Дві заяви світових лідерів минулого тижня варті пильнішого розгляду. 27 травня президент США Дональд Трамп на своєму каналі в соціальній мережі Truth Social заявив, що якби не він, «з Росією вже сталося б багато справді поганих речей». Наступного дня канцлер Німеччини Фрідріх Мерц оголосив, що його країна допоможе Україні в розробці ракет далекого радіусу дії для застосування проти цілей у Росії. Обидві заяви є досить незвичайними.
Навіть за мірками самого Трампа публічна заява чинного президента США про те, що він захищає президента Росії Володимира Путіна, є безпрецедентною. Путіна звинувачують у воєнних злочинах, і він вже понад три роки веде агресивну війну проти України після незаконної анексії Криму понад десять років тому. Тепер не залишається жодних сумнівів, що США стали ненадійним союзником для України та її європейських партнерів.
Саме в цьому контексті заява Мерца про розширення оборонної співпраці з Україною стає значною.
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Поки Трамп продовжує домагатися неможливої угоди з Путіним — навіть після того, як менше десяти днів тому погрожував відмовитися від своїх посередницьких зусиль — Німеччина подвоїла зусилля щодо оборони України.
Не тільки це, але Німеччина, як найбільша економіка ЄС і друга за величиною економіка НАТО, тепер також прагне перетворити свій Бундесвер (німецьку армію, флот і військово-повітряні сили) на «найсильнішу конвенційну армію в Європі». Її найвищий військовий офіцер і начальник оборони Карстен Броєр опублікував плани швидкого та широкомасштабного розширення оборонного потенціалу.
Прагне перетворити свій Бундесвер на найсильнішу конвенційну армію в Європі
Німеччина нарешті починає вносити свій вклад у європейську політику оборони та безпеки. Це абсолютно критично важливо для довіри до ЄС перед лицем загрози з боку Росії. Берлін має фінансову силу, технологічний і промисловий потенціал, щоб зробити Європу більш рівною США, коли йдеться про витрати на оборону та розподіл цього тягаря. Це буде важливо для порятунку того, що залишилося від НАТО, враховуючи дуже ймовірне скорочення Америкою — якщо не повну відмову — від своїх минулих зобов’язань перед альянсом у сфері безпеки.
Після десятиліть невдач у розробці грандіозної стратегії у відносинах з Росією, а також у створенні силового потенціалу, який має її підкріплювати, на це знадобиться певний час. Але важливо визнати, що новий німецький уряд зробив деякі критично важливі перші кроки.
Перед лицем зростаючої загрози
Для Німеччини, та й значної частини решти Європи, інвестиції в посилення оборонного потенціалу вимагають не лише виробництва більшої кількості боєприпасів чи закупівлі досконаліших оборонних систем. Це важливо, але також необхідні значні інвестиції в розвиток людських ресурсів. Це означає або пошук більшої кількості добровольців, або відновлення призову до армії, який у Німеччині більше не є табу.
Відправлення цілої нової бригади до Литви, що є першим з часів Другої світової війни міжнародним розгортанням німецьких військ, є важливим сигналом для союзників по НАТО щодо відданості Німеччини альянсу. Це також чіткий сигнал для Росії про те, що Німеччина нарешті робить висновок щодо стримування загрози з боку Росії. Ця загроза від початку повномасштабного вторгнення Кремля в Україну в лютому 2022 року значно зросла
Три роки війни Росії проти свого сусіда також підкреслили загрозу, яку Росія становить за межами кордонів України. Війна проти України виявила вразливість Європи та її залежність від США. І вона дала військовим планувальникам важливі уроки про те, яким може бути майбутнє протистояння з Росією. Саме тому німецькі військові планувальники визначили системи протиповітряної оборони, засоби високоточних ударів, безпілотники, а також засоби електронної та кібервійни як пріоритетні закупівлі.
Окрім Німеччини, є ознаки того, що Європа в цілому починає вчитися самостійно стояти на ногах, коли йдеться про її безпеку. Для континенту це завдання має три складові. Потрібно збільшити свої витрати на оборону у світлі війни, що триває проти України, та російських загроз щодо її подальшого розширення. Європі також потрібно змиритися з руйнуванням трансатлантичного альянсу Трампом. І, нарешті, спостерігається сплеск популізму, який загрожує самим основам європейської демократії та ризикує підірвати зусилля щодо протистояння як Трампу, так і Путіну. Додаткового імпульсу цьому додало зближення руху Трампа MAGA з путінською Росією.
Основні виклики попереду
Це тривалі виклики, для яких немає швидких рішень. Першим випробуванням цієї очевидно новонабутої європейської сили духу стане війна в Україні. Надання Україні дозволу на використання ракет далекого радіуса дії проти цілей у Росії не є чимось новим. Такий крок вперше зробив президент США Джо Байден у листопаді 2024 року, коли дозволив Україні завдавати ударів по цілях у Росії, використовуючи ракети певного радіусу дії американського виробництва, після чого аналогічні дозволи надали Лондон і Париж. Але не Берлін.
Зараз, як і тоді, наскільки це буде ефективно, залежить не лише від того, скільки ракет насправді має Україна, але й від того, чи продовжуватиметься обмін розвідувальними даними зі США. Це має вирішальне значення для точності ударів. Більше того, ефективність також буде важко передбачити. У найкращому випадку, Україна зможе зупинити літній наступ Росії, що вже почався.
Кремль вже висловив своє невдоволення та посилив брязкання ядерною зброєю.
Тим часом Трамп, коли справа доходить до будь-якого тиску на Росію, займається лише балаканиною. Натомість європейці цього разу набагато більше орієнтовані на дії, що є ще одним свідченням зростаючого розколу між двома сторонами Атлантики.
Це не означає кінець трансатлантичних відносин та прагматичної співпраці, що й продемонструвала зустріч державного секретаря США Марко Рубіо з його німецьким колегою Йоганном Вадефулем, яка відбулася майже одночасно із заявами Трампа та Мерца.
Однак це означає, що безпека Європи тепер повністю залежить від того, чи зможуть ключові гравці на континенті виявити волю до мобілізації ресурсів, необхідних для захисту континенту від агресивного ворога на сході. Берлін та інші європейські столиці, схоже, нарешті усвідомили, що це необхідно. Тепер їм потрібно продемонструвати, що вони можуть діяти швидко та рішуче.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок The Conversation. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Оригінал опубліковано на The Conversation
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV