, командні пункти тощо. Знов-таки, кажу, це наше тлумачення, але, можливо, це був емоційний твіт на тлі того, що росіяни 21 серпня поцілили в американське підприємство в Мукачеві. Я взагалі вважаю, що це ляпас Трампу з боку Путіна, особливо після нібито прекрасної, як казав Трамп, зустрічі на Алясці. Подивимося.
Ключовий сенс атаки на Мукачево — це те, що, по суті, дезавуйовано логіку американської сторони про те, що американські інвестиції — це гарантії безпеки. І, по-друге, я абсолютно згоден з тим, що дуже дивно, що немає абсолютно адекватної і прямої реакції з боку Вашингтона.
Я б очікував, що, наприклад, американське посольство могло б тут зробити якусь реакцію на те, що відбулося. Я дуже вдячний американській Торгівельній палаті і керівнику за те, що вони досить активно підіймають це питання в політичну площину. Але я ще раз кажу: це потужний ляпас. Я трактую цей твіт Трампа, можливо, як така не прямий, але натяк, реакцію на те, що відбулося навколо Мукачева.
Але те, що відбулося — це неприйнятно. Нам треба порушувати питання про зброю. До речі, зверніть увагу, вже давним-давно не було зустрічі в форматі Рамштайн. Я все-таки очікую, що рано чи пізно вона має відбутися. Інакше виникає питання, що з Рамштайном відбувається. Ми вдячні нашим партнерам, які дають пакети по 500 мільйонів, на які ми купуємо американську зброю. Але все-таки треба і координувати це питання в рамках Рамштайну.
Повну версію інтерв'ю з Костянтином Єлісєєвим слухайте на Radio NV